- •Тема 1. Теоретико-методологічні основи організації виробництва
- •1.1. Предмет, методи і зміст курсу "Організація виробництва"
- •1.2. Сутність та поняття організації виробництва
- •1.3. Функції, завдання та напрями організації виробництва
- •1.4. Основи теорії організації виробництва
- •1.5. Поняття, характеристики та основні типи систем
- •1.6. Системний підхід до організації виробництва
- •Тема 2. Виробничий процес і організаційні типи виробництва
- •2.1. Визначення виробничого процесу та його основних елементів
- •2.2. Класифікація виробничих процесів залежно від призначення та ролі у процесі виробництва
- •2.3. Класифікація виробничих процесів за технологічною ознакою
- •2.4. Основні принципи організації виробничого процесу на підприємстві
- •2.5. Організаційні типи виробництв та їхня техніко-економічна характеристика
- •2.6. Одиничний та партіонний методи організації виробництва
- •Тема 3. Організація виробничого процесу в часі
- •3.1. Сутність організації виробничого процесу в часі. Структура виробничого циклу
- •3.2. Розрахунок тривалості технологічного циклу з урахуванням різних видів руху предметів праці
- •3.3. Аналіз тривалості технологічного циклу простого процесу виробництва
- •3.4. Особливості мінімально-уривчастої системи організації виробничого процесу в часі
- •3.5. Вплив дублюючих робочих місць на тривалість технологічного циклу
- •3.6. Структура складного виробничого процесу й розрахунок тривалості його циклу
- •3.7. Технологічний цикл у багатономенклатурному виробництві
- •Тема 4. Побудова виробничої структури у просторі
- •4.1. Характеристика виробничої структури підприємства
- •4.2. Склад і класифікація основних виробничих ланок
- •4.3. Особливості спеціалізації виробничих ланок підприємства
- •Тема 5. Організація потокового та автоматизованого виробництва
- •5.1. Характеристика потокового виробництва, його основні ознаки
- •5.2. Класифікація потокових ліній
- •5.3. Розрахунок параметрів безперервно-потокових ліній
- •Дсту 2960-94, 6.19. Регламентований ритм
- •5.4. Основні види конвеєрів у безперервно-потоковому виробництві та розрахунок їхніх параметрів
- •5.6. Особливості організації перервно-потокових (прямоточних) ліній
- •5.7. Основи проектування перемінно-потокових ліній
- •2. Розрахунок робочих тактів (г) за фондом робочого часу на виготовлення окремих груп виробів.
- •3. Розрахунок часткового (виробничого) такту через кількість робочих місць і трудомісткість окремих виробів.
- •5.8. Складання план-графіка (стандарт-плану) роботи перемінно-потокової лінії
- •5.9. Організація автоматичних потокових ліній
- •5.9.1. Типи автоматичних потокових ліній
- •5.9.2. Розрахунок автоматичних потокових ліній
- •5.9.3.Організація роторно-конвеєрних потокових ліній
- •5.9.4. Організаційні основи гнучкого автоматизованого виробництва (гав)
- •Розділ 6. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції
- •6.1. Зміст і завдання підготовки виробництва
- •6.2. Науково-дослідна підготовка виробництва
- •6.3. Конструкторська підготовка виробництва
- •6.4. Технологічна підготовка виробництва
- •6.5. Організаційна підготовка виробництва та перехід на випуск нової продукції
- •7.1. Основні поняття і визначення сітьового планування та управління
- •7.2. Правила побудови сітьового графіка
- •7.3. Впорядкована нумерація подій сітьового графіка
- •7.4. Оцінка часу виконання робіт сітьового графіка
- •7.5. Розрахунок параметрів сітьового графіка
- •7.6. Оптимізація сітьових графіків за часом
- •7.7. Оптимізація сітьових графіків за трудовими ресурсами з вільним обміном ресурсами
- •7.8. Використання сітьового графіка на стадії оперативного управління
- •Розділ 8. Організація трудових процесів і робочих місць
- •8.1. Сутність і завдання організації праці
- •8.2. Поділ і кооперація праці на підприємстві
- •8.3. Організація й обслуговування робочих місць
- •8.4. Умови праці
- •8.5. Робочий час. Режим праці та відпочинку. Працездатність
- •Тема 9. Нормування праці
- •9.1. Сутність нормування праці та його значення
- •9.2. Класифікація затрат робочого часу
- •9.3. Об'єкти нормування праці та методи дослідження трудових процесів
- •9.4. Норми затрат праці
- •Тема 10. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції
- •10.1. Якість продукції та методи її визначення
- •10.2. Конкурентоспроможність продукції та методи її визначення
- •10.3. Стандартизація
- •10.4. Сертифікація
- •10.5. Методика визначення технічного рівня і якості продукції під час створення нових виробів
- •10.5.1. Визначення коефіцієнтів зміни показників
- •10.5.2. Методика визначення коефіцієнта важливості (пріоритету) показників
- •10.6. Організація технічного контролю якості продукції на підприємстві. Функції відділу технічного контролю (втк)
- •10.6.1. Структура втк
- •10.6.2. Види технічного контролю якості продукції на підприємстві
- •10.6.3. Методи технічного контролю якості продукції. Основи статистичного методу управління якістю продукції
- •10.6.4. Облік та аналіз браку продукції на підприємстві
- •Тема 11. Організація допоміжних виробництв підприємства
- •11.1. Основи організації та загальна характеристика допоміжного виробництва
- •11.2. Організація ремонтного господарства промислового підприємства
- •11.2.1. Методи і види ремонтного обслуговування основних фондів на підприємстві
- •11.2.2. Ремонтний цикл та його структура
- •11.3. Організація інструментального господарства підприємства
- •11.3.1. Організаційно-виробнича структура інструментального господарства
- •11.3.2. Нормування потреби та запасів інструментів
- •11.3.3. Класифікація і індексація інструменту
- •11.3.4. Планування забезпечення виробництва технологічною оснасткою
- •11.4. Організація енергетичного господарства підприємства
- •11.4.1. Структура енергетичної галузі України
- •11.4.2. Основи функціонування оптового ринку електроенергії України
- •11.4.3. Організаційна та виробнича структура вге
- •11.4.4. Прогнозування і планування енергопостачання
- •11.4.5. Шляхи економії енергетичних ресурсів на підприємстві
- •Тема 12. Організація обслуговуючих господарств підприємства
- •12.1. Організація складського господарства промислового підприємства
- •12.2. Організація транспортного господарства
- •12.2.1. Завдання та принципи організації транспортного господарства
- •12.2.2. Класифікація транспортних засобів
- •12.2.3. Планування роботи транспортного господарства
- •12.2.4. Організаційна структура транспортного господарства
- •13.1. Виробнича система та її сутність
- •13.2. Склад і структура виробничої системи
- •13.3. Форма та процес організації виробничої системи
- •13.4. Закони організації виробничих систем
- •1. Універсальні закони організації виробничих систем.
- •2. Закони статики організації виробничих систем.
- •3. Закони розвитку виробничих систем.
- •13.5. Принципи організації виробництва
9.4. Норми затрат праці
На підприємствах застосовують різні види норм праці, найпоширеніші з них є: норма часу, норма виробітку, нормоване завдання, норма обслуговування, норма керованості.
Норма часу - робочий час, необхідний для виконання відповідної роботи (операції) за визначених організаційно-технічних умов і використання відповідних засобів виробництва і передового виробничого досвіду.
Індивідуальна норма часу - це робочий час, визначений для виконання одиниці роботи (продукції) одним працівником відповідної кваліфікації і за певних технічних умов.
Колективна норма часу (на комплекс операцій, укрупнена) - це робочий час, відведений на виконання одиниці роботи певної групи працівників (бригади, зміни) з врахування її кваліфікаційної структури за певних технічних умов.
Норма часу зазвичай є вихідною величиною при розрахунках інших видів норм. Норми часу вимірюються частіше всього у людино-хвилинах та людино-годинах.
Норму часу (tum) поділяють на штучний (tj і підготовчо-заключний час \tj (рис. 9.2):
Рис. 9.2. Структура норми часу
Штучний час встановлюють на одиницю виконуваної роботи, а підготовчо-заключний - на дії, пов'язані з підготовкою до виконання певного завдання та його завершенням.
Потрібно звернути увагу на включення підготовчо-заключного часу у загальну штучно-калькуляційну норму часу. Все залежить від типу виробництва. Так, в одиничному виробництві:
У серійному виробництві:
де п - розмір партії виробів, що обробляють. У масовому виробництві:
t =t . (9.5)
Норма часу (tulJ у загальному вигляді розраховують за такою формулою:
де t - час оперативної роботи;
/ - час на обслуговування робочого місця; t - час на підготовчо-заключні роботи;
Кідп ~ ЧаС На вІДПОЧИНОк;
t - час на особисті потреби.
Якщо час технічного та організаційного обслуговування робочого місця, час на відпочинок та особисті потреби, а також час перерв, передбачених технологією та організаціє виробництва, розраховують у відсотках від оперативного часу (в одиничному та серійному виробництві), то формула має такий вигляд:
де к- час технічного, організаційного обслуговування робочого місця, час перерв, передбачених технологією і організацією виробництва, і час на відпочинок та особисті потреби, у відсотках до операційного часу.
Норма виробітку - кількість одиниць продукції (роботи), яку повинен виробити (виконати) працівник (бригада) за одиницю часу (здебільшого зміну) за певних організаційно-технічних умов.
Норми виробітку вимірюються в натуральних одиницях (шт., метрах тощо) і виражають необхідний результат діяльності працівників;
Норму виробітку визначають за формулою:
Де Нв - норма виробітку (м, м2, т, кг тощо);
t4 - період часу, на який встановлюється норма виробітку (година, зміна, доба, місяць);
tuiK ~ норма штучно-калькуляційного часу на одиницю роботи (хв, год на шт, м, м2 тощо).
Оскільки у більшості випадків норму виробітку встановлюють на зміну, то можна використовувати формулу:
де tjv - фонд змінного часу одного або групи робітників, що виконують роботи.
У разі зменшення норми часу на х відсотків норма виробітку збільшується на величину р(%):
Наприклад, при зменшенні норми часу на 20% норма виробітку збільшиться на:
Як узагальнений показник норми виробітку розглядають нормоване завдання.
Нормоване завдання, як і норма виробітку, визначає необхідний результат діяльності працівників. Проте нормоване завдання можна установлювати не тільки в натуральних одиницях, а й у нормо-годинах, нормо-гривнях тощо.
Норма часу обслуговування - різновид норми часу, це час, встановлений на обслуговування одиниці устаткування, виробничої площі та інших виробничих одиниць за певних організаційно-технічних умов.
Норму часу обслуговування (ТJ розраховують за формулою:
де tium - норма часу на виконання одиниці обсягу роботи;
N - кількість одиниць обсягу роботи на обслуговування виробничої одиниці (наприклад, кількість одиниць ремонтної складності, кількість наладок впродовж зміни тощо);
К - коефіцієнт, що враховує виконання додаткових функцій робітником, якщо вони не враховані нормою часу (визначається як відношення всіх функцій до часу виконання основних функцій).
Норми обслуговування визначають кількість одиниць устаткування, робочих місць, квадратних метрів площі, інших робітників та робочих місць тощо, які обслуговуються одним робітником або бригадою відповідної кваліфікації за певних технічних умов.
Норми обслуговування встановлюють безпосередньо за результатами вивчення витрат часу спостереженням або за допомогою норм часу обслуговування. В останньому випадку норму обслуговування (Но) розраховують за формулою:
де Ф - фонд робочого часу в певний період (зміни, місяця);
Т - норма часу обслуговування для певного періоду.
При виконанні на об'єкті обслуговування різних за трудомісткістю робіт розрахунок Нча х N виконують для кожної роботи окремо, формула для визначення Н0 має такий вигляд:
де п - кількість робіт різної трудомісткості.
Як різновид норми обслуговування спеціально для керівників використовують норми керованості.
Норми керованості (кількості підлеглих) визначають кількість працівників, яка має бути безпосередньо підпорядкованою одному керівникові.
Так, наприклад, кількість робітників, які підпорядковуються одному майстру певної дільниці, можна розрахувати за допомогою формули
де Нк - норма керованості;
Чв - чисельність виробничих робітників в цеху;
Рс - середній розряд роботи;
Вр - тип виробництва.
Також на підприємстві можуть використовувати такі норми, як: норматив режимів роботи устаткування, норматив чисельності, норма тривалості операції.
Нормативи режимів роботи устаткування - це регламентовані величини параметрів роботи устаткування, які забезпечують найдоцільніше їхнє використання з урахуванням типу виробництва, виду устаткування, оброблених матеріалів, характеру оброблення, застосовуваних інструментів і особливостей виготовленої продукції. Ці нормативи треба враховувати під час розрахунків норм праці в автоматизованих та апаратурних виробництвах, де виробничий процес переривається лише унаслідок зупинки устаткування на плановий ремонт.
Нормативи чисельності - це регламентована кількість працівників, які потрібні для виконання певної роботи.
Норми чисельності використовують здебільшого на роботах з обслуговування, які мають нестабільний характер щодо часу виконання і періодичності. Якщо на роботи встановлена одна норма обслуговування або норма часу обслуговування, тоді норму чисельності (Чп) розраховують за формулою:
де А - обсяг робіт на певному об'єкті, виражений кількістю одиниць устаткування, виробничих площ тощо;
Но - норма обслуговування, виражена у тих самих самих одиницях, що йА.
Якщо на роботи встановлено різні норми обслуговування, то норму чисельності для кожної зміни розраховують за формулою:
де Ар Av .... Ап та Ног Но2, ..., Ноп - відповідно обсяг робіт та норм обслуговування, встановлені для різних груп устаткування, різних виробничих дільниць тощо.
Норма тривалості операції - час, необхідний для виконання одиниці роботи на одному робочому місці чи з використанням одного виду обладнання; вимірюється в одиницях часу: хвилинах, годинах, днях.
Норми затрат робочого часу за ступенем обгрунтованості поділяють на технічно обгрунтовані й дослідно-статистичні.
Технічно обгрунтовані норми праці є прогресивнішими і відповідають сучасному рівню розвитку виробництва, їх розробляють після ретельного вивчення елементів виробничого процесу, затрат часу з урахуванням раціонального використання виробничих можливостей робочого місця і передових методів праці.
Технічно обгрунтована норма передбачає:
робітника-виконавця відповідної кваліфікації, продуктивність праці якого має перевищувати середню продуктивність праці робітників, зайнятих на аналогічних операціях, і відповідати сталим досягненням передовиків виробництва, а не їхнім окремим рекордним досягненням;
поділ технологічного процесу на окремі операції і послідовність їхнього виконання з урахуванням можливостей устаткування, яке використовується, масштабу виробництва і технічних вимог, що ставлять до якості виробів;
застосування найдосконалішого для певних виробничо-технічних умов технологічного і транспортного оснащення, найвигідніших режимів роботи устаткування;
найраціональнішу в певних вир >бничих умовах організацію робочого місця;
своєчасне забезпечення робочого місця усім потрібним;
застосування найраціональніших способів виконання трудових прийомів і дій робітника;
найповніше і найдоцільніше суміщення в часі праці окремих робітників за групової і бригадної форм організації праці;
наявність нормальних санітарно-гігієнічних умов на робочому місці.
Дослідно-статистичні норми визначають на основі досвіду і статистичних звітних даних. Вони звичайно бувають заниженими, легко перевиконуються навіть за низької продуктивності праці, приховують недоліки в організації праці і виробництва.
Ці норми не виявляють виробничих можливостей устаткування, відбивають вже пройдений етап виробництва.
Отже, такі норми не мобілізують працівників підприємства на раціональне використання часу, на досягнення високої продуктивності праці й поліпшення використання виробничих ресурсів.
За сферою застосування нормативи поділяють на міжгалузеві, галузеві і місцеві.
За складністю структури норми праці поділяють на диференційовані (елементні) й укрупнені.
Диференційовані норми праці використовують для нормування праці з найдрібніших елементів виробничого процесу. Укрупнені -для нормування затрат праці на виконання комплексу організаційно і технічно пов'язаних прийомів праці.
Затрати часу на окремі найпростіші елементи визначають за так званими мікроелементними нормативами. Ці нормативи є сподіваними величинами часу, знайденими унаслідок статистичної обробки.
Аналітичним, укрупненим методами і методом мікроелементного нормування визначають технічно обгрунтовані норми.