2. Визначається декілька цілей.

Частіше застосовується аналіз витрат і результатів, оскільки цей метод дозволяє вибрати найкращий варіант вирішення комплексної проблеми незалежно від її економічного змісту.

На практиці не існує єдиного алгоритму або моделі аналізу витрат і результатів.

Можна виділити лише загальні етапи його проведення:

• формулювання проблеми;

• визначення і опис альтернатив;

• визначення впливу кожної альтернативи на поставлені цілі (кількісні або якісні);

• вибір альтернативи з найвищою відносною цінністю.

Процес формулювання проблеми, який передбачає визначення цільових критеріїв (Zj), повинен спрямовуватися на включення в модель аналізу всіх необхідних умов, без яких проблема не може бути вирішена. Для цільових умов визначаються вагові коефіцієнти (коефіцієнти важливості цільових критеріїв) (qj, загальна сума значень яких має дорівнювати 1). Далі необхідно визначити низку альтернатив (Аі), які мають взаємно виключати одна одну і кількість яких повинна бути не менше трьох. Оцінка альтернатив здійснюється окремо для кожної цілі (Wіj) в балах (наприклад, за 10-и бальною шкалою), після чого визначається зважена оцінка (Wіj•qj). Для вибору альтернативи з найвищою відносною цінністю для кожної з них розраховується сума зважених оцінок (ΣWіj•qj), з яких вибирається найбільша.

54. Прийняття стратегічних рішень в умовах обмеженої інформації та невизначеності.

В умовах обмеженої інформації та невизначеності стратегічні управлінські рішення можуть прийматися або без використання кількісних значень ймовірностей результатів, або з використанням кількісних значень.

Розглянемо спочатку перший підхід, коли імовірності результатів кількісно не визначаються.

На практиці для деякої формалізації прийняття рішень в умовах невизначеності найчастіше застосовують теорію ігор.

Теорія ігор – це математична теорія конфліктних ситуацій. Завдання цієї теорії – розробка рекомендацій щодо раціоналізації дій учасників ігрового «конфлікту». При цьому будують спрощену модель конфліктної ситуації, що називається грою.

Для забезпечення можливості математичного аналізу гри повинні обов'язково бути розроблені:

1) Правила гри;

2) Система умов, що регламентує:

• можливі варіанти дій гравців;

• обсяг інформації кожної сторони про поведінку іншої сторони;

• підсумок гри, до якого призводить певна сукупність ходів.

Існує таке поняття як гра з нульовою сумою, якщо один гравець виграє рівно стільки ж, скільки програє інший, тобто сума виграшів дорівнює нулю. У грі з нульовою сумою інтереси суперників прямо протилежні.

Стратегією гравця називають сукупність правил, що визначають вибір варіанта дій при кожному особистому ході цього гравця залежно від ситуації, яка складається в процесі гри.

Оптимальною стратегією гравця називається така стратегія, яка в разі багаторазового повторення гри забезпечує цьому гравцеві максимально можливий середній виграш (або, що те ж саме, мінімально можливий середній програш).

Розглянемо загальну модель гри. Нехай існує певна скінчена гра, у якій гравець А має m стратегій, а гравець В має n стратегій. Така гра називається грою mхn.

Стратегії, відповідно, позначимо:

А1, А2,...,Am – для гравця А;

В1, В2,..., Вn – для гравця В.

Якщо гра складається лише з особистих ходів, то вибір стратегій Аі і Bj гравцями однозначно визначає підсумок гри – наш виграш аіj.

Принцип обережності, що диктує гравцям вибір відповідних стратегій (максимінної і мінімаксної), вважається в теорії ігор основним принципом і називається принципом мінімаксу.

Для прийняття стратегічних рішень з допомогою теорії ігор потрібно знати ключові критерії оптимальності.

Ми розглянемо п'ять з них: