5. Управління необоротними активами

З позицій фінансового менеджменту ця класифікація будується по наступних основних ознаках:

1. По функціональних видах

а) Основні засоби б) Нематеріальні активи. в) Незавершені капітальні вкладення. г) Устаткування, призначене до монтажу. д) Довгострокові фінансові Вкладення. Вони характеризують усі придбані підприємством фінансові інструменти інвестування з терміном їхнього використання більш одного року поза залежністю від розміру їхньої вартості.

2. По характері обслуговування окремих видів діяльності підприємства а) Необоротні активи, що обслуговують операційну діяльність (операційні Необоротні активи). б) Необоротні активи, що обслуговують інвестиційну діяльність (інвестиційні необоротні активи). в) Необоротні активи, що задовольняють соціальні потреби персоналу (невиробничі необоротні активи)

3. По характері володіння а) Власні необоротні активи б) Орендовані необоротні активи.

4. По формах заставного забезпечення кредиту й особливостям страхування а) Спонукувані необоротні активи. б) Нерухомі необоротні активи.

Особливості управління операційними необоротними активами значною мірою визначаються специфікою циклу їхнього вартісного кругообігу. З урахуванням особливостей циклу вартісного кругообігу операційних необоротних активів будується процес управління цими видами довгострокових активів підприємства. Незважаючи на різноманіття складу операційних необоротних активів по окремих видах і групам, ціль фінансового менеджменту в цій області відносно проста — забезпечити своєчасне відновлення і підвищення ефективності використання операційних необоротних активів. З урахуванням цієї мети формується політика управління операційними необоротними активами підприємства.

Необоротні активи у процесі повного циклу вартісного кругообороту проходять наступні стадії:
Сформовані підприємством необоротні операційні активи у процесі свого використання та зносу переносять частину своєї вартості на готову продукцію; цей процес відбувається протягом кількох операційних циклів і продовжується до повного зносу окремих видів необоротних активів.
У процесі реалізації продукції знос необоротних операційних активів накопичується на підприємстві у формі амортизаційного фонду.
Кошти амортизаційного фонду як частина власних фінансових ресурсів підприємства спрямовуються на відновлення діючих або придбання аналогічних нових видів необоротних операційних активів.

Рисунок 6.1. Стадії кругообігу необоротних активів

Політика управління операційними необоротними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їхнього відновлення і високої ефективності використання.

Політика управління операційними необоротними активами підприємства формується по наступних основних етапах

1. Аналіз операційних необоротних активів підприємства в попередньому періоді. Цей аналіз проводиться з метою вивчення динаміки загального їхнього обсягу і складу, ступеня їхньої придатності, інтенсивності відновлення й ефективності використання.

2. Оптимізація загального обсягу і складу операційних необоротних активів підприємства.

Принципова формула для визначення необхідного загального обсягу операційних необоротних активів підприємства в майбутньому періоді має такий вигляд:

ЗП_ова=(ОВА_к-ОВА_нп)х(1 + ДКІ_в)х(1 + ДКІ_м)х(1 + ДОР_п),

де ЗП_ова— загальна потреба підприємства в операційних необоротних активах у майбутньому періоді; ОВА_К — вартість використовуваних підприємством операційних необоротних активів на кінець звітного періоду; ОВА_НП — вартість операційних необоротних активів підприємства, не приймаючої особистої участі у виробничому процесі, на кінець звітного періоду; ДКІ_В — планований приріст коефіцієнта використання операційних необоротних активів у часі; ДКІ_М — планований приріст коефіцієнта використання операційних необоротних активів по потужності; ДОР_П — планований темп приросту обсягу реалізації продукції, виражений десятковим дробом.

Приклад: Визначити необхідний обсяг операційних Необоротних активів підприємства на майбутній період виходячи з наступних даних: вартість операційних необоротних активів підприємства на кінець звітного періоду склала 150 тис. усл. ден. eg.; із загальної вартості операційних необоротних активів підприємства окремі види активів на загальну суму 10 тис. усл. ден. eg. не приймали в звітному періоді особистої участі у виробничому процесі; у планованому періоді за рахунок збільшення змінності роботи підприємства коефіцієнт використання операційних необоротних активів у часі з 0,7 збільшиться до 0,8; за рахунок намічуваного більш продуктивного використання основних видів устаткування загальний коефіцієнт використання операційних необоротних активів по потужності зросте в майбутньому періоді на 0,1; планований темп приросту обсягу реалізації продукції складає 20%.

Підставляючи зазначені показники у вищенаведену формулу, одержимо:

ЗП_ова = (150-10)х(1 + 0,1)*(1 +0,1)х(1 +0,2) =203 тис. усл. ден. eg.

По зазначеній принциповій формулі може бути розрахований також необхідний обсяг операційних необоротних активів у розрізі окремих їхніх видів і елементів, що дозволяє оптимізувати їхній вартісної склад у рамках загальної потреби.

Для визначення потреби у прирості необоротних активів у випадку їх розширеного відтворення аналізуються:
необхідні додаткові площі та потужності для збільшення обсягів діяльності (якщо не можна підвищити коефіцієнт змінності використання існуючих виробничих засобів);
залишок необоротних активів на початок планового періоду;
планове вибуття необоротних активів у зв’язку з їх фізичним та моральним зносом.

Рисунок 6.2. Визначення потреби в необоротних активах

3. Забезпечення своєчасного відновлення операційних необоротних активів підприємства

4. Забезпечення ефективного використання операційних необоротних активів підприємства.

5. Формування принципів і оптимізація структури джерел фінансування операційних необоротних активів.

Фінансування відновлення операційних необоротних активів у цілому зводиться до двох варіантів. Перший з них ґрунтується на тім, що весь обсяг відновлення цих активів фінансується за рахунок власного капіталу. Другий з них заснований на змішаному фінансуванні відновлення операційних необоротних активів за рахунок власного і довгострокового позикового капіталу.

У процесі фінансування відновлення окремих видів операційних необоротних активів однієї з найбільш складних задач фінансового менеджменту є вибір альтернативного варіанта — придбання цих активів у власність або їхню оренду.

Оперативний лізинг (оренда) являє собою господарську операцію, що передбачає передачу орендареві права користування основними засобами, що належать орендодавцеві, на термін, що не перевищує їхньої повної амортизації, з обов'язковим їхнім поверненням власникові після закінчення терміну дії лізингової угоди. Передані в оперативний лізинг основні засоби залишаються на балансі орендодавця.

Фінансовий лізинг (оренда) являє собою господарську операцію, що передбачає придбання орендодавцем за замовленням орендаря основних засобів з подальшою передачею їх у користування орендаря на термін, що не перевищує періоду повної їхньої амортизації, з обов'язковою наступною передачею права власності на ці основні засоби орендареві, фінансовий лізинг розглядається як один з видів фінансового кредиту. Основні засоби, передані у фінансовий лізинг, включаються до складу основних засобів орендаря.

Поворотний лізинг (оренда) являє собою господарську операцію підприємства, що передбачає продаж основних засