22. Політичний газетний вірш д. Бикова : засади жанру.

Політ. газетний вірш – заримований чи заритмізований, в основі якого – важлива сусп.-політ. проблема, привід – актуальна політ. подія. Іронічний, саркастичний.

Завдання автора – націлити читача на сприйняття проблеми, на точку відлікц конфлікту, загострити конфлікт.

Д. Биков – основоположник сусп..-політ. віршування, встановлює у цій сфері стандарти.

23. Роль політичного репортажу в політичній журналістиці. На прикладі діяльності сучасних репортерів.

Політ. репортаж – візуалізує політ. подію, завдання – показати подію у русі і створ. «ефект присутності».

Містить багато дієслів, образний жанр.

-подієвий (теракт)

-постановчий

-аналітичний -ці 2 – експериментальні/розважальні.

Киш: «Реортер не должен врать, а показать то, чего не видять другие».

Дм. Биков «Записки в темноте» про теракт «Норд-Ост» як приклад.

Предметом політичного репортажу є хід якого політичного заходу, суспільно значущої події, що поєднує візуальну і усну форму вираження його змісту. До таких подій можна віднести вибори, конференції, зустрічі глав держав, саміти та інші.

У своїй професійній діяльності , політичні репортери повинні прагнути , наскільки це можливо , до неупередженого , об'єктивного та нейтральному аналізу та оцінці . Бажано інформувати читачів про ситуацію з особливо критичних позицій , з тим , щоб уникнути конфлікту інтересів сторін . Політичні репортери повинні всебічно вивчити , проаналізувати і систематизувати отриманий матеріал , щоб не було ніяких протиріч і двозначності в готовому репортажі. Також необхідна якість для людини цієї професії - моментально адаптуватися до мінливих обставин . Постійно стежити за політичною ситуацією та відповідними дійовими особами . Політичні репортери роблять зв'язок між державними органами , політиками і суспільством прозорою , відкритою.

24. Класичний політичний репортаж на прикладі творчого спадку д. Ріда та ю. Фучика.

Репортаж [франц. reportage – “пишу про те, що бачу” від лат. reporto – “несу назад, передаю, повідомляю”] – інформаційний жанр журналістики, розповідь кореспондента з місця події в пресі, по радіо, телебаченню, в Інтернеті.

Воснові репортажу завжди суспільно важлива подія, яка розгортається на очах у читача (слухача, глядача). Це своєрідна історія події.

Характерні особливості цього жанру – оперативність, динамізм, наочність, активно діюче авторське “я”, котре допомагає передати емоційну атмосферу події, створити так званий “ефект присутності”, дозволяє читачу (слухачу, глядачу) так би мовити бути поряд з репортером і разом з ним бачити, відчувати подію.

Видатні західні репортери Джон Рід, Ернест Хемінгуей, Михайло Кольцов, Юліус Фучік, Егон Ервін Кіш пишуть свої репортажі – “оперативні зарисовки з натури” про події історичного значення (національні революції, світові та громадянські війни, політичні сенсації, боротьбу з фашизмом), які стають класичними зразками жанру і перетворюють журналістів на письменників, адже ця публіцистична форма інформування змушує автора знаходити художні засоби впливу на емоційний стан читача, відточує майстерність.

Назва останньої книги героя чеського Опору часів Другої світової війни , письменника - комуніста Юліуса Фучика ( 1903-1943 ) . Засуджений німецькими окупантами до страти , він написав цю книгу у в'язниці , очікуючи виконання вироку.

Переклад : Люди , я любив вас , будьте пильні!

Слова , якими закінчується книга « Репортаж з петлею на шиї » героя чеського Опору часів Другої світової війни , письменника Юліуса Фучика ( 1903-1943 ) .

Він був схоплений німецькими окупантами і кинутий до в'язниці Пан- Крац (Чехія , Прага) . Там він і написав свою останню книгу- заповіт. Тюремний наглядач А. Колінський приносив йому в камеру папір і олівець , а списані аркуші таємно виносив з камери і ховав у відданих Фучика людей. Книга була закінчена 9 червня 1943 нацистський суд в Берліні засудив письменника - патріота Ю. Фучика до страти. І там же , в Берліні , він був страчений 8 вересня 1943

Коли в травні 1945 р. дружина письменника Густа Фучікова вийшла з концтабору , вона зібрала аркуші рукопису і видала її в Празі в 1946 р.

Джон Сайлас Рід ( 1887 Портленд , США - 19 жовтня 1920 , Москва , ) - американський журналіст , соціаліст [ 1 ] , автор знаменитої книги « Десять днів , які потрясли світ » (1919). Книга про Жовтневу революцію 1917 року в Росії , свідком якої він був сам.

«Десять днів , які потрясли світ » - книга американського журналіста Джона Ріда про Жовтневу революцію 1917 року в Росії , свідком якої він був сам.

Джон Рід помер в 1920 році, незабаром після того , як книга була закінчена. Він є одним з небагатьох американців , похованих у некрополі біля Кремлівської стіни , де зазвичай ховали тільки найвидатніших радянських лідерів [ 1 ] .

«Незважаючи на його відверто упереджений , в політичному відношенні , характер , звіт Ріда про події того часу перевершує всі інші історичні свідчення тієї епохи в силу свого літературного дару , своєї проникливості і особливої ​​уваги до деталей. Цю книгу пам'ятатимуть навіть тоді , коли інші свідчення спіткає доля забуття . У всьому цьому оповіданні , у всьому цьому химерному оповіданні про власні пригоди і непорозуміннях ми бачимо відображення кришталевої чесності і чистоти помислів автора, ніж він надав , навіть не припускаючи цього , честь американському суспільству , зростила його і гідності якого він так і не зміг усвідомити в повною мірою » . [ 6 ]

Описуючи російську революцію , Джон Рід перебував у відрядженні від соціалістичного журналу The Masses . Хоча Рід стверджував , що він « намагався дивитися на події з точки зору сумлінного журналіста , зацікавленого у встановленні істини» [ 2 ] , в передмові він писав , що « в боротьбі мої симпатії не були нейтральні » [2] ( книга схиляється до більшовиків і їх точці зору).