- •Теорія управління органами внутрішніх справ
- •Передмова
- •2 Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. - Ст. 1. Вступ
- •Методологічні засади управління органами внутрішніх справ
- •1.2. Зміст соціального управління
- •1.3. Види соціального управління
- •12 Див.: Козлов ю.М„ Фролов е.С. Указ. Праця. - с. 79.
- •Глава 2. Право і управління
- •2.1. Співвідношення права і управління
- •2.2. Роль права в удосконаленні управління
- •2.1. Співвідношення права і управління
- •2.2. Роль права в удосконаленні управління
- •Глава 3. Наука управління. Предмет, завдання та система курсу "Теорія управління органами внутрішніх справ"
- •3.1.2. Передумови виникнення науки управління
- •3.2. Основні теорії управління
- •Школа наукового управління
- •Класична школа управління
- •3.3. Предмет, структура і методи науки управління
- •2. Галузеві організаційної/правлінські науки:
- •3. Міжгалузеві управлінські науки:
- •4. Спеціальні науки:
- •5. Прикладні науки:
- •3.4. Предмет, завдання та система курсу "Теорія управління органами внутрішніх справ"
- •Глава 4. Цілі соціального управління
- •4.2. Методологічні засади цілепокладання в управлінні
- •4.3. Проблеми визначення та поставлення цілей управління
- •4.4. Цілі соціальних систем і цілі управління
- •4.5. Мета й ефективність управління
- •Глава 5. Функції соціального управління
- •5.2. Пізнавально-програмуючі функції управління
- •5.3. Організаційно-регулюючі функції управління
- •Глава 6. Принципи управління
- •6.2. Принципи соціального управління
- •6.2.1. Загальні принципи управління
- •6.2.2. Спеціальні принципи управління
- •Глава 7. Методи управління
- •7.2. Пізнавально-програмуючі методи управління
- •7.2.1. Системний підхід як загальний метод дослідження та управління
- •7.2.2. Системний аналіз
- •7.2.3. Метод моделювання
- •7.2.4. Методи дослідження операцій
- •7.3. Організаційно-регулюючі методи управління
- •7.3.1. Адміністративні методи
- •7.3.2. Економічні методи
- •7.3.3. Психологічні методи
- •Глава 8. Основні поняття теорії систем.
- •8.1. Основні поняття теорії систем
- •8.2. Характеристика і види соціальних систем
- •8.3. Орган внутрішніх справ як система управління 8.3.1- Формально-логічні умови ефективної організації і функціонування системи органів внутрішніх справ
- •8.1. Основні поняття теорії систем
- •8.2. Характеристика і види соціальних систем
- •8.3. Орган внутрішніх справ як система управління
- •8.3.1. Формально-логічні умови ефективної організації і функціонування системи органів внутрішніх справ
- •Глава 9. Поняття, типи та умови формування організаційних структур управління
- •9.2. Фактори, що визначають формування та принципи побудови організаційних структур управління
- •9.3. Сутність оргпроектування, його основні напрями та етапи
- •9.4. Проектування організаційних структур управління
- •9.5. Деякі проблеми удосконалення організаційної структури та організаційно-штатного забезпечення органів внутрішніх справ
- •Розділ 4. Процес управління
- •Глава 10. Зміст процесу управління
- •10.2. Кібернетико-інформаційна характеристика процесу управління
- •10.3. Комплексна характеристика процесу управління
- •16 Див., наприклад, вказану працю Щекина г.В. - с. 348.
- •10.4. Ефективність соціального управління
- •Глава 11. Підготовка, прийняття та організація виконання управлінських рішень (управлінський цикл)
- •11.1.2. Класифікація управлінських рішень
- •11.1.3. Вимоги до управлінських рішень
- •2 Див.: Маркс к. Й Знгельс ф. - Соч. - т. 13. - с. 7.
- •11.2. Загальне уявлення про управлінський цикл
- •11.3. Перший етап управлінського циклу: підготовка та прийняття управлінського рішення
- •11.4. Другий етап управлінського циклу: організація виконання (реалізація) управлінського рішення
- •Організаційні засади управління органами внутрішніх справ
- •12.2. Проблеми і перспективи розвитку функціональної структури органів внутрішніх справ України
- •12.3. Методичні засади проектування функціональної структури органу внутрішніх справ
- •12.3.1. Передпроектне обстеження функціональної структури органу внутрішніх справ
- •1. Змістовні функції
- •1.1. Основні функції:
- •2. Ресурсні функції:
- •1.3. Управлінські функції:
- •2. Технологічні функції
- •2.1. Збирання та обробка інформації:
- •2.2. Аналітична робота:
- •2.3. Підготовка й прийняття рішень:
- •12.3.2. Розробка проекту функціональної структури органу внутрішніх справ
- •12.3.3. Впровадження проекту функціональної структури в практичну діяльність органів внутрішніх справ
- •Глава 13. Організаційна структура органів внутрішніх справ
- •Організаційно-штатні апарати в своїй роботі повинні:
- •13.2. Загальна характеристика існуючих типових організаційних структур органів внутрішніх справ України
- •5. Кримінальна міліція:
- •2. Штаб.
- •1. Керівництво:
- •13.3. Деякі проблеми удосконалення організаційної структури та організаційно-штатного забезпечення органів внутрішніх справ
3.3. Предмет, структура і методи науки управління
Людська поведінка та механізм впливу на неї, управління і організація управління – це, як вже зазначалося, вічні проблеми, котрі виникли па перших етапах розвитку людського суспільства, вони існують до цього часу, при цьому постійно ускладнюючись.
Постійно існувала необхідність вивчення цих проблем, причому кожна епоха намагалася розв’язували їх по-своєму. Спроби наукового осмислення проблем управління здійснювалися вченими ще за часів Давньої Греції, але розвиток відповідних теоретичних досліджень відноситься лише до кінця XIX – початку XX сторіччя. Однак і тепер, наприкінці XX сторіччя, ми не можемо казати, що процес формування даної науки завершився. більш того, окремі вчені вважають, що наука соціального управління взагалі позбавлена перспективи виділитися в самостійну галузь знання і що її проблеми цілком можуть вивчатися в рамках інших наук. З такою позицією навряд чи можна погодитися.
Отже, наука соціального управління, або наука управління, як її частіше називають, належить до суспільних наук. Це обумовлено тим, що її об’єктом є саме управління як реальний феномен, певна ділянка соціальної практики, своєрідна людська діяльність. Він включає до себе суспільні відносини, які складаються в зв’язку із здійсненням реально необхідної функції – управління суспільством та його складовими – різними соціальними системами.
Відомо, що суспільні науки виконують переважно теоретичні функції – описання, пояснення, прогнозування. Наука ж управління безпосередньо впливає на перетворення практики, і її можна розглядати як прикладну галузь знання, що не виключає наявності в неї власних фундаментальних ідей, які дають підстави вважати її одночасно і методологічною дисципліною, в усякому разі для наукових дисциплін, які досліджують окремі аспекти соціального управління. Цс підтверджує необхідність формування самостійної та єдиної науки управління.
Предметом науки управління є певне коло об’єктивних закономірностей соціального управління, які торкаються соціаль-но-нравових, психологічних та організаційно-технічних аспектів управлінських відносин у різних сферах суспільного життя.
На відміну від обєкта науки її предмет є суб’єктивним в тому смислі, що він залежить від ступеня розвитку знання і з їх поглибленням розширює свої рамки. Об’єктивні ж закономірності діють незалежно від волі та свідомості людей, відображаючи причинно-наслідкові зв’язки в організації систем та процесів управління.
57
Науковість управління визначається глибиною з’ясування його закономірностей. У міру зростання та поширення використання знань про них відповідно знижується значення в управлінні стихійних регуляторів. Однак неминуче, що деякі об єктивні умови, якісь закономірності залишаються невпізнаними. Таким чином, постійним завданням науки управління залишається більш повне дослідження свого предмета, формування принципів та правил управлінської діяльності.
Виходячії із викладеного, можна дати таке визначення науки управління.
Наука соціального управління – це суспільна комплексна (інтегративна) наука, яка досліджує загальні та специфіч^ ні (властиві окремим галузям управління в суспільстві) об’єктивні закономірності організації та функціонування соціальних систем, яка виробляє на підставі їх пізнання загальні принципи і теоретичні поняття, а також правила, методи і прийоми управлінської діяльності, які спрямовані на підвищення їх ефективності.
Зміст науки управління обумовлений комплексністю самого соціального управління, ступенем дослідженості його окремих аспектів різними науками. Необхідно підкреслити, що наука управління не є арифметичною сумою внесків у неї інших галузей знання. Будучи на стику багатьох з них, вона інтерпретує порозкривані різними науками окремі закономірності, які належать до сфери управління. В зв’язку з цим її можна віднести до складних комплексних дисциплін. Комплексність науки управління відображається в її змісті, в якому можна виділити три основних аспекти: соціально-правовий, психологічний та організаційно-технічний.
Соціально-правовий аспект передбачає визначення цілей, які стоять перед системами управління, напрямків та завдань управлінської діяльності. Важлива роль тут належить праву, оскільки останнє значною мірою регулює управлінські відносини. В даному разі право виступає засобом, інструментом, який забезпечує реалізацію в управлінні законів. Науку управління та правові науки зближує ге, що вони вивчають діючи в суспільстві регулятивні механізми, але є далеко не тотожними науковими дисциплінами23.
Суб’єктами та об’єктами соціального управління виступають окремі особи або соціальні спільноти. Тому при розробці проблем науки управління враховується психологічний аспект. Положення психології використовуються вказаною наукою при дослідженні проблем, пов’язаних з всеявленням впливів на учасників процесу управління, прищеплюванням їм певних поглядів та формуванням міжособистих відносин, підвищенням творчої активності, усуненням конфліктних ситуацій і г.н.
23 Більш докладно про цей аспект див. у іл. 2.
58
Науковий підхід потрібний при дослідженні організаційно-технічного аспекту соціального управління, в рамках якого розробляються проблеми, які не є предметом вивчення інших галузей знання, а складають частину власного змісту науки управління. Так, її представниками спеціально аналізуються функціональна та організаційна структури управління, його інформаційне забезпечення, циклічність, практика наукової організації праці (НОП) і т.ііі. При дослідженні організаційно-технічних проблем наука управління на основі накопичених нею емпіричних даних виробляє власні поняття. Маючи комплексний характер, наука управління інтегрує всю сукупність знання, пов’язаних з організацією та регулюванням функціонування соціальних систем. У творчому процесі її формування дані інших наук перетворюються відповідно до завдань теорії та потреб практики управління. В такому вигляді вони асимілюються в структурних частинах науки управління, тобто в теоріях функцій, організаційних структур. прийняття управлінських рішень, наукової організації праці і т.д.
Оскільки основне завдання управління – організовувати працю людей на досягнення певної мети, то наука управління як певна система знань про закономірності організаційних та управлінських процесів та про шляхи їх використання для впливів на ці процеси, врешті-решт підпорядковується цілям та завданням практичної діяльності людей.
Наука управління-– це наука, яка розвивається і переживає процес становлення. Людство тривалий час удосконалювало машини, механізми, знаряддя праці та ін., але надто мало займалося розвитком людських відносин. Сьогодні час наука намагається усунути значні прогалини в цій сфері.
Існують різні точки зору як з приводу змісту науки управління, її структури, так і з приводу її місця в системі наук.
Деякі вчені вважають, що логічно казати про існування теорії управління, інші зауважують, що є наука управління, треті – що є система управлінських наук, четверті – що не треба вигадувати науку соціального управління, цілком достатньо вже існуючої кібернетики.
Зміст науки соціального управління складає система знань про суспільство, яка включає наукові теорії, принципи, поняття, категорії, сформульовані в результаті дослідження об’єктивних закономірностей управління притаманними їй методами. В зміст науки управління слід включити і систему обґрунтованих нею рекомендацій по удосконаленню практичної діяльності. В науці соціального управління, хоча вона сама щодо світоглядних суспільних наук є прикладною, існує власна теоретична частина, оскільки в її предмет входять достатньо загальні закономірності управління, які не вивчаються якою-небудь іншою галуззю знання.
Сучасну науку управління прийнято ділити на два рівні знання. Перший наданий теоріями соціального управління, які є
59
частиною більш загальних політико-економічпих та соціально-філософських концепцій, пояснюючих механізм функціонування соціуму на різних історичних станах. Другий є більш конкретним і забезпечує науково-методичну базу для розробки практичних рекомендацій щодо вдосконалення управління та раціоналізації праці у вигляді прикладних теорій організації та управління. Обидва ріпні знання ґрунтуються на фундаментальних законах та закономірностях суспільного розвитку і соціального управління, а також конкретному історичному досвіді, який відображає революційні зміни в управлінні.
Теорія соціального управління – це комплексна система знань, яка використовує різнорідні методи кібернетики, теорії систем, різних соціальних наук. Вона вивчає і розробляє шляхи комплексного використання методів впливу на людей в соціальних процесах.
Отже, наука управління це дещо абстрактне, збірне поняття. Доки категорично не з’ясоване питання про її структуру, доти можна казати про систему управлінських наук, а як варіант такої системи запропонувати таке:
/. Загальнотеоретичні науки:
теорія управління, або загальна теорія соціальної організації та управління;
теорія державної організації;
теорія державного управління та ін.