10.3. Комплексна характеристика процесу управління

Ми дослідили декілька основних підходів до аналізу процесу управління, кожен з яких дозволяє розкрити якісь риси, ознаки, принципи, закономірності процесу управління певною сферою суспільного життя. В той же час очевидна обмеженість кожного з підходів. В одному випадку робиться акцент тільки на організаційні аспекти, в другому – на правові, в третьому – на інформаційні. Відповідно залишаються без уваги інші, не менш важливі характеристики процесу управління. Тому визріває ідея комплексного підходу, який би інтегрував усі окремі підходи в єдине ціле, зробив би їх складовими частинами теорії процесу управління.

Останнього часу в підручниках та роботах з управління стали частіше виділяти главу (або, навіть, декілька глав) про процес управління. Але, як і в науковій роботі, в навчальному матеріалі трактування процесу управління тяжіє або до інформаційного, або до процедурного трактування. Жоден підручник не робить спроби змістовного описання процесу управління, не кажучи вже про комплексне його трактування.

Спробуємо на основі вищевикладеного сформулювати деякі відправні моменти теорії процесу управління.

Процес соціального управління – це діяльність об’єднаних у певну структуру субєктів та об’єктів управління, спрямована на досягнення поставлених цілей управління шляхом реалізації певних функцій та застосування відповідних методів та принципів управління.

Ця діяльність має макроплан – процеси між всіма або групами органів управління та мікроплан – процеси всередині органу управління, на окремо взятому робочому місці і т. ін.

Така діяльність єдина за своєю суттю. Різні можливі аспекти її теоретичного аналізу якраз і складають теорію процесу управління. На наш погляд, теорія процесу управління повинна включати наступні характеристики; змістовну, організаційну, технологічну. Ці три основні .характеристики в єдності та взаємозв’язку дадуть достатньо повне визначення процесу управління.

216

Єдність та взаємозв’язок характеристик можна виразити ланцюгом логічно пов’язаних питань: що здійснюється у процесі управління? хто діє? як і яким чином здійснюються ці дії?

Змістовна характеристика повинна відповідати на запитання: що робиться у процесі управління? І насамперед, що робиться з погляду об’єкта управління? Аналіз свідчить, що процес управління – це процес розв’язання проблем оперативно-службової діяльності, проблем забезпечення процесу управління, процес розв’язання виникаючих при цьому соціальних проблем і т. ін.

Процес управління має спільні риси з процесами, що здійснюються у соціальній системі. Він визначається об’єктивними законами функціонування і розвитку цієї системи і в той же час певною мірою залежить від суб’єктивних факторів.

Зміст процесу управління передусім визначається характером розв’язуваних проблем і являє собою сукупність стадій (операція), іцо згруповані за його етапами. Етапи характеризують послідовність якісної зміни робіт у процесі управління і є своєрідними ступенями внутрішнього розвитку управлінського впливу.

У науковій літературі можна знайти такі підходи до визначення змісту процесу управління, в зв’язку з цим розрізняють:

методологічний зміст процесу управління, який передбачає виділення певних закономірно минаючих етапів та стадій, які відображають як загальні ‘риси трудової діяльності людини, так і специфічні риси управлінської діяльності. Виходячи з цього, процес управління можна уявити як послідовність двох основних етапів: 1) підготовки та прийняття управлінського рішення і 2) організації виконання управлінського рішення;

функціональний зміст процесу управління, який виявляється у масштабній послідовності та перевазі реалізації основних функцій управління: прогнозування, планування, організації, регулювання та контролю;

економічний зміст процесу управління, втілений в наступних формах: установлення економічних потреб, оцінка наявності ресурсів, розподіл ресурсів, використання ресурсів;

соціальний зміст процесу управління визначається роллю людини у його здійсненні, оскільки об’єктом та суб’єктом соціального управління завжди є людина. Певне місце в цьому змісті процесу управління посідають психологічні проблеми;

організаційно-правовий зміст процесу управління виявляється в послідовності використання організаційних важелів впливу: регламентування, нормування, інструктування, відповідальності, які мають в основному правове закріплення;

інформаційний зміст процесу управління практично полягає у його формально-логічному (кібернетичному) алгоритмі, який є виявленням закону нерозривного зв’язку процесу управ-

217

ління та процесів обробки інформації, про який вже йшлося в цій главі вище¹³.

Існує багато інших трактувань змісту процесу управління. Так, Ю.М. Козлов вважає, що зміст процесу соціального управління "може бути розкритий за умови відповідної характеристики: а) стадій управлінського процесу, б) функцій соціального управління, в) методів соціального управління, г) управлінських відносин"¹⁴.

На думку авторів підручника "Теорія управління соціалістичним виробництвом", зміст процесу управління характеризують: "1) етапи і стадії процесу, 2) операції та їх розподіл по стадіях, 3) способи здійснення операцій"‘⁵.

Можна було б навести ще багато різних думок щодо цього.

У багатьох джерелах (у тому числі й тих, що тільки-но були названі) використовується і така характеристика процесу управління, як його властивості. В різних джерелах даються різні переліки цих властивостей. Процес управління, безумовно, володіє такими специфічними властивостями, як, наприклад, безперервність," циклічність, послідовність, мінливість (динамічність), сталість.

Безперервність відображає необхідність постійності управлінської діяльності. Ця властивість по-різному виявляється залежно від рівня управління. В системі органів внутрішніх справ ця властивість процесу управління певною мірою реалізується, зокрема, черговими частинами.

Циклічність виявляється у закономірному повторенні етапів та стадій процесу управління все в нових і нових циклах. Результатом управлінської діяльності є переведення керованої системи, або її частини, в новий стан, що приводить до постановки нової мети управління або до корегування попередньої. При цьому стадії і етапи управлінського циклу повторюються. Іноді нема необхідності в зміні мети управління. В цьому разі процес управління повторює цикл, спонукаючи до пошуків найбільш ефективних шляхів досягнення раніш поставленої мети.

Послідовність характеризує певний порядок здійснення етапів та стадій процесу управління. Як правило, процес управління стає менш ефективним, якщо при його здійсненні не дотримують певної послідовності або не виконують деяких його стадій та груп операцій. Нерідко рішення розробляються без врахування реальних умов. При такому підході відсутня або слабко виражена стадія аналізу ситуації, що іноді призводить до волюнтаризму. Можлива також інша крайність, коли рішення розроб-

¹³ Див.: Щекин Г.В. Теория социального управлення. – К., 1996. - С. 347.

^Козлов Ю.М., Фролов С.И. Вказ. праця. - С. 108.

Теория управлення социалистическим производством: Учебник / Под ред. О.В. Козловой. - М., 1979. - С. 206.

218

ляються тільки на ситуаційній основі, без достатнього з’ясування цілей. Тоді рішення бувають суперечливими, позбавленими довгострокової орієнтації. Мета систематизує сукупність рішень, додає їм загальну спрямованість; ситуація визначає практичну значущість рішення. Кожна стадія процесу управління е обов’язковою, також як і послідовність їх виконання.

Мінливість (динамічність) виявляється в постійній зміні процесу управління за його спрямованістю, проблематикою та характером перебігу, в активній взаємодії його різних етапів, стадій, операцій. Процес управління здійснюється в усій системі управління, і цей вплив залежно від мети буде різним для різних частин системи. Крім того, пін постійно змінює свою головну орієнтацію, відшукуючи вузькі та слабкі місця в керованій системі або виявляючи послаблення зв’язків при зміні зовнішніх умов функціонування системи. Відповідно до специфіки розв’язуваної проблеми по-різному відбувається процес управління по етапах, стадіях, за операціями. Властивість мінливості, яку іноді ще називають гнучкістю процесу управління (що взагалі не зовсім справедливо), певною мірою визначає оперативність управління, що дуже важливо для ефективності всієї управлінської діяльності. Безперечно, така мінливість має визначені межі, чому сприяє інша властивість процесу управління – сталість.

Сталість виявляється у виникненні в процесі управління і відповідному закріпленні певних форм та каналів його перебігу. Це виявляється, наприклад, у структурі системи управління, що закріплюється в організаційних актах, її стабілізації, і служить організуючим фактором процесу управління.

Деякі автори, характеризуючи змістовну сторону процесу управління, виділяють види процесів управління"‘. На їхню думку, в різних умовах процес управління може бути побудований різними способами при збереженні всіх його специфічних властивостей. Це дозволяє класифікувати процеси управління, виділити найбільш типові їх види:

цільовий тин процесу управління (має місце тоді, коли в процесі управління, незалежно від його масштабів, умов та особливостей, мета відіграє провідну роль і визначає характер усіх управлінських дій);

програмний тип процесу управління заснований на ретельній розробці конкретних завдань, що розподіляються між ланками системи управління з вказівкою послідовності їх виконання. Сукупність таких завдань, що ведуть до реалізації поставлених цілей, називається програмою. В системі МВС такий тип процесу управління досить поширений;

ситуаційний тип процесу управління має місце тоді, коли меті в процесі управління не надається великого значення і її статус не дуже високий (характеризується також тим, що він вини-