4.Структура капіталу. Основи теорії Міллера - Модільяні.

Структура капіталу – співвідношення власного і залученого капіталу на певний період. Співвідношення між власним і залученим капіталом це вагомий показник результативності при використанні або тільки власних коштів, або власних і залучених. При застосуванні комбінованих джерел при формуванні капіталу у підприємства підвищується результативність діяльності. За положенням (стандартом) бухгалтерського облік № 2 “Баланс”, до структури капіталу входить:

1) статутний капітал – початковий К, з якого починається діяльність підприємства. В залежності від різних організаційних форм підприємств кошти, які мають різну сутність;

2) пайовий – відображає суму пайових внесків членів спілок та інших підприємств, тобто це сукупність коштів фізичних та юридичних осіб, добровільно вкладених у фінансово - господарську діяльність;

3) додатковий вкладений капітал – відображає суму, на яку вартість реалізації випущених акцій перевищує їхню номінальну вартість. По однойменній статті балансу АТ показують суму, на яку вартість реалізація випущених акцій перевищує їх номінальну вартість;

4) інший додатковий капітал – сума дооцінки необоротних активів, вартість активів, безкоштовно отриманих під-м від інших фізичних та юридичних осіб та інші види додаткового К;

5) резервний капітал – сума резервів, створених за рахунок чистого прибутку підприємства;

6) нерозподілений прибуток (непокритий збиток) – сума прибутку, яка реінвестована у підприємство, або сума непокритого збитку;

7) неоплачений капітал – відображає суму заборгованості власників за внесками до статутного К;

8) вилучений К – фактична собівартість акцій власної емісії, або часток, викуплених у його учасників.

Оптимізація структури капіталу – процес визначення співвідношення власного і залученого капіталу, за якого забезпечуються оптимальні пропорції між рівнем рентабельності власного капіталу і рівнем ризику втрати фінансової стійкості, тобто максимізується ринкова вартість підприємства. Механізмом оптимізації виступає фінансовий леверидж.

Кількісна оцінка рівня лі вереджу відображається у “точці беззбитковості”, або мертвій точці.

Показник, що відображає рівень додатково генерую чого прибутку на власний капітал при різній частці використання залучених засобів, називається ефектом фінансового лі вереджу.

Він розраховується:

ЕФЛ = (1-Спп)*(КВРа-ПК)*ЗК/ВК,

де ЕФЛ- ефект фінансового левериджу, тобто коефіцієнт рентабельності власного капіталу,%; Спп- ставка податку на прибуток, КВРа- коефіцієнт валової рентабельності активів (відношення валового прибутку до середньої вартості активів),%; ПК- середній розмір процентів за кредит, що платиться підприємством за використання позичкового капіталу,%; ЗК- середня сума використовуваного підприємством позичкового капіталу; ВК- середня сума власного капіталу підприємства.

При фінансовому левериджі оцінюється трансформація валового доходу в прибуток. Для визначення оптимальної структури капіталу необхідно визначити зважену ціну капіталу, яка залежить від ціни її складових. З ростом частки залучених коштів у сумі джерел довгострокового капіталу ціна власного капіталу постійно збільшується, а ціна залученого спочатку не змінюється, а потім зростає. Оскільки ціна залученого капіталу в середньому нижче за ціну власного капіталу, то існує поняття оптимальної структури капіталу. Коли показник ціна авансованого капіталу має мінімальне значення, тоді ціна підприємства буде максимальною.

Основи теорії Міллера - Модільяні. Теорія ММ складається з ряду концептуальних тверджень теорій ідеального ринку:

- на ідеальному ринку відсутні ризики та ставки відсотків за залучення інвестованих ресурсів;

- ринки капіталу абсолютно конкурентні, відсутні операційні витрати, усі інвестори мають однаковий доступ до інформації про ризики і доходність інвестицій;

- не існує витрат, пов’язаних з банкрутством;

- відсутні податки;

- компанії можна класифікувати у відповідності зі ступенем ризику відносно розміру та ймовірності отримання доходу.

Теорія ММ розглядалася на прикладі компанії, яка найближчим часом збиралася припинити свою діяльність. У момент ліквідації - ліквідаційна вартість активів, В – борг. Якщо вимоги кредиторів можна повністю задовольнити, то . Акціонери компанії у такому випадку отримують . Якщо , то акціонери не отримують нічого. Отже, вартість акцій в момент ліквідації , величина боргу .

Вартість капіталу V=S+B або

r – ставка дисконтування, n – кількість періодів до ліквідації.

Отже, в будь-якому випадку

Тому структура капіталу не впиває на ринкову вартість компанії в момент ліквідації, а вартість визначається виключно майбутніми доходами від ліквідації активів.