Кількісний вміст мікроорганізмів у різних відділах шлунково-кишкового тракту

Відділ ШКТ	Кількість мікроорганізмів, КУО/г
Шлунок	10
Дванадцятипала кишка	103-106
Порожня, клубова кишки	105-108
Сліпа, ободова кишки	108-1010
Пряма кишка	1011-1012

Основну її масу складають анаеробні мікроорганізми: Bifidobacterium spp., Bacteroides spp. На долю цих двох родів припадає 96-99% всіх мікробів, що населяють товсті кишки. Тут вегетує значна кількість Escherichia spp., Enterococcus spp., Lactobacillus spp. Залишкову мікрофлору товстого кишечника складають численні види родів Clostridium, Staphylococcus, Proteus, Candida, Enterobacter, Pseudomonas, Veillonella, Peptococcus, Peptostreptococcus, Actinomyces та ін.. Всього описано понад 260 видів бактерій. У окремих людей у кишечнику знаходяться ентеровіруси, які при порушенні опірності організму можуть викликати різноманітні захворювання. В ряді випадків у випорожненнях можна виявити різні види найпростіших. Загалом, вміст товстої кишки на 30-55% складається з мікробних тіл.

Мікрофлора кишечника з віком змінюється. Кишковий тракт новонародженого в перші години майже стерильний. Протягом першої доби він заражується випадковою мікрофлорою з оточуючого середовища, яка потрапляє разом з молоком. У подальшому в кишечнику грудних дітей встановлюється специфічна мікрофлора, яка складається з молочнокислих бактерій (біфідобактерії, Lactobacillus acidophilus), вона має антагоністичні властивості по відношенню до інших мікроорганізмів, здатних викликати кишкові розлади у дітей. При переході на змішане годування у дітей виявляються Escherichia coli, ентерококи.

Мікроорганізми товстого кишечника поділяються на наступні групи:

• 96-99% - анаеробні бактерії (біфідобактерії, бактероїди);

• 1-4% - факультативні анаероби - E.coli, лактобацили, ентерококи, зокрема фекальний стрептокок;

• 0,01-0,001% - залишкова мікрофлора (стафілококи, клостридії, дріжджі, спірохети, найпростіші, віруси, фаги).

Під впливом різних несприятливих факторів захисні механізми організму послаблюються, і настають кількісні та якісні зміни аутомікрофлори, пригнічуються її фізіологічні, перш за все, антагоністичні функції. Цей стан супроводжується клінічними проявами хвороби і визначається як дисбактеріоз. Вважають, що дисбактеріоз як ендогенна інфекція виникає в результаті порушення антимікробними препаратами (коли лікується основне захворювання) власної мікрофлори. Для відновлення нормального біоценозу ШКТ застосовують цілий ряд пробіотичних препаратів, зокрема біфідумбактерін (ліофілізовані бактерії Bifidobacterium bifidum); колібактерін (штам E.coli М17, антагоніст патогенних бактерій родини Enterobacteriaceae); біфікол; лактобактерін, «Симбітер», «Лактіалє» тощо.

Необхідність досліджувати дисбактеріоз кишечнику виникає при довготривалих проносах, при яких не виділяють патогенних ентеробактерій, після перенесення кишечник інфекцій із довгим періодом реконвалесценції, тривалої антибіотикотерапії, злоякісних пухлинах, перед операціями на органи черевної порожнини, у недоношених новонароджених та при захворюваннях, що важко піддаються лікуванню (ентероколіти, виразкові коліти, холецистити тощо).