- •1. Історія України як наука та навчальна дисципліна. Періодизація курсу. Джерелознавство та історіографія історії України.
- •2. Теорії походження Давньоруської держави. Причини її виникнення.
- •3. Організація системи влади Київської Русі
- •4. Зовнішня політика князів Київської Русі.
- •5. Внутрішня політика князів Київської Русі.
- •6. Причини та наслідки прийняття християнства на Русі.
- •7. Соціальна структура населення Київської Русі.
- •8. Економічний розвиток Київської Русі.
- •9. Причини розпаду Київської Русі. Відокремлення князівств від Києва.
- •10. Утворення єдиної Галицько-Волинської держави. Політика р.Мстиславича.
- •11. Відновлення Галицько-Волинської держави. Політика д.Галицького.
- •12. Галицько-Волинська держава за наступників д.Галицького.
- •13. Поширення влади литовських князів на українські землі. Соціально-економічний та політичний розвиток України у складі Великого князівства Литовського.
- •14. Польсько-литовські унії та їх наслідки для у.
- •15. Люблінська унія. І її політичні наслідки для України.
- •16. Релігійні відносини в Україні. Берестська унія.
- •17. Теорії походження та причини виникнення українського козацтва.Формування Запорізької Січі.
- •18. Запорізька Січ як військова і адміністративно-територіальна одиниця.
- •19. Організація реєстрового козацтва.
- •20.Причини, характер, періодизація та рушійні сили Визвольної війни українського народу середини xviIст.
- •21.Хід і основні події Визвольної війни під проводом б.Хмельницького.
- •22. Входження України під протекторат Московського царства. "Березневі
- •23. Основні напрями державної політики гетьмана і.Виговського. Причини
- •24. Внутрішня та зовнішня політика лівобережних гетьманів доби „Руїни".
- •25. Внутрішня та зовнішня політика правобережних гетьманів доби „Руїни".
- •26. Заселення Слобідської України. Соціально-економічне та політичне становище Слобідської України в 2-йполовині xviIст. - xviiIст.
- •27. І.Мазепа. Політика російського уряду щодо України під час Північної війни.
- •28. Політика обмеження автономного устрою Гетьманщини в xviiIст.
- •29. Становище Лівобережжя у XVIII ст. К.Розумовський і його політика.
- •31.Соціально-економічний, та політичний розвиток західноукраїнських земельу кінці 18-19 ст
- •32. Декабристський рух в Україні.
- •33. Кирило-Мефодіївське братство: програма і діяльність.
- •34. Реформи 60-70-х років xiXст. Розвиток України в пореформений період.
- •35. Україна в революції 1905-1907 рр. Українська думська громада в Державних Думах царської Росії.
- •37. Перша світова війна та воєнні дії на території України. Український
- •38. Лютнева революція в Росії 1917 р. Та піднесення національно-визвольного
- •39. Гетьманат п.Скоропадського і його політика.
- •40. Директорія в Україні і її політика. Об'єднання унр і зунр.
- •41. Встановлення радянської влади в Україні. Радянсько-польська війна і її наслідки для українців.
- •42. Нова екон політика: суть, причини, наслідки.
- •43. Індустріалізація в Україні: причини і наслідки.
- •44. Утворення срср. Україна в складі Союзу рср.
- •45. Колективізація в Україні: причини і наслідки.
- •46. Політика українізації в 20-ті роки: причини, хід і наслідки.
- •47. Початок Другої світової війни. Політика сталінського режиму на західноукраїнських землях.
- •48. Напад Німеччини на срср. Україна в планах загарбників.
- •49. Окупаційний режим в Україні в роки Великої Вітчизняної війни і його
- •50. 0Ун-упа і їх боротьба в роки Другої світової війни.
- •51. Партизанський рух в роки Великої Вітчизняної війни.
- •52. Звільнення України від німецько-фашистських загарбників. Міжнародне становище урср по завершенню Другої світової війни.
- •53. Заходи по відбудові зруйнованого війною господарства України.
- •54. Політика десталінізації та її наслідки.
- •55. 3Ростання застійних явищ у політичному і суспільно-економічному розвитку
- •56. Дисидентський рух на Україні.
- •57. Україна на шляху до незалежності (1985-1991 рр.).
- •58. Політичний і соціально-економічний розвиток України на шляху розбудови
- •59. Україна в період реформаційного курсу ( др. Пол. 1994-2004 рр.)
- •60.Україна на початку 21 ст.
29. Становище Лівобережжя у XVIII ст. К.Розумовський і його політика.
Після «зради Мазепи» Петро 1 вирішив прибрати Україну. Він скасував порядок виборності старшин і сам призначав їх з числа росіян. Україна стала повністю залежною від Росії.О.Розумовський під час царювання Єлізавети Петрівни, умовив її відновити на Україні Гетьманщину, але просив, щоб гетьманом став його брат Кирило Розумовський.Розумовський провів судову реформу, зменшив вплив російського правління, розпочав перебудову війська запорізького, провів воєнну перепідготовку. К.Розумовський увів освіту для всіх козацьких синів, намагався відстоювати самостійність в фінансових питаннях. За Розумовського Гетьманщина пережила «золоту осінь» своєї автономії.Україною управляла старшина, яка перетворилася у шляхту. Збиралися старшинські з’їзди, на яких вирішили поточні політичні питання.Старшина змусила К.Розумовського прийняти указ про обмеження військового переходу селян. Стало поширюваться кріпасництво. За російськими законами українські селяни поступово позбовлялися прав, залежали від свого пана. Пани отримали право виселяти селян на каторгу навіть без суду.Розумовський розширив самостійність України, але фінанси залишались під царським контролем.Розумовський поміг прийти до влади імператриці Катерини 2 в росії. Після повернення в Україну він послав петицію імператриці з проханням відновити права гетьманщини. Розумовський просив установити спадковість гетьманства для свого роду.Катерина2 розгнівалась і наказала Розумовському скласти булову, що той і зробив 10.11.1764 року.
31.Соціально-економічний, та політичний розвиток західноукраїнських земельу кінці 18-19 ст
Західноукраїнські землі мали сприятливі природні умови -- гарний клімат, багатий рослинний світ, зокрема ліси, родючі ґрунти, великі запаси корисних копалин (нафта, вугілля, сіль, озокерит та ін.). Незважаючи на це, їх економіка розвивалася дуже повільно, оскільки австрійська правляча бюрократія перетворила ці землі на свої внутрішні колонії -- на ринок збуту товарів корінної австрійської промисловості, джерело сировини й дешевої робочої сили. Саме в інтересах австрійської метрополії, в інтересах одержання найбільших прибутків і спрямовувалися австрійським урядом в Галичині, Буковині, на Закарпатті і залізничне будівництво, і розвиток сільського господарства, промисловості, торгівлі.
Будівництво залізниць, без яких не міг розвиватися капіталізм, на західноукраїнських землях австрійський уряд, австрійські та німецькі капіталісти вели так, щоб зв'язати залізничним сполученням, насамперед, центральні райони Австрії зі східним, російським кордоном та забезпечити цим стратегічні інтереси, і, з другого боку, сполучити ці райони з метою збуту там товарів австрійської промисловості і вивозу в центр країни сировини. У той же час окремі місцевості Галичини, Буковини й Закарпаття одна з одною залізницями тривалий час не зв'язувалися, що гальмувало розвиток економіки і сприяло. консервуванню відсталості.
У 1861 р. було відкрито залізничну лінію Львів-Перемишль, внаслідок чого Львів був зв'язаний з Крайовим і Віднем. У 1866 р. збудована залізниця Львів -- Чернівці, а в 1869 р. -- Чернівці-Сучава, в 1872 р. -- Чоп -- Ужгород, в 1875 р. -- Ужгород-Мукачево
У той же час основна маса селянства страждала від безземелля і малоземелля. Незважаючи на великі залишки кріпосництва, сільське господарство розвивалося по-капіталістичному, але цей розвиток ішов в основному прусським шляхом. Дедалі більше підривалася становість землеволодіння, відбувалася спеціалізація районів; зернове господарство, тваринництво, садівництво й інші галузі набували торгового характеру. В поміщицьких і заможних селянських господарствах застосовувалися вільнонаймана праця, сільськогосподарські машини, досягнення агрикультури тощо.
Розвиток капіталізму посилював розклад селянства на бідняків, пролетарів з наділом або без наділу і заможних господарів - газд
Про відсталість Західної України свідчить і низька енергоозброєність її економіки. Невигідний для місцевої економіки характер мала й торгівля західноукраїнських земель. Вивозили в Австро-Угорщину, Німеччину та інші країни нафту, озокерит, сіль, худобу та різні сільськогосподарські продукти, довозили промислові товари: машини, металеві та різні текстильні й галантерейні вироби тощо.
Отже, економічний розвиток західноукраїнських земель відбувався дуже повільно. їх економіка залишалася відсталою.
З розвитком, хоч і повільним, капіталізму на західноукраїнських землях відбувалося формування нових класів -- пролетаріату і буржуазії. Робітничий клас поповнювався розореними селянами, ремісниками, кустарями, а також членами сімей робітників -- їх дружинами, жінками й дітьми. Через те, що західноукраїнські землі залишалися відсталим, аграрним краєм, велика кількість вільнонайманих робітників -- постійних і поденних -- була зайнята в сільському господарстві.
Трудящі західноукраїнських земель зазнавали також тяжкого політичного гніту й національної дискримінації. Хоч австрійська конституція 1867 р. офіційно оголосила національну рівноправність у школах, державних установах і судах, насправді панівне становище, поряд з австрійськими правлячими колами, в Східній Галичині займали польські шляхтичі, на Північній Буковині -- румунські бояри, у Закарпатті -- угорські феодали й капіталісти. Внаслідок встановлення високих майнового й вікового цензів та інших обмежень трудящі Західної України у своїй величезній більшості були усунені від виборів до австрійського й угорського парламентів, галицького й буковинського сеймів .
Проводячи політику асиміляції українського населення, австро-угорські власті особливо великі національні утиски робили в галузі освіти і культури.