Мікрофлора шкіри

Найбільш характерними мікробами шкіри є коринебактерії, які складають до 70% нормальної мікрофлори шкіри (Corynebacterium bovis, C.lipophylicum, C.minutissimus, C.pseudodiphtheriticum, C.xerosis); пропіонібактерії (Propionibacterium acnes, P.avidum, P.freudenreichii, P.granulatum); стафілококи (Staphylococcus epidermidis, S.saprophyticus, S.capitis, S.cohnii); мікрококи (Micrococcus kristinae, M.luteus, M.varians); сарцини (Sarcina maxima, S.ventriculi); актиноміцети (Actinomyces bovis, A.israelii); гриби (Pityrosporum ovale, P.orbiculare). У окремих осіб зустрічаються дріжджоподібні гриби Candida, Staphylococcus aureus, різні види стрептококів, анаеробні клостридії.

Більше мікроорганізмів на ділянках шкіри, вкритих волоссям. Всі мікроорганізми харчуються за рахунок відмерлих клітин епітелію, продуктів виділення сальних та потових залоз тощо. Продукти розпаду поту під впливом бактерій надають йому неприємний запах. Крім характерної для шкіри аутомікрофлори, можуть бути виявлені і транзитні мікроорганізми, які швидко зникають під впливом бактерицидних властивостей шкіри. При контакті з ґрунтом шкіра обсіменяється спорами різних мікроорганізмів, особливо руки. В таких випадках на шкірі виявляються клостридії правцю, кишкова паличка, стафілококи, стрептококи, гриби.

Шкіра (епідерміс) не є дуже добрим місцем для існування мікроорганізмів. Це обумовлено рядом факторів:

1. Шкіру періодично миють. Відсутність вологи призводить до переходу мікроорганізмів у спочиваючу фазу. Однак, в окремих місцях (голова, вухо, урогенітальна та анальна ділянки) вологи достатньо для розвитку мікроорганізмів.

2. Шкіра має слабо кислий рН, який створюється органічними кислотами, які продукуються нормальними стафілококами, секретами потових і жирових залоз (рН 4÷6).

3. Піт містить високі концентрації NaCl. Це робить поверхню шкіри гіперосмотичною і викликає осмотичний стрес у більшості мікроорганізмів.

4. Певні антибактеріальні речовини шкіри допомагають контролювати колонізацію, ріст та інфекції, що викликані транзитними мікроорганізмами. Наприклад, потові залози виділяють лізоцим, який лізує Staphylococcus epidermidis та інші грампозитивні бактерії.

Дезодоранти та антиперспіранти містять антибактеріальні речовини, які селективно діють на грампозитивні бактерії. Однак, пригнічення цих бактерій може призвести до розвитку грамнегативних бактерій та виникнення інфекцій.

Матеріал для дослідження із здорової чи патологічно зміненої шкіри найчастіше беруть стерильним ватним тампоном, для більш точного дослідження мікрофлори шкіри використовують метод змивів-зскрібок Вільямса і Клігмана в модифікації С.І.Ситника. У відповіді до лікаря вказують загальне мікробне обсімінення досліджуваної ділянки тіла: високе – понад 10⁶, середнє – 10³-10⁵, низьке – менше 10³ КУО/см²; види виділених мікроорганізмів; стан мікробіоценозу (еубіоз, дисбактеріоз).

Мікрофлора діхальних шляхів

У повітрі, що вдихається, є значна кількість мікроорганізмів, адсорбованих на частинках пилу. 3/4 - 4/5 їх затримується в носоглотці. У порожнині носа в нормі кількість мікроорганізмів незначна, оскільки слизова носа продукує муцин і лізоцим – речовини бактерицидної дії.

Серед резидентної мікрофлори дихальних шляхів найчастіше знаходять зеленячі, гемолітичні й негемолітичні стрептококи, коринебактерії, нейсерії, стафілококи, мікрококи, пептострептококи, бактероїди. Значно рідше виявляють актиноміцети, мікоплазми, трепонеми, ентеробактерії й гриби роду Candida.

Основна маса мікрофлори припадає на долю Streptococcus viridians (понад 90% всіх мікроорганізмів). Біля 10% людей є носіями Staphylococcus aureus, а серед медпрацівників хірургічних і акушерсько-гінекологічних стаціонарів цей вид виділяють у 40-90% обстежених осіб.

Слизова оболонка трахеї, бронхів, бронхіол і альвеол здорової людини, як правило, не містить мікроорганізмів.