Мікрофлора ґрунту

Ґрунт є сприятливим середовищем для мікроорганізмів, оскільки тут є поживні речовини та вологість. Розподіл мікроорганізмів в ґрунті нерівномірний і залежить від кількості органічних речовин, кліматичних впливів тощо.

Поверхневий шар бідний на мікроорганізми внаслідок впливу таких несприятливих факторів зовнішнього середовища як ультрафіолетові промені, перепад температур, висушування.

Найбільша кількість мікроорганізмів міститься у верхньому шарі ґрунту на глибині 5-15 см. Тут живуть амеби, інфузорії, гриби, водорості, актиноміцети, бактерії.

По ходу заглиблення в ґрунт вміст мікроорганізмів зменшується і на глибині 3-4 м зустрічаються лише поодинокі екземпляри.

Підраховано, що на малородючі ґрунти припадає 3 т мікробної маси на 1 га, на високо родючі – до 16 т.

На кількість мікроорганізмів в ґрунті впливає і рослинний покрив: в кореневій зоні їх значно більше. Це пояснюється тим, що у ризосфері (прикореневій зоні) мікроби розвиваються за рахунок кореневих виділень і продуктів розпаду епітелію кореневих волосків.

У ґрунті живуть азотфіксувальні бактерії – симбіотичні та вільноживучі. До ґрунтових бактерій відносяться амоніфікувальні бактерії, які здійснюють мінералізацію білків у процесах гниття органічних рештків: Bacillus subtilis, B.mycoides, B.megaterium. Бактерії роду Pseudomonas (Ps.fluorescens, Ps.aeruginosa) відновлюють нітрати до молекулярного азоту.

Як правило, ґрунт не є дуже сприятливим середовищем для більшості патогенних видів бактерій, вірусів, грибів, найпростіших. Тим не менше, деякі з них можуть зберігатися від декількох днів до декількох місяців і років, наприклад, збудники дизентерії, черевного тифу, ентеровірусних інфекцій, бруцельозу, туберкульозу. Тривалий час зберігаються споро утворюючі бактерії: клостридії правцю, ботулізму, газової гангрени, бацили сибірської виразки.

Існує гіпотеза, згідно якої в ґрунті існують форми мікроорганізмів, які не культивуються в лабораторних умовах.

У ґрунті зустрічаються патогенні гриби, які викликають такі захворювання як аспергильоз, гістоплазмоз, мікотоксикози.

Для характеристики забруднення ґрунту мікрофлорою людини і тварин вибрані наступні санітарно-показові мікроорганізми: Escherichia coli, Streptococcus faecalis, Clostridium perfringens.

Для кількісної характеристики мікробного забруднення ґрунту використовують наступні показники:

1. Мікробне число – загальна кількість мікроорганізмів в 1 г ґрунту.

2. Колі-титр – найменша кількість досліджуваного матеріалу, в якому є одна життєздатна клітина E.coli.

3. Колі-індекс – кількість E.coli в 1 г ґрунту.

Мікрофлора води

Мікрофлора води багато в чому відображає мікробний пейзаж ґрунту. Розрізняють власне водну мікрофлору – автохтонну і ту, яка потрапила з ґрунту, повітря, зі стічними водами – алохтонну.

Постійну мікрофлору природних водоймищ складають Pseudomonas fluorescens, Bacterium aquatilis, Micrococcus roseus та інші аероби. У болотяних мулах, нафтових родовищах, мулових відкладеннях морів та океанів зустрічаються анаеробні метаноутворювальні бактерії.

Найбільша кількість мікроорганізмів міститься у відкритих водоймах і річках, особливо в поверхневих і прибережних водах. Тут живуть залізобактерії, псевдомонади, аеромонади, синьо-зелені та пурпурні бактерії.

Водоймища, що розташовані поблизу великих міст, багаті на мікроорганізми внаслідок їх забруднення.

Для характеристики ступеню забрудненості природних водоймищ в екології застосовують поняття сапробності (від грец. sapros – гнилий).

Розрізняють наступні зони:

1. Полісапробна – багата органічними залишками сильно забруднена вода;

2. Мезосапробна – зона помірного забруднення;

3. Олігосапробна – зона чистої води, мало органічних сполук і мікроорганізмів.

Мікроорганізми, що утилізують різні органічні та неорганічні сполуки, які містяться у воді, приймають активну участь у процесах самоочищення водойм.

Мікроорганізми здатні акумулювати в своїх клітинах важкі метали і шкідливі для людини хімічні речовини. Завдяки цій властивості їх можна використовувати для очистки стічних вод різних підприємств.

Вода може бути фактором передачі інфекцій, оскільки патогенні мікроорганізми зберігають в ній тривалий час свою життєдіяльність. Так, збудники черевного тифу, дизентерії, лептоспірозу, гепатиту А, поліомієліту зберігаються від декількох днів до тижнів. Холерний вібріон і легіонели навіть можуть розмножуватись у воді.

Ступінь біологічної забрудненості води визначають: загальне мікробне число, колі-титр, колі-індекс.