- •Тема 1. Теоретико-методологічні основи організації виробництва
- •1.1. Предмет, методи і зміст курсу "Організація виробництва"
- •1.2. Сутність та поняття організації виробництва
- •1.3. Функції, завдання та напрями організації виробництва
- •1.4. Основи теорії організації виробництва
- •1.5. Поняття, характеристики та основні типи систем
- •1.6. Системний підхід до організації виробництва
- •Тема 2. Виробничий процес і організаційні типи виробництва
- •2.1. Визначення виробничого процесу та його основних елементів
- •2.2. Класифікація виробничих процесів залежно від призначення та ролі у процесі виробництва
- •2.3. Класифікація виробничих процесів за технологічною ознакою
- •2.4. Основні принципи організації виробничого процесу на підприємстві
- •2.5. Організаційні типи виробництв та їхня техніко-економічна характеристика
- •2.6. Одиничний та партіонний методи організації виробництва
- •Тема 3. Організація виробничого процесу в часі
- •3.1. Сутність організації виробничого процесу в часі. Структура виробничого циклу
- •3.2. Розрахунок тривалості технологічного циклу з урахуванням різних видів руху предметів праці
- •3.3. Аналіз тривалості технологічного циклу простого процесу виробництва
- •3.4. Особливості мінімально-уривчастої системи організації виробничого процесу в часі
- •3.5. Вплив дублюючих робочих місць на тривалість технологічного циклу
- •3.6. Структура складного виробничого процесу й розрахунок тривалості його циклу
- •3.7. Технологічний цикл у багатономенклатурному виробництві
- •Тема 4. Побудова виробничої структури у просторі
- •4.1. Характеристика виробничої структури підприємства
- •4.2. Склад і класифікація основних виробничих ланок
- •4.3. Особливості спеціалізації виробничих ланок підприємства
- •Тема 5. Організація потокового та автоматизованого виробництва
- •5.1. Характеристика потокового виробництва, його основні ознаки
- •5.2. Класифікація потокових ліній
- •5.3. Розрахунок параметрів безперервно-потокових ліній
- •Дсту 2960-94, 6.19. Регламентований ритм
- •5.4. Основні види конвеєрів у безперервно-потоковому виробництві та розрахунок їхніх параметрів
- •5.6. Особливості організації перервно-потокових (прямоточних) ліній
- •5.7. Основи проектування перемінно-потокових ліній
- •2. Розрахунок робочих тактів (г) за фондом робочого часу на виготовлення окремих груп виробів.
- •3. Розрахунок часткового (виробничого) такту через кількість робочих місць і трудомісткість окремих виробів.
- •5.8. Складання план-графіка (стандарт-плану) роботи перемінно-потокової лінії
- •5.9. Організація автоматичних потокових ліній
- •5.9.1. Типи автоматичних потокових ліній
- •5.9.2. Розрахунок автоматичних потокових ліній
- •5.9.3.Організація роторно-конвеєрних потокових ліній
- •5.9.4. Організаційні основи гнучкого автоматизованого виробництва (гав)
- •Розділ 6. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції
- •6.1. Зміст і завдання підготовки виробництва
- •6.2. Науково-дослідна підготовка виробництва
- •6.3. Конструкторська підготовка виробництва
- •6.4. Технологічна підготовка виробництва
- •6.5. Організаційна підготовка виробництва та перехід на випуск нової продукції
- •7.1. Основні поняття і визначення сітьового планування та управління
- •7.2. Правила побудови сітьового графіка
- •7.3. Впорядкована нумерація подій сітьового графіка
- •7.4. Оцінка часу виконання робіт сітьового графіка
- •7.5. Розрахунок параметрів сітьового графіка
- •7.6. Оптимізація сітьових графіків за часом
- •7.7. Оптимізація сітьових графіків за трудовими ресурсами з вільним обміном ресурсами
- •7.8. Використання сітьового графіка на стадії оперативного управління
- •Розділ 8. Організація трудових процесів і робочих місць
- •8.1. Сутність і завдання організації праці
- •8.2. Поділ і кооперація праці на підприємстві
- •8.3. Організація й обслуговування робочих місць
- •8.4. Умови праці
- •8.5. Робочий час. Режим праці та відпочинку. Працездатність
- •Тема 9. Нормування праці
- •9.1. Сутність нормування праці та його значення
- •9.2. Класифікація затрат робочого часу
- •9.3. Об'єкти нормування праці та методи дослідження трудових процесів
- •9.4. Норми затрат праці
- •Тема 10. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції
- •10.1. Якість продукції та методи її визначення
- •10.2. Конкурентоспроможність продукції та методи її визначення
- •10.3. Стандартизація
- •10.4. Сертифікація
- •10.5. Методика визначення технічного рівня і якості продукції під час створення нових виробів
- •10.5.1. Визначення коефіцієнтів зміни показників
- •10.5.2. Методика визначення коефіцієнта важливості (пріоритету) показників
- •10.6. Організація технічного контролю якості продукції на підприємстві. Функції відділу технічного контролю (втк)
- •10.6.1. Структура втк
- •10.6.2. Види технічного контролю якості продукції на підприємстві
- •10.6.3. Методи технічного контролю якості продукції. Основи статистичного методу управління якістю продукції
- •10.6.4. Облік та аналіз браку продукції на підприємстві
- •Тема 11. Організація допоміжних виробництв підприємства
- •11.1. Основи організації та загальна характеристика допоміжного виробництва
- •11.2. Організація ремонтного господарства промислового підприємства
- •11.2.1. Методи і види ремонтного обслуговування основних фондів на підприємстві
- •11.2.2. Ремонтний цикл та його структура
- •11.3. Організація інструментального господарства підприємства
- •11.3.1. Організаційно-виробнича структура інструментального господарства
- •11.3.2. Нормування потреби та запасів інструментів
- •11.3.3. Класифікація і індексація інструменту
- •11.3.4. Планування забезпечення виробництва технологічною оснасткою
- •11.4. Організація енергетичного господарства підприємства
- •11.4.1. Структура енергетичної галузі України
- •11.4.2. Основи функціонування оптового ринку електроенергії України
- •11.4.3. Організаційна та виробнича структура вге
- •11.4.4. Прогнозування і планування енергопостачання
- •11.4.5. Шляхи економії енергетичних ресурсів на підприємстві
- •Тема 12. Організація обслуговуючих господарств підприємства
- •12.1. Організація складського господарства промислового підприємства
- •12.2. Організація транспортного господарства
- •12.2.1. Завдання та принципи організації транспортного господарства
- •12.2.2. Класифікація транспортних засобів
- •12.2.3. Планування роботи транспортного господарства
- •12.2.4. Організаційна структура транспортного господарства
- •13.1. Виробнича система та її сутність
- •13.2. Склад і структура виробничої системи
- •13.3. Форма та процес організації виробничої системи
- •13.4. Закони організації виробничих систем
- •1. Універсальні закони організації виробничих систем.
- •2. Закони статики організації виробничих систем.
- •3. Закони розвитку виробничих систем.
- •13.5. Принципи організації виробництва
11.4.1. Структура енергетичної галузі України
Паливно-енергетичний комплекс (ПЕК) України є одним із найбільших і найпотужніших комплексів національної економіки, який надає паливно-енергетичні ресурси для кожного підприємства. ПЕК має єдину систему енергозабезпечення країни, охоплює сукупність процесів виробництва, перетворення, транспорту і розподілу паливно-енергетичних ресурсів. Основним завданням ПЕК є ефективне і надійне забезпечення всіх потреб народного господарства, в тому числі всіх промислових підприємств, енергією необхідної кількості і якості. Структуру паливно-енергетичного комплексу України зображено на рис. 11.11.
Рис. 11.11. Структурна схема паливно-енергетичного комплексу України
ПЕК - це складна сукупність великих виробничих систем, які безперервно розвиваються і які створені для виробітку, розподілу та використання в народному господарстві природних енергетичних ресурсів і енергії всіх видів.
Особливості ПЕК такі:
Взаємозамінність різних видів палива та енергії при вирішенні різноманітних виробничих завдань. З цього випливає багатоваріант-ність цих завдань.
Суміщення в часі процесів виробництва, розподілу та використання енергії, а також обмежені можливості їхнього акумулювання, що зумовлює розв'язання складної техніко-економічної проблеми резервування енергетичних потужностей.
Використання разом із звичайними видами транспорту (залізничний, водний, автомобільний), спеціальних видів транспорту: ЛЕП, розподільчі мережі, теплові мережі, газо- і нафтопроводи.
Органічний зв'язок енергетики та технології виробничих, побутових та інших енергоспоживаючих процесів, тому при розв'язанні технічних завдань треба враховувати вплив енергоносія на технологію споживачів енергії.
Централізоване електропостачання всіх галузей економіки на базі електрифікації, теплофікації та газифікації країни. Тому енергетика є природним монополістом, що ускладнює її роздержавлення та приватизацію.
11.4.2. Основи функціонування оптового ринку електроенергії України
Заснування Оптового ринку електричної енергії України було розпочато у 1995 році з розбудови ринкових відносин у електроенергетичному комплексі України. Відповідно до Указу Президента України від 4 квітня 1995 року № 282/95 "Про структурну перебудову в електроенергетичному комплексі України" відбулося розділення функцій з виробництва, постачання та передачі електричної енергії в Україні.
19 лютого 1996 р. Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 207 "Про забезпечення роботи оптового ринку електричної енергії України", у якій вперше окреслено засади утворення в державі конкурентного ринку електричної енергії. В цей же період Національною комісією регулювання електроенергетики (НКРЕ) було розроблено Умови та Правила ліцензійної діяльності з певних видів діяльності в електроенергетиці виробництва, передачі га постачання електричної енергії - та розпочато видачу енергетичним
підприємствам відповідних ліцензій на ці види виробничої діяльності. 15 листопада 1996 року вперше проведено Загальні Збори учасників Оптового ринку електричної енергії України. На Загальних зборах було прийнято та підписано багатосторонню угоду -ДЧОРЕ. Цим Договором регулюються відносини між учасниками ринку, визначаються основні принципи та механізм його функціонування, права та обов'язки його учасників та інфраструктури. Схема взаємодії Національної енергетичної компанії НЕК "Укренерго" в оптовому ринку енергії України відтворена на рис. 11.12.
Рис. 11.12. Схема взаємодіїНЕК "Укренерго" в ОРЕ
З моменту укладення учасниками ОРЕ Договору було започатковане фактичне утворення оптового ринку електричної енергії як єдиного в межах держави договірного об'єднання суб'єктів підприємницької діяльності з виробництва, передачі та постачання електричної енергії.
Головними завданнями функціонування ринку електричної енергії в Україні є:
• упорядкування торгівлі електроенергією;
створення умов цивілізованої конкуренції між виробниками та між постачальниками електроенергії;
запровадження ринкових відносин в операціях купівлі-продажу електроенергії;
формування цін на електроенергію за ринковими принципами;
утворення прозорої системи розрахунків за електроенергію у всіх торгових операціях між членами ОРЕ та забезпечення права самостійного вибору споживачем постачальника електроенергії;
утворення бази для ефективного фінансового менеджменту в енергетичних компаніях з метою залучення стратегічних інвесторів;
збереження єдиної енергетичної системи України;
забезпечення фінансової стабільності електроенергетичної галузі держави.
Учасниками ОРЕ є майже 600 суб'єктів підприємницької діяльності, які отримали відповідні ліцензії НКРЕ.
Органом управління ОРЕ є Рада, членів якої обирають на Загальних зборах. До складу Ради входять 10 Голосуючих директорів - по п'ять від Класу виробників і Класу постачальників. Цим забезпечується рівновага щодо представництва та захисту корпоративних інтересів учасників ринку. До складу Ради входить також чотири Неголо-суючі директори, які представляють органи державного управління (Мінпаливенерго) та регулювання (НКРЕ), оптового постачальника електроенергії (ДП "Енергоринок") та системного оператора (ДП НЕК "Укренерго").
Рада розглядає та приймає рішення з актуальних або суперечливих питань, які потребують нагального вирішення.
Особливу увагу Ради приділено питанню вдосконалення алгоритму оптового ринку. Для попереднього опрацювання та підготовлений рекомендацій щодо можливих шляхів вирішення поточних та перспективних питань при Раді утворюються та постійно працюють комісії та робочі групи, до складу яких входять представники практично всіх учасників оптового ринку. Рада відіграє важливу роль в організації роботи ОРЕ.
Оптовий ринок почав функціонувати за схемою ринку "єдиного покупця" у 1996 р. Протягом довгого часу робота ОРЕ характеризувалася нестабільністю, що було пов'язано насамперед з проблемами неплатежів і накопиченою заборгованістю за відпущену електроенергію. Однак, починаючи з 2000 року, спостерігається тенденція до поліпшення розрахунків. Схему діючого ринку електроенергії наведено на рис. 11.13.
Рис. 11.13. Принципова схема діючого ринку електроенергії України
Назріла необхідність переходу від моделі "єдиного покупця" до ефективнішої і орієнтованої на потреби споживачів моделі ринку електроенергії. У 2002 р. Кабміном України ухвалено Концепцію функціонування та розвитку оптового ринку електричної енергії України (далі - Концепція). Ця Концепція визначила поетапний перехід до моделі повномасштабного конкурентного ринку електроенергії, який складається з ринку двосторонніх контрактів, балансуючого ринку для забезпечення попиту і пропозиції на позаконтрактні обсяги електроенергії та ринку додаткових послуг.
У 2004 р. створено Міжвідомчу комісію щодо координації роботи, пов'язаної з реалізацією положень Концепції. У 2005 р. прийнято План заходів з реалізації другого етапу Концепції (2006 - 2008 pp.), та зміни до Закону України "Про електроенергетику" (№ 2362-1V), якими передбачені зміни в Правилах ОРЕ щодо підвищення конкуренції на ринку. Ухвалення Закону України від 23.06.2005 № 2711 "Про заходи щодо забезпечення стабільного функціонування підприємств ПЕК" дало імпульс для поліпшення фінансового стану підприємств галузі й уможливило проведення низки заходів щодо запобігання їхньому банкрутству. У 2007 р. схвалено План заходів щодо реалізації положень Концепції на 2008-2014 pp.
Отже, протягом 2004-2007 pp. загалом забезпечено ключові організаційно-економічні умови для поступового впровадження системи двосторонніх договорів купівлі-продажу електричної енергії. Але проблеми залишилися, і вони можуть бути вирішені тільки за умови належного забезпечення подальшої організаційної, ресурсної та законодавчої підтримки процесу впровадження положень Концепції.
Зазначимо, що у 2004 році відбулося відхилення від курсу лібералізації вітчизняного ринку електроенергії у зв 'язку із створенням державної монополії - НАК "Енергетична компанія України" (НАК "ЕКУ"), яка централізовано об'єднала активи генеруючих і дистрибуційних енергопідприємств країни. Це зумовило появу значних диспропорцій у ринковій структурі, оскільки фактично утворилася вертикально інтегрована структура, яка монополізувала різнопрофільні та водночас взаємозалежні види діяльності в електроенергетичній сфері.
Сьогодні у власності НАК "ЕКУ" перебувають контрольні пакети акцій 10 генеруючих об'єктів, на які припадає 45 % загальної встановленої потужності ОЕС України, а також державні частки (контролюючі або блокуючі пакети акцій) 21 з 27 обленерго, які закуповують в ОРЕ близько 70 % обсягу електроенергії.