Конспект лекций

виробничої програми підприємства в порівнянні з однокритеріальним?

7.Як Ви розумієте визначення Парето-оптимального рішення.

8.Розкрийте сутність адитивного метода зведення багатокритеріальної задачі оптимізації виробничої програми підприємства до однокритеріальної.

СПИСОК ДЖЕРЕЛ ДО ТЕМИ 2

1.Орлов О. О. Планування діяльності промислового підприємства. Київ : Скарби, 2002. 336 с.

2.Багатокритеріальний підхід до оцінки ефективності складних систем. Постановка задачі багатокритеріального оцінювання ефективності. URL : http://rekcon.narod.ru/opt.html

3.Виробнича програма підприємства, її зміст, календарний розподіл та оптимізація. URL : http://buklib.net/index.php?option=com_jbook&task=view&Itemid=36&catid=89&id= 989

4.Волощук В. А. Оптимизация производственной программы промышленного предприятия. Вісник Приазовського державного технологічного університету : зб. наук. праць. Маріуполь, 2008. Вип. 18. Ч. 1. С. 304-308.

5.Гирич С. Пример решения задачи линейного программирования в Microsoft Excel с использованием модуля «Поиск решения». URL : http://first.boom.ru/Products/Excel.htm

6.Гукалюк А. Ф. Моделювання процесу розробки оптимальної виробничої програми. Актуальні проблеми економіки. 2006. № 9. С. 204-211.

7.Егупов Ю. А. Выбор эффективного решения многокритериальной задачи формирования производственного плана предприятия. Экономист. 2008.

№11. С. 76-80.

61

8.Єгупов Ю. А. Планування виробничої потужності в контексті ресурсного обґрунтування виробничої програми підприємства. Економіст. 2011. № 11. С. 4952.

9.Исаев C. А. Решение многокритериальных задач. URL :

http://bspu.ab.ru/Docs/~saisa/ga/idea1.html.

10.Іщук С. О. Методи визначення оптимальних виробничих програм за фінансовими критеріями розвитку підприємства. URL :

http://www.ief.org.ua/Arjiv_EP/Ishchuk406.pdf

11.Куперман В. В. Багатовимірний статистичний метод побудови глобального критерію оптимальності виробничої програми підприємства. Вісник соціально-економічних досліджень. Одеса, ОНЕУ. 2012. № 45. С. 126-131.

12.Малышева Л. А. Информационные технологии для планирования производственной программы в условиях риска и неопределенности. URL : http://www.ito.su /ipsvi4@mail.ru

13.Масленіков О. Ю. Оптимізація виробничої програми підприємства.

Науковий вісник НЛТУ України. 2010. Вип. 20.2. С. 264-266.

14. Методы планирования и оптимизации производственной программы.

URL : http://www.ilect.ru/articles-full-41/

15.Наконечний С. І. Багатокритеріальна оптимізація. URL : http://fingal.com.ua/content/view/ 207/76/1/5/

16.Прус Н. В. Можливості застосування багатокритеріальної оптимізації при плануванні витрат промислового підприємства. Вісник Хмельницького національного університету. 2009. № 3. T. 1. С. 220-222.

17.Сабецька Т. І. Методико-методологічні аспекти процесу формування виробничої програми підприємства в умовах ринкової економіки. URL : http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ekpr/2010_36/Zmist/23PDF.pdf

18.Трифонов А. Г. Многокритериальная оптимизация. URL :

http://matlab.exponenta.ru/optimiz/book_1/16.php

19. Шевченко Л. Г. Оптимізація виробничої програми рибоконсервного підприємства. Економіка і держава. 2006. № 5. С. 77-79.

62

20. Янковой А. Г., Куперман В. В. Многомерные методы оптимизации производственной программы предприятия. Сучасна економіка. К. : ДІПК, 2011.

Вип. 4. С. 31-38.

21. Шадрина Н. И., Берман Н. Д. Решение задач оптимизации в Microsoft

Excel 2010 : учеб. пособие. Хабаровск : Изд-во Тихоокеан. гос. ун-та, 2016. 101 с.

URL: https://pnu.edu.ru/media/filer_public/b4/fb/b4fb1482-418b-4e26-adb1- e41eaeea3825/berman-shadrina_reshenie-zadach-optimizacii.pdf

22. Ищем оптимальное решение задачи с неизвестными параметрами в

Excel. URL: https://changellenge.com/article/ishchem-optimalnoe-reshenie-zadachi-s- neizvestnymi-parametrami-v-excel-/

Ключові слова: задача лінійного програмування, однокритеріальна модель,

багатокритеріальна оптимізація, Парето-оптимальне рішення

63

Аналогічні твердження можна зустріти не лише в науковій, а й у навчальній літературі. Наприклад, у електронному посібнику «Економічний аналіз» [4]

прямо вказується: «Підприємство повинно спрямовувати свою діяльність таким чином, щоб рівень фондоозброєності праці зростав. Чим вищий рівень фондоозброєності праці, тим більшу вартість основних фондів обслуговує один працівник».

З іншого боку, з приводу даної теоретичної тези виникає запитання: чи дійсно в ринковій економіці зростання фондоозброєності завжди є позитивним фактором? А що, коли ріст фондоозброєності на підприємстві не супроводжується збільшенням реалізації продукції (робіт, послуг) і підвищенням фондовіддачі?

На нашу думку, наведене вище твердження про позитивність неухильного підвищення фондоозброєності в значній мірі відображає сутність економічної політики держави в умовах жорсткого централізованого управління сталим виробництвом з високою часткою ручної і слабо механізованої праці, коли заходи щодо впровадження новітньої техніки й інноваційних технологій супроводжувались автоматичним зростанням попиту на додатковий випуск продукції підприємств народного господарства.

У трансформаційній ринковій економіці, особливо в умовах перманентної економічної кризи, характерної для більшості підприємств і галузей України,

вказаний взаємозв’язок проявляється не так чітко й функціонально: ріст фондоозброєності може не корелювати зі змінами попиту споживачів на оптових та роздрібних ринках на додаткову продукцію, оскільки обсяг чистого доходу від реалізації багато в чому залежить від підвищення реальної оплати праці. В

результаті на деяких вітчизняних підприємствах може спостерігатися відносний надлишок основних фондів у порівнянні з чисельністю працівників, або, навпаки,

фондоозброєність може стати надто низькою на фоні сталого чи зростаючого попиту на певну продукцію товаровиробника. Хоча в цілому, і це визнається переважною більшістю вчених-економістів, реальна фондоозброєність українських підприємств внаслідок високої зношеності основних засобів виробництва (на рівні 60 %) дуже далека від необхідної, наприклад, від світової.

65

оптимальності можуть виступати різноманітні вимоги, що визначаються стратегічними та тактичними цілями конкретного товаровиробника, наприклад:

1) максимізація прибутку, випуску продукції (робіт, послуг), частки ринку

тощо; 2) мінімізація загальних витрат капіталу, матеріальних ресурсів, собівартості

продукції, простоїв техніко-технологічного обладнання, втрат робочого дня тощо.

Як зазначалось вище, оптимізація це процес знаходження екстремуму – глобального максимуму або мінімуму певної функції, або вибору найкращого варіанта з безлічі можливих. У ролі функцій, що пов'язують між собою три змінні

(випуск продукції Y, капітал K і працю L), можна розглядати двофакторні виробничі функції, наприклад, функцію Кобба-Дугласа, функцію з постійною еластичністю заміщення ресурсів або CES-функцію, функцію Аллена. Вказані математичні моделі володіють властивістю субституційності, тобто певним заміщенням факторів у рамках даних виробничих функцій.

2) Методи перевірки оптимальності фондоозброєності. Виходячи з теоретичних міркувань щодо оптимальності (неоптимальності) показника ФО на підприємстві можна запропонувати, принаймні, два способи її перевірки:

1) порівняння швидкості зміни взаємопов’язаних рівнів рядів динаміки ФО,

продуктивності праці (ПП) та ФВ [5];

2) побудова за рядами динаміки показників Y, K, L найбільш точної та адекватної двофакторної виробничої функції та пошуку її максимуму за факторами K, L з метою знаходження формули оптимальної ФО [6-27].

Перший шлях видається більш простим і зрозумілим, тому розглянемо спочатку саме його. В основі методу порівняння швидкості зростання рівнів рядів динаміки ФО, ПП, ФВ лежить таке відоме співвідношення:

67

Відповідно до формули (22) зростання рівня ФО на підприємстві є важливим фактором підвищення ПП. На основі впровадження інноваційно-інвестиційних заходів ПП підприємства будь-якої галузі має неухильно зростати. Зазначена теоретична теза не викликає сумнівів і є загальновизнаною.

Однак, у зв'язку з цим виникає питання про співвідношення темпів зростання

ФО, ПП та ФВ. Вказаний аспект визнається вкрай важливим більшістю фахівців у галузі економіки підприємства. Їхню думку можна коротко висловити таким чином: зростання рівня ФО – шлях до підвищення ПП. Але слід стежити, щоб темпи зростання ФО не випереджали темпи зростання ПП. Інакше це свідчить про зниження ФВ та падіння ефективності використання основних фондів підприємства. Звідси висновок: динаміка показника ФО для підприємства оптимальна, якщо його середній темп зростання ФО не перевищує середній темпи підвищення показника ПП. Причому рівність Тр ФО ≈ Тр ПП означає, що Тр ФВ ≈ const, тобто ефективність використання основних виробничих фондів підприємства перебуває на приблизно постійному рівні.

На цьому теоретичному положенні будується перший спосіб перевірки оптимальності динаміки ФО на конкретному підприємстві. Тому розглянемо докладніше відносні швидкості зміни ПП, ФО та ФВ у співвідношенні (22) з

метою виділити основні теоретичні варіанти розвитку товаровиробника, більшість з яких можуть спостерігатися у реальній практиці господарської діяльності вітчизняних підприємств.

Оптимальний варіант. Динаміка показників ПП та ФО односпрямована:

обидва зростають і підвищення ПП випереджає зростання ФО. Це означає, що ФВ

теж збільшується, тобто покращується використання основних фондів (рис. 7).

Таке поєднання трендів на рис. 7 свідчить про позитивну тенденцію у зміні

ФВ і зазвичай спостерігається на стадії підйому виробництва. Для нього характерне наступне поєднання коефіцієнтів випередження середньої відносної швидкості зростання ПП, ФО та середнього темпу зростання ФВ:

68

З рис. 8 видно, що ФВ на підприємстві за досліджуваний період часу

варіювалася нестабільно, виявляючи нестійку тенденцію до зниження. Тому

70