2. Галузеві організаційної/правлінські науки:

організація управління промисловістю;

організація управління торгівлею;

організація управління органами внутрішніх справ та ін.

3. Міжгалузеві управлінські науки:

теорія систем;

теорія інформації;

теорія функцій;

теорія прийняття рішень та ін.

4. Спеціальні науки:

психологія управління;

етика управління та ін.

5. Прикладні науки:

діловодство;

психометрія;

техніка конторської праці та ін.

Особливе місце в цій системі належить, без сумніву, теорії управління, яка включена в єдину державну класифікацію наук України. Саме в рамках цієї науки повинні розроблятися основні поняття та категорії організації управління.

У наведеній системі відведено місце і для теорії (організації) управління органами внутрішніх справ.

60

Є також інші думки іцодо структури управлінських знань. Як наприклад, у вигляді шості блоків, які насамперед відображають той факт, що людина – це основа соціального управління і що управлінські знання мають комплексний характер.

1-й блок – знання про людину як суб єкт_управління. Він включає знання про сутність соціального управління, його поняття, принципи, методи, роль людини в управлінні, керівництво і т.ін.

2-й блок – знання про людину як об’єкт управління. В ньому містяться знання про формування, розвиток та функціонування об’єкта управління, напрями оптимізації його діяльності, фактори, які впливають на нього та ін.

3-й блок – знання про відносини між суб’єктом та об’єктом. До нього відносяться відомості про структуру соціальних систем управління, методи її розробки, розвиток та функціонування структур, управлінське рішення, управлінський процес та ін.

4-й блок – знання про інформацію. Цей блок являє собою знання про методологію збирання, обробки, зберігання та видачі інформації, її перетворення в інтересах управління. Найважливішу частину знань цього блоку складають знання про АСУ. Наука управління досліджує соціальні, організаційні та правові аспекти АСУ; технічна ж та матеріальна сторони автоматизації управління вивчаються кібернетикою.

5-й блок – знання про психологію управління. Це знання людини про управління самою собою, про психологію керівництва, психологічні характеристики колективів та стосунків у них, виховання людини, стимулювання її поведінки, шляхи формування оптимального психологічного клімату в організації.

6-й блок – знання юридичної основи управління. Право об’єднує різні сторони управлінської діяльності, регламентує та упорядковує її. Правові рішення розраховані на їх неодноразове використання в процесі управління. Право є фактором, без якого неможлива законність управління, забезпечення дисципліни та відповідальності, захист організаційної структури системи.

Досить поширеним є ще один варіант структури науки управління. Він, мабуть, самий простий і полягає в розділенні науки управління в самому загальному вигляді на три частини:

I – управління в статиці;

II – управління в динаміці;

III – наукова організація праці (НОП або НОУП).

Природно, що кожна з вказаних частин має певний зміст.

Усі наведені варіанти структури науки управління свідчать про комплексний характер цієї науки, який обумовлений комплексним характером самого управління як виду людської діяльності. Цим пояснюється і високий рівень взаємодії науки управління з іншими науками про суспільство: філософією, правом, соціологією, психологією, економічною теорією, педагогікою та ін.

61

Якщо конкретизувати завдання, які повинна вирішувати наука управління, то їх можна роз’єднати за такими групами:

Ї) функціонально-організаційні, які спрямовані на створення найефективніших систем управління;

2) ресурсні, що пов’язані з відповідним матеріально-технічним та іншими, видами забезпечення системи управління;

3) методичні, які передбачають розробку більш досконалих способів та прийомів підготовки, прийняття та реалізації управлінських рішень;

4) технологічні, тобто націлені на поліпшення процесу функціонування систем управління на всіх його етапах та стадіях.

Вирішуючи такі завдання, наука управління розглядає об’єкти дослідження в динаміці і шукає шляхи подальшого розвитку та вдосконалення систем, визначає правила і принципи їх найбільш ефективної діяльності.

Особливу роль у науці управління відіграють методи до-• слідження її.предмета.

У формуванні свого змісту наука управління спирається насамперед на системний підхід, який є загальним методом пізнання, що вбирає в себе такі підходи, як історичний, комплексний, функціональний.

Наука управління користується такими загальнонауковими методами, як логічні (аналіз, синтез, індукція, ^дедукція, порівняння, висування гіпотез), соціологічні (інтерв’ювання, анкетування, вивчення документів, бесіда, спостереження), евристичні (інтуїція), соціометричного аналізу та ін.

Серед спеціальнонаукових методів науки управління можна виділити власне управлінські (системний аналіз, оргпроекту-вання та ін.), методи дослідження операцій (сітьового планування та управління (СПУ), теорії масового обслуговування, теорії ігор, лінійного та динамічного планування), метод побудови дерева цілей, програмно-цільовий метод, метод моделювання, метод експерименту, формалізовані методи (статистичні, математичні, кібернетичні, графічні) та ін.