- •Теорія управління органами внутрішніх справ
- •Передмова
- •2 Закон України "Про міліцію" від 20 грудня 1990 р. - Ст. 1. Вступ
- •Методологічні засади управління органами внутрішніх справ
- •1.2. Зміст соціального управління
- •1.3. Види соціального управління
- •12 Див.: Козлов ю.М„ Фролов е.С. Указ. Праця. - с. 79.
- •Глава 2. Право і управління
- •2.1. Співвідношення права і управління
- •2.2. Роль права в удосконаленні управління
- •2.1. Співвідношення права і управління
- •2.2. Роль права в удосконаленні управління
- •Глава 3. Наука управління. Предмет, завдання та система курсу "Теорія управління органами внутрішніх справ"
- •3.1.2. Передумови виникнення науки управління
- •3.2. Основні теорії управління
- •Школа наукового управління
- •Класична школа управління
- •3.3. Предмет, структура і методи науки управління
- •2. Галузеві організаційної/правлінські науки:
- •3. Міжгалузеві управлінські науки:
- •4. Спеціальні науки:
- •5. Прикладні науки:
- •3.4. Предмет, завдання та система курсу "Теорія управління органами внутрішніх справ"
- •Глава 4. Цілі соціального управління
- •4.2. Методологічні засади цілепокладання в управлінні
- •4.3. Проблеми визначення та поставлення цілей управління
- •4.4. Цілі соціальних систем і цілі управління
- •4.5. Мета й ефективність управління
- •Глава 5. Функції соціального управління
- •5.2. Пізнавально-програмуючі функції управління
- •5.3. Організаційно-регулюючі функції управління
- •Глава 6. Принципи управління
- •6.2. Принципи соціального управління
- •6.2.1. Загальні принципи управління
- •6.2.2. Спеціальні принципи управління
- •Глава 7. Методи управління
- •7.2. Пізнавально-програмуючі методи управління
- •7.2.1. Системний підхід як загальний метод дослідження та управління
- •7.2.2. Системний аналіз
- •7.2.3. Метод моделювання
- •7.2.4. Методи дослідження операцій
- •7.3. Організаційно-регулюючі методи управління
- •7.3.1. Адміністративні методи
- •7.3.2. Економічні методи
- •7.3.3. Психологічні методи
- •Глава 8. Основні поняття теорії систем.
- •8.1. Основні поняття теорії систем
- •8.2. Характеристика і види соціальних систем
- •8.3. Орган внутрішніх справ як система управління 8.3.1- Формально-логічні умови ефективної організації і функціонування системи органів внутрішніх справ
- •8.1. Основні поняття теорії систем
- •8.2. Характеристика і види соціальних систем
- •8.3. Орган внутрішніх справ як система управління
- •8.3.1. Формально-логічні умови ефективної організації і функціонування системи органів внутрішніх справ
- •Глава 9. Поняття, типи та умови формування організаційних структур управління
- •9.2. Фактори, що визначають формування та принципи побудови організаційних структур управління
- •9.3. Сутність оргпроектування, його основні напрями та етапи
- •9.4. Проектування організаційних структур управління
- •9.5. Деякі проблеми удосконалення організаційної структури та організаційно-штатного забезпечення органів внутрішніх справ
- •Розділ 4. Процес управління
- •Глава 10. Зміст процесу управління
- •10.2. Кібернетико-інформаційна характеристика процесу управління
- •10.3. Комплексна характеристика процесу управління
- •16 Див., наприклад, вказану працю Щекина г.В. - с. 348.
- •10.4. Ефективність соціального управління
- •Глава 11. Підготовка, прийняття та організація виконання управлінських рішень (управлінський цикл)
- •11.1.2. Класифікація управлінських рішень
- •11.1.3. Вимоги до управлінських рішень
- •2 Див.: Маркс к. Й Знгельс ф. - Соч. - т. 13. - с. 7.
- •11.2. Загальне уявлення про управлінський цикл
- •11.3. Перший етап управлінського циклу: підготовка та прийняття управлінського рішення
- •11.4. Другий етап управлінського циклу: організація виконання (реалізація) управлінського рішення
- •Організаційні засади управління органами внутрішніх справ
- •12.2. Проблеми і перспективи розвитку функціональної структури органів внутрішніх справ України
- •12.3. Методичні засади проектування функціональної структури органу внутрішніх справ
- •12.3.1. Передпроектне обстеження функціональної структури органу внутрішніх справ
- •1. Змістовні функції
- •1.1. Основні функції:
- •2. Ресурсні функції:
- •1.3. Управлінські функції:
- •2. Технологічні функції
- •2.1. Збирання та обробка інформації:
- •2.2. Аналітична робота:
- •2.3. Підготовка й прийняття рішень:
- •12.3.2. Розробка проекту функціональної структури органу внутрішніх справ
- •12.3.3. Впровадження проекту функціональної структури в практичну діяльність органів внутрішніх справ
- •Глава 13. Організаційна структура органів внутрішніх справ
- •Організаційно-штатні апарати в своїй роботі повинні:
- •13.2. Загальна характеристика існуючих типових організаційних структур органів внутрішніх справ України
- •5. Кримінальна міліція:
- •2. Штаб.
- •1. Керівництво:
- •13.3. Деякі проблеми удосконалення організаційної структури та організаційно-штатного забезпечення органів внутрішніх справ
7.3.2. Економічні методи
Економічні методи управління являють собою способи досягнення цілей управління на основі реалізації вимог економічних законів; це сукупність способів впливу шляхом створення економічних умов, спонукаючих працівників організації діяти в потрібному напрямі та добиватися вирішення поставлених перед ними завдань. Іншими словами, під економічними методами управління в сучасному значенні розуміється економічний розрахунок, заснований на свідомому використанні всієї системи економічних законів та категорій ринкової економіки, таких, зокрема, як планування, фінансування, ціноутворення, господарський розрахунок, економічне стимулювання.
Економічні методи управління взагалі не передбачають "адміністративності", проте як такі, що використовуються державним органом, набувають обов’язкового характеру. Наслідки невиконання виявляються у матеріальних збитках, упущеній вигоді, грошових компенсаціях та ін.
Основною ознакою цих методів є опосередкований вплив через майнові інтереси і потреби, стимулювання у різних економічних формах (податки, субсидії, бюджетне регулювання, преміювання, самоокупність, цінове і тарифне регулювання, плата за фонди, монетарна та інвестиційна політика, розробка системи балансів, комерційне кредитування, тарифікація заробітної плати, державний контракт і замовлення, всілякі економічні санкції – штрафи, неустойки і т.д.).
Серед різноманітних економічних методів управління можна виділити, наприклад, методи економічного стимулювання.
Економічне стимулювання – це метод соціального управління, який спирається на економічні інтереси працівників. Звичайно, що найбільш повно цей метод може реалізуватися в сфері матеріального виробництва, незалежно від форм власності. Його основу складає формування доходів підприємств та організацій, а також кожного працівника залежно від особистого внеску. Система економічного стимулювання є сукупність заходів, що розробляються та здійснюються і спрямовані на посилення зацікавленості персоналу та кожного працівника в здобутті можливо найбільшого прибутку. Економічне стимулювання базується на таких основних принципах:
взаємозв’язок та погодженість цілей економічного стимулювання із цілями розвитку системи (організації);
диференціація економічного стимулювання, спрямована на реалізацію необхідних змін у структурі виробництва;
сполучення економічного стимулювання з іншими методами мотивації;
147
сполучення економічного стимулювання з економічними санкціями, що передбачають матеріальну відповідальність організацій та окремих працівників.
