- •Тема 1. Теоретико-методологічні основи організації виробництва
- •1.1. Предмет, методи і зміст курсу "Організація виробництва"
- •1.2. Сутність та поняття організації виробництва
- •1.3. Функції, завдання та напрями організації виробництва
- •1.4. Основи теорії організації виробництва
- •1.5. Поняття, характеристики та основні типи систем
- •1.6. Системний підхід до організації виробництва
- •Тема 2. Виробничий процес і організаційні типи виробництва
- •2.1. Визначення виробничого процесу та його основних елементів
- •2.2. Класифікація виробничих процесів залежно від призначення та ролі у процесі виробництва
- •2.3. Класифікація виробничих процесів за технологічною ознакою
- •2.4. Основні принципи організації виробничого процесу на підприємстві
- •2.5. Організаційні типи виробництв та їхня техніко-економічна характеристика
- •2.6. Одиничний та партіонний методи організації виробництва
- •Тема 3. Організація виробничого процесу в часі
- •3.1. Сутність організації виробничого процесу в часі. Структура виробничого циклу
- •3.2. Розрахунок тривалості технологічного циклу з урахуванням різних видів руху предметів праці
- •3.3. Аналіз тривалості технологічного циклу простого процесу виробництва
- •3.4. Особливості мінімально-уривчастої системи організації виробничого процесу в часі
- •3.5. Вплив дублюючих робочих місць на тривалість технологічного циклу
- •3.6. Структура складного виробничого процесу й розрахунок тривалості його циклу
- •3.7. Технологічний цикл у багатономенклатурному виробництві
- •Тема 4. Побудова виробничої структури у просторі
- •4.1. Характеристика виробничої структури підприємства
- •4.2. Склад і класифікація основних виробничих ланок
- •4.3. Особливості спеціалізації виробничих ланок підприємства
- •Тема 5. Організація потокового та автоматизованого виробництва
- •5.1. Характеристика потокового виробництва, його основні ознаки
- •5.2. Класифікація потокових ліній
- •5.3. Розрахунок параметрів безперервно-потокових ліній
- •Дсту 2960-94, 6.19. Регламентований ритм
- •5.4. Основні види конвеєрів у безперервно-потоковому виробництві та розрахунок їхніх параметрів
- •5.6. Особливості організації перервно-потокових (прямоточних) ліній
- •5.7. Основи проектування перемінно-потокових ліній
- •2. Розрахунок робочих тактів (г) за фондом робочого часу на виготовлення окремих груп виробів.
- •3. Розрахунок часткового (виробничого) такту через кількість робочих місць і трудомісткість окремих виробів.
- •5.8. Складання план-графіка (стандарт-плану) роботи перемінно-потокової лінії
- •5.9. Організація автоматичних потокових ліній
- •5.9.1. Типи автоматичних потокових ліній
- •5.9.2. Розрахунок автоматичних потокових ліній
- •5.9.3.Організація роторно-конвеєрних потокових ліній
- •5.9.4. Організаційні основи гнучкого автоматизованого виробництва (гав)
- •Розділ 6. Комплексна підготовка виробництва до випуску нової продукції
- •6.1. Зміст і завдання підготовки виробництва
- •6.2. Науково-дослідна підготовка виробництва
- •6.3. Конструкторська підготовка виробництва
- •6.4. Технологічна підготовка виробництва
- •6.5. Організаційна підготовка виробництва та перехід на випуск нової продукції
- •7.1. Основні поняття і визначення сітьового планування та управління
- •7.2. Правила побудови сітьового графіка
- •7.3. Впорядкована нумерація подій сітьового графіка
- •7.4. Оцінка часу виконання робіт сітьового графіка
- •7.5. Розрахунок параметрів сітьового графіка
- •7.6. Оптимізація сітьових графіків за часом
- •7.7. Оптимізація сітьових графіків за трудовими ресурсами з вільним обміном ресурсами
- •7.8. Використання сітьового графіка на стадії оперативного управління
- •Розділ 8. Організація трудових процесів і робочих місць
- •8.1. Сутність і завдання організації праці
- •8.2. Поділ і кооперація праці на підприємстві
- •8.3. Організація й обслуговування робочих місць
- •8.4. Умови праці
- •8.5. Робочий час. Режим праці та відпочинку. Працездатність
- •Тема 9. Нормування праці
- •9.1. Сутність нормування праці та його значення
- •9.2. Класифікація затрат робочого часу
- •9.3. Об'єкти нормування праці та методи дослідження трудових процесів
- •9.4. Норми затрат праці
- •Тема 10. Організаційно-виробниче забезпечення якості та конкурентоспроможності продукції
- •10.1. Якість продукції та методи її визначення
- •10.2. Конкурентоспроможність продукції та методи її визначення
- •10.3. Стандартизація
- •10.4. Сертифікація
- •10.5. Методика визначення технічного рівня і якості продукції під час створення нових виробів
- •10.5.1. Визначення коефіцієнтів зміни показників
- •10.5.2. Методика визначення коефіцієнта важливості (пріоритету) показників
- •10.6. Організація технічного контролю якості продукції на підприємстві. Функції відділу технічного контролю (втк)
- •10.6.1. Структура втк
- •10.6.2. Види технічного контролю якості продукції на підприємстві
- •10.6.3. Методи технічного контролю якості продукції. Основи статистичного методу управління якістю продукції
- •10.6.4. Облік та аналіз браку продукції на підприємстві
- •Тема 11. Організація допоміжних виробництв підприємства
- •11.1. Основи організації та загальна характеристика допоміжного виробництва
- •11.2. Організація ремонтного господарства промислового підприємства
- •11.2.1. Методи і види ремонтного обслуговування основних фондів на підприємстві
- •11.2.2. Ремонтний цикл та його структура
- •11.3. Організація інструментального господарства підприємства
- •11.3.1. Організаційно-виробнича структура інструментального господарства
- •11.3.2. Нормування потреби та запасів інструментів
- •11.3.3. Класифікація і індексація інструменту
- •11.3.4. Планування забезпечення виробництва технологічною оснасткою
- •11.4. Організація енергетичного господарства підприємства
- •11.4.1. Структура енергетичної галузі України
- •11.4.2. Основи функціонування оптового ринку електроенергії України
- •11.4.3. Організаційна та виробнича структура вге
- •11.4.4. Прогнозування і планування енергопостачання
- •11.4.5. Шляхи економії енергетичних ресурсів на підприємстві
- •Тема 12. Організація обслуговуючих господарств підприємства
- •12.1. Організація складського господарства промислового підприємства
- •12.2. Організація транспортного господарства
- •12.2.1. Завдання та принципи організації транспортного господарства
- •12.2.2. Класифікація транспортних засобів
- •12.2.3. Планування роботи транспортного господарства
- •12.2.4. Організаційна структура транспортного господарства
- •13.1. Виробнича система та її сутність
- •13.2. Склад і структура виробничої системи
- •13.3. Форма та процес організації виробничої системи
- •13.4. Закони організації виробничих систем
- •1. Універсальні закони організації виробничих систем.
- •2. Закони статики організації виробничих систем.
- •3. Закони розвитку виробничих систем.
- •13.5. Принципи організації виробництва
11.3.1. Організаційно-виробнича структура інструментального господарства
Форми організації інструментального господарства залежать від об'ємів та характеру продукції що виробляє завод, і від типу виробництва. На заводах з одиничним та дрібносерійним виробництвом,
які головно використовують стандартизовану оснастку, інструментальним господарством керує бюро інструментального господарства, яке підпорядковується головному технологу заводу (рис. 11.6).
Рис. 11.6. Організаційна структура інструментального господарства на підприємствах з одиничним та дрібносерійним виробництвом
На заводах масового та крупносерійного виробництва інструментальне господарство має більш розвинену організаційну структуру і вже має підрозділи для виготовлення та ремонту спеціальної оснастки. Окремі підрозділи інструментального господарства в цієї схемі (рис. 11.7) виконують такі функції.
Планове бюро визначає потребу оснастки на підприємстві та встановлює план роботи інструментального цеху.
Група оперативного постачання забезпечує оснасткою, що купується за договорами постачання від спеціалізованих інструментальних підприємств-виробників оснастки.
Центральний інструментальний склад виконує зберігання, облік та видачу запасів оснастки до виробничих цехів.
Інструментальний цех безпосередньо виготовляє спеціалізовану оснастку за кресленнями, що розробляються на підприємстві. На підприємствах з великим обсягом виробництва може бути організовано декілька спеціалізованих інструментальних цехів з виробництва ріжучого інструменту, штампів, пристосувань технологічного призначення, прес-форм тощо.
Заточувальна майстерня регулярно виконує роботи із заточування усіх видів інструментів, які поступають від основних виробничих цехів підприємства.
Абразивна майстерня виконує роботи з абразивними кругами (корундовими, алмазними), надає їм потрібної для технології форми, виконує склеювання абразивів із відходів тощо.
Група технічного нагляду слідкує за регламентованою експлуатацією інструменту на робочих місцях, встановлює причини дострокових поломок інструменту та заходи щодо їхнього запобігання та усунення.
Бюро відтворення інструменту займається збиранням відпрацьованого інструменту, забезпечує його ремонт, відтворення та подальше використання у виробництві.
Рис. 11.7. Організаційна структура інструментального господарства на підприємствах масового та крупносерійного виробництва
Організаційно-виробнича структура інструментального господарства визначається його завданнями, типом виробництва і є сукупністю загальнозаводських і цехових підрозділів (цехів), зайнятих проектуванням, виготовленням, придбанням та експлуатацією інструментів. На рис. 11.8 зображено схему кругообігу інструменту на промисловому підприємстві.
Рис. 11.8. Кругообіг інструменту на промисловому підприємстві
До складу інструментального господарства підприємства безпосередньо входять:
Інструментальний відділ.
Цехи з виготовлення технологічної оснастки або інструментальний цех.
Пункти уніфіковано-збірних пристосувань.
Центральний інструментальний склад.
Майстерні з заточення та відновлювання інструментів та пристосувань.
Склад абразивних інструментів та матеріалів.
Цехові інструментально-роздаточні комори.
Потрібно розрізняти загальнозаводські та цехові структури інструментального господарства підприємства.
До загальнозаводських підрозділів належать інструментальний відділ з функціями керування усім господарством, інструментальні цехи, центральний інструментальний склад, вимірювальні лабораторії.
Вони здійснюють виробництво технологічної оснастки безпосередньо на підприємстві, придбання оснастки у контрагентів, централізоване зберігання та видачу оснастки цехам-споживачам, відновлення зношеної оснастки. Крім того, в інструментальних цехах виготовляють та відтворюють нестандартизовану оснастку. Загальний обсяг та номенклатура технологічної оснастки, яку виробляють в інструментальному цеху підприємства, встановлюють та корегують відповідно до купленої на стороні та відтвореної особистими силами оснастки.
Залежно від типів, обсягів (масове або одиночне), характеру промислового виробництва продукції та обсягів виготовлення оснащення, на підприємстві можуть бути організовано один універсальний або декілька спеціалізованих інструментальних цехів.
ЦІС виконує приймання всієї оснастки, організовує зберігання, облік запасів та рух оснастки та видачу її ІРК в цехах. Кількість та номенклатуру технологічної оснастки, що підлягає зберіганню у коморах, визначають відповідно до норм запасів у коморах. Інструментальний відділ підприємства виконує планово-диспетчерські функції із забезпечення підприємства оснасткою, виробництва її в інструментальних цехах, а також здійснює технічний нагляд за експлуатацією оснастки та контроль її стану. ЦІС перебуває у підпорядкуванні головного інженера або головного технолога підприємства.
До цехових підрозділів належать цехові бюро, інструментально-роздавальні комори та майстерні з заточення і ремонту інструменту. ІРК забезпечують робочі місця цехів необхідною технологічною оснасткою, яка надходить з ЦІС за лімітними картами, організовує зберігання та облік оснастки у коморах, збір у цехах та передачу у ремонт оснастки, а також заточку ріжучого інструменту, видачу оснастки безпосередньо на всі робочі місця та забезпечення її повернення до ІРК. На рис. И.9 зображено схему обігу оснастки на виробничому підприємстві [69, С. 217].
Розглянемо схему обігу оснастки на підприємстві у такій послідовності. Відділ МТП регулярно поставляє нову куплену оснастку до ЦІС, Щ поставляє нову, виготовлену в ІЦ оснастку до ЦІС, Щ поставляє відновлену стару оснастку до ЦІС, ЦІС надає нову оснастку до ІРК, ІРК збирає по робочих місцях у цехах зношену оснастку та передає на відновлення до ІЦ, ІРК поставляє відновлену оснастку на робочі місця у виробничих цехах, затуплену оснастка збирають до заточувальної майстерні від ІРК та з робочих місць, заточену оснастку повертають до ІРК та на робочі місця.
Інструментальний відділ займається постачанням інструментів і пристроїв, які виготовляють на спеціалізованих інструментальних заводах, а також проектуванням технологічної оснастки для власних потреб, класифікацією та індексацією інструменту.
Інструментальний цех здійснює виготовлення, ремонт і відновлення спеціальної оснастки (інструменту) загального користування.
Увесь придбаний, виготовлений і відремонтований (відновлений) інструмент надходить до центрального інструментального складу. Тут виконують його приймання, облік, зберігання та видача цехам (дільницям, виробництвам)-споживачам. Безпосереднє забезпечення робочих місць технологічною оснасткою виконують цехові інструментально-роздавальні комори. Вони одержують від центрального інструментального складу технологічну оснастку, зберігають її оборотний фонд, збирають і передають до центрального складу зношений інструмент [2, С. 281].
Інструментальні служби і цехи підприємства повинні своєчасно забезпечувати виробництво інструментами й оснасткою високої якості з мінімальними витратами на їхнє виготовлення і експлуатацію. Від роботи інструментальних цехів і служб значною мірою залежать впровадження передової технології, механізації трудомістких робіт, підвищення якості виробів та зниження їх собівартості.
Інструментальним господарством керує головний технолог підприємства, якому підпорядковано інструментальний відділ (бюро інструментальний цех і центральний інструментальний склад. Цехові інструментально-роздавальні комори підпорядковано начальнику відповідного цеху.
Рис. 11.9. Схема обігу оснастки на підприємстві
Безпосередній процес управління інструментальним господарством передбачає:
визначення потреби в інструменті;
організацію власного виробництва оснастки;
придбання необхідного інструменту в спеціалізованих виробників (продавців);
організацію належної експлуатації інструменту виробничими підрозділами підприємства;
класифікацію та індексацію інструментів.