Конспект лекций

розрахуємо коефіцієнт випередження відносної швидкості підвищення ФО в

порівнянні з динамікою ПП. Для цього знайдемо відповідні базисні темпи зростання, а також середньорічні темпи підвищення за допомогою середньої геометричної.

Середній темп зростання ФО:

Оскільки середній темп росту ФО більше середнього темпу підвищення показника ПП, то має місце варіант негативного співвідношення швидкості їхнього зростання. Тому коефіцієнт випередження розраховується за першою формулою (24):

Це означає, що у 2010-2018 рр. середня відносна швидкість підвищення ФО

на промисловому підприємстві випереджала аналогічний показник динаміки ПП у

1,015 разів або на 1,5 %. Отже, у досліджуваному періоді часу спостерігалася негативна тенденція у динаміці ФО: її підвищення випереджало зростання ПП із відповідним погіршенням використання основних засобів підприємства, що виявилося у зниженні ФВ на 0,31 грн./грн. (2,43 – 2,74).

До недоліків обговорюваного методу слід віднести те, що він дозволяє лише діагностувати наявність (відсутність) оптимальності в динаміці ФО, проте не дає жодних конкретних рекомендацій для управління цим показником на підприємстві у разі його неоптимальності.

3) Аналіз фондоозброєності на базі виробничих функцій. Другий спосіб перевірки оптимальності ФО полягає у побудові за даними по рядах динаміки

71

показників Y, K, L найбільш точної та адекватної двофакторної виробничої функції, а також у пошуку її максимуму за факторами K, L. При цьому слід мати на увазі наступні особливості даного методу знаходження формули оптимальної

ФО.

Оптимізація ФО товаровиробника поряд із загальними рисами із завданням оптимального планування на підприємстві має суттєві відмінності, які можна сформулювати в такий спосіб.

1.Завдання оптимізації ФО носить більш загальний характері і спрямовано не на планування виробничої програми підприємства, а на управління наявними ресурсами товаровиробника, зокрема, основними фондами і робочої сили в умовах попиту, що змінюється на продукцію (роботи, послуги) суб'єкта підприємництва в ринковій економіці.

2.Завдання оптимізації ФО, на відміну від детермінованої задачі оптимального планування на підприємстві, ймовірне, оскільки випуск продукції адекватно описується математико-статистичною моделлю у вигляді відповідної виробничої функції з коефіцієнтом детермінації R2 < 1.

3.Мінливість наявних факторів-ресурсів виробництва K, L у задачі оптимізації ФО проявляється у необхідності постійної адаптації підприємства до умов зовнішнього ринкового середовища, тобто у підтримці оптимального співвідношення. У цьому сенсі підприємство розглядається як система, що само налаштовується і само зорганізується, тобто пристосовується до змін зовнішнього середовища шляхом зміни своєї програми функціонування і внутрішньої структури.

Виходячи із зазначених відмінностей задачі оптимізації ФО, а також з передумови про те, що залежність випуску продукції від виробничих факторів товаровиробника K, L адекватно описується певною функцією, запишемо у загальному вигляді її економіко-математичну модель:

Y = f (K, L) → mах

K + L = const (27)

де Y = f (K, L) – деяка двофакторна виробнича функція, наприклад, Кобба-

72

при застосуванні тієї ж технології більший випускати продукцію спостерігався у США. Лейбенстайн висунув концепцію, відому в економічній науці як концепція Х-фактора, або Х-ефективності Лейбенстайна, що пояснює причини невідповідностей у віддачі тієї самої кількості ресурсів у разі застосування тієї ж технології. Він виділив такі основні компоненти Х-

фактора: внутрішня мотивація, зовнішня мотивація, особливості використання ресурсів, які спрямовані у ринковий оборот. Втрати та виграші,

зумовлені дією Х-фактору, Лейбенстайн назвав Х-неефективністю та Х-

ефективністю відповідно.

Аналізуючи внутрішню мотивацію, Х. Лейбенстайн показав, що трудові контракти не повні, де вони охоплюють багатьох деталей трудового процесу,

звідси – залежність ефективності праці від мотивації зусиль індивідуального працівника у межах підприємства. Друга складова аргументації Лейбенстайна стосується зовнішніх мотивацій та недостатньо ефективного використання ресурсів, що не надходять у ринковий обіг. Один з її аспектів полягає в тому, що недостатність конкуренції на ринку призводить до витратного «розслаблення» всередині фірми, тоді як конкуренція спонукає до пошуку шляхів зменшення витрат. Х-неефективність цього є наслідком неконкурентного оточення підприємства, непередбачуваного втручання у діяльність фірм і функціонування ринкового механізму, особливостей національного характеру та традицій народу.

Крім факторів Х. Лейбенстайна, неоптимальність ФО на багатьох вітчизняних підприємствах зумовлює ще цілу низку умов, пов'язаних з об'єктивними та суб'єктивними причинами. У тому числі головними є такі причини.

1. Тимчасове зниження (підвищення) чисельності працівників підприємств (робота неповний день, тиждень, місяць або, навпаки) внаслідок кон'юнктурних коливань ринкового попиту, які на стадії спаду (підйому)

об'єктивні та практично не можуть бути усунені за допомогою управлінських рішень.

76

2. Недоліки (переваги), що спонтанно виникають в управлінні підприємствами, коли топ-менеджери неефективно (напроти дуже вдало)

управляють використанням основних фондів, робочої сили, що призводить до випуску низькоякісної (конкурентоспроможної) продукції.

3. Завищена (занижена) переоцінки основних фондів підприємств,

оскільки знаменник класичного показника фондоозброєності (21) зазвичай вимірюється у натуральних одиницях, а чисельник – у вартісних одиницях,

що перебувають під значним впливом рівня інфляції (дефляції) у країні.

Нехай фактична гранична норма технологічного заміщення факторів виробничої функції товаровиробника відрізняється від одиниці, як показано на рис. 9 у вигляді лівої та правої області значень MRТSLK i . Тоді можливі дві ситуації: 1) MRТSLK i > 1 – права область; 2) MRТSLK i < 1 – ліва область.

Рис. 9 – Області неоптимальності ФО товаровиробника при вартісному

вимірюванні змінних виробничої функції

Попадання фактичних значень MRТSLK i у зазначені області можна розцінювати як сигнали про порушення оптимальної ФО, тобто про певні диспропорції при вкладенні коштів у агреговані виробничі фактори «основні фонди» та «працю».

У першому випадку, коли MRТSLK i > 1, це свідчить про те, що фактична ФО перевищує оптимальну. У цій ситуації слід констатувати надлишкові витрати капіталу, спрямованого на основні виробничі фонди проти коштами оплату труда. Тому товаровиробнику слід скоротити щодо надлишкові складові активної чи пасивної частини основних засобів або

77

підвищити фонд оплати праці за рахунок залучення додаткових працівників,

посилення їх матеріального стимулювання тощо.

Зрозуміло, що у разі MRТSLK i < 1 управлінські рекомендації дзеркально протилежні: виробничій системі (підприємству, галузі, регіону) потрібно нарощувати ФО живої праці за рахунок придбання сучасного техніко-

технологічного обладнання або скорочення робочої сили.

Розглянута методологія забезпечує корисні практичні результати як із дослідженні варіації найважливіших показників суб'єктів господарську діяльність як у просторі, наприклад, за даними групи підприємств галузі, і у часі – під час аналізу рядів динаміки однієї й тієї ж товаровиробника. В

останньому випадку формула відповідної виробничої функції динамізується шляхом введення в неї фактора часу у вигляді співмножника еωt для мультиплікативних функцій Кобба-Дугласа, CES-функції, або доданку Δt для лінійної функції та функції Аллена, тут е ≈ 2,71828.

Як було показано у табл. 11 моделювання емпіричної інформації на основі двофакторних виробничих функцій дозволяє аналітично визначити оптимальну ФО у вигляді певної формули. Тому наступним кроком у процесі оптимізації товаровиробника є розрахунок фактичної величини ФОi для кожного об'єкта у разі дослідження просторової варіації сукупності підприємств або для кожного періоду при вивченні варіації економічних показників одного і того ж підприємства (галузі, регіону) у часі.

Крім того, побудована математико-статистична модель на базі відповідної виробничої функції відкриває можливість кожної i-ї точки

(об'єкта або періоду часу) розрахувати значення граничної норми технологічного заміщення факторів MRТSLK i Зазначені дані доцільно подати у вигляді табл. на рис. 10.

78