15) Форми колективного обговорення професійних проблем: перемовини, збори.

відіграють важливу роль у діловому житті людей. Завдяки їм людина виявляє активність у їх розв’язанні, впливає на прийняття та реалізацію рішень. Висока культура колективного обговорення безпосередньо сприяє духовному збагаченню членів суспільства, а отже, і прискоренню демократичних процесів у країні, підвищенню матеріального добробуту людей. До форм колективного обговорення належать наради, збори, мітинги, переговори, дискусії, різні форми активного навчання (зокрема „мозковий штурм”, ділові та рольові ігри).

Перемовини – це обмін думками, який звичайно відбувається з певною діловою метою. Вони проводяться на різних рівнях з різною кількістю учасників.

Перемовини фактично відбуваються щодня – в діловій сфері, у родині, навіть у суді, але вести їх нелегко.

Найважливішими передумовами успішного проведення переговорів є:

• хороша підготовка до переговорів;

• концентрація уваги та зацікавленість обох сторін на предметі й розв’язанні проблеми, прагненні виробити загальну позицію;

• достатні повноваження учасників переговорів в ухваленні остаточних рішень (відповідне право на ведення переговорів);

• достатня компетентність, необхідні знання щодо предмета переговорів;

• довіра учасників переговорів один до одного.

Перемовини мають три стадії:

1. Підготовка до перемовин (аналіз ситуації) передбачає з’ясування мети, проблеми, оцінювання ситуації, формування загального підходу, визначення позицій під час перемовин та можливих результатів.

2. Проведення перемовин.

• Розмежування суті проблеми і стосунків учасників перемовин.

• Визначення інтересів сторін.

• Розгляд взаємовигідних варіантів.

• Застосування об’єктивних критеріїв.

3. Застосування об’єктивних критеріїв.

За негативного результату перемовин варто зберегти суб’єктивний контакт з партнером.

У цьому разі акцентується увага не на предметі перемовин, а на особистих аспектах, що забезпечать ділові контакти в майбутньому, тобто слід відмовитися від підсумовування тих розділів, де не було досягнуто позитивних результатів.

Збори — це форма колективного обговорення ділових проблем, які хвилюють громадськість. їх проводять з метою спільного осмислення певного питання. Особливістю зборів є те, що на обговорення збираються члени будь-якого колективу, яких об’єднує спільний інтерес. Розрізняють партійні збори, збори акціонерів, виборців, мешканців мікрорайону тощо.

Залежно від складу учасників виділяють такі види зборів:

- відкриті (зібрання членів певної організації із запрошенням сторонніх осіб);

- закриті (зібрання членів колективу якої-небудь організації без сторонніх осіб);

- урочисті (зібрання з нагоди відзначення певних урочистостей чи історичних дат).

Збори складаються з декількох етапів:

• підготовка зборів;

• висвітлення проблеми та її обґрунтування;

• обговорення проблеми;

• ухвалення рішення.

Збори потребують ретельної фахової підготовки. Цим займається робоча група, члени якої найбільш зацікавлені в результаті. Під час підготовки до зборів визначають проблему для розгляду, доповідача (це повинна бути авторитетна особа, яка добре володіє предметом обговорення і вміє кваліфіковано його викласти) та список працівників, які братимуть участь в обговоренні.

Доповідачеві, готуючись до висвітлення проблеми, потрібно дібрати цікавий матеріал, факти, проаналізувати матеріал, зробити схеми порівняння видів роботи тощо. Має враховуватися склад аудиторії, її вік, освіта, кваліфікація, обставини.

Керує зборами голова або президія, яку обирають учасники. Після доповіді проводять її обговорення. В обговоренні можуть брати участь усі, хто бажає (але їх кількість і регламент виступу встановлюють учасники зборів). Бажано, щоб доповідачі готувалися заздалегідь, тоді обговорення буде більш предметним. Виступ краще присвятити одній темі й дібрати вагомі, переконливі аргументи на захист своєї позиції та підготувати відповідні пропозиції.

Обговорення можна припинити тоді, коли немає пропозицій з обговорюваної проблеми.

Президія чи робоча група виносить на обговорення проект рішення, який ухвалюється учасниками зборів, пропозиції, які додаються до проекту. Цей етап зборів дуже важливий, бо від якості ухваленого рішення залежить не тільки результативність цієї акції, а й зміни в ситуації, котра обговорювалася. Рішення повинно складатися з двох частин: констатування (виклад ситуації) та ухвалення (оцінка проблеми, завдання, що треба зробити, кому і коли, а також визначення особи, на яку покладається контроль за виконання рішення).

Потім проект рішення виносять на голосування. Якщо за нього проголосує більшість учасників зборів, приймається як ухвала.

Важливим є контролювання виконання прийнятого рішення. Саме тому доцільно через деякий час повідомити учасників зборів про його виконання.