У цілому техніка комплексної мотивації людей включає три основні групи методів:
1) прийоми, зорієнтовані на працівників. До них відносяться: а – постановка перед працівниками чітких та досяжних цілей (наприклад, робітникам, що перевищили обумовлену норму виробництва, виплачуються премії); б – модифікація поведінки (застосування покарань та нагород з метою поліпшення поведінки людини); в – перепідготовка (проходження курсу навчання перспективних спеціальностей за рахунок організації);
2) прийоми, зорієнтовані на працю. Це: а – вдосконалення робочих^ місць та розширення сфери діяльності працівників (тобто такий розподіл обов’язків в організації, за котрим на працівників покладається більше відповідальності за її діяльність в цілому); б – гнучкий графік праці (тобто такий режим праці, при котрому, працівники можуть самостійно планувати час початку та закінчення роботи); в – телекомунікація та домашні офіси (тобто праця на дому з підключеними до офісу телефоном, комп’ютером та факсом); г – скорочення робочого часу та розділення функціонального навантаження як способи мінімізувати число звільнень;
3) прийоми, зорієнтовані на організацію. До них належать: а – поширення повноважень (тобто надання працівникам більших можливостей для участі в повсякденних справах організації); б – участь в досягненні цілей (тобто одержання регулярних грошових винагород за успішні результати колективної праці) та ін.
Управлінська практика не може обійтися ні без адміністративних, ні без економічних методів управління. А найбільший ефект дає оптимальне сполучення цих методів. Вдале використання і поєднання адміністративних та економічних методів дозволяє державі та її органам:
створювати, підтримувати і гарантувати юридичні рамки економічного життя суб’єктів власності і підприємництва, усіх товаровиробників;
виступати фіскальним інститутом, загальнонаціональною скарбницею, монетним двором, збирачем податків, контролером, регулятором прибутків учасників цивільного обігу;
бути власником, управителем, планувальником у державному секторі економіки;
брати участь у ролі співвласника (пайовика, акціонера) у приватній власності у сферах матеріального виробництва, культурно-освітній, масової інформації;
реалізовувати інвестиційний режим загальнонаціональних економічних, екологічних, наукових, соціальних програм, бути
148
гарантом реалізації загальнодержавних економічних, фінансових, науково-технічних інтересів у міжнародних відносинах;
гармонізувати (через планування, програмування, прогнозування, координацію, посередництво, арбітрування) економічні і соціальні інтереси, потреби і запити як окремих регіонів та етнічних груп, так і соціальних, професійних прошарків суспільства, зрештою, брати на себе припинення відповідних конфліктів.
Специфіка управлінської діяльності в органах внутрішніх справ виявляється в тому, що адміністративні методи управління, мабуть, залишаться провідними. Завдання полягає в їх дебюрок-ратизації шляхом широкої практики використання стимулюючих методіи. Його вирішення можливе внаслідок здійснення комплексу заходів, які спрямовані на демократизацію життя суспільства, діяльності державного апарату.
Щодо системи органів внутрішніх справ це означає необхідність відмови від командно-бюрократичних методів та зміцнення наукових основ управління. Зокрема, тут потрібне: спрощення процедур прийняття рішень; орієнтування оцінок ефективності праці на облік реальних соціальних інтересів населення;
перегляд механізму та методів контролю; стимулювання професіоналізму в роботі та ін.
Разом із тим безпосередні економічні методи використовуються і в системі МВС, наприклад, в установах виконання покарань. Як відомо, установи виконання покарань згідно з їх статутними документами виконують, зокрема, і завдання, пов’язані з матеріальним виробництвом. Економічна ефективність діяльності підрозділів охорони може визначатися через відношення загальної вартості відвернутої ними матеріальної шкоди, яка могла бути заподіяна злочинними посяганнями на охоронювані об’єкти, до сум витрат на збереження матеріальних цінностей. Аналогічні підходи можливі в економічній оцінці діяльності підрозділів Державної автомобільної інспекції, пожежної охорони і деяких інших служб та підрозділів органів внутрішніх справ.
Використання економічних методів в управлінні органами внутрішніх справ дає можливість по-новому подивитися на численні проблеми їх функціонування. Зокрема, економічна оцінка управлінських рішень, які приймаються в процесі правоохоронної діяльності різними службами та підрозділами, забезпечить більш обґрунтований підхід до фінансування органів системи МВС, виділенню їм відповідних засобів та ресурсів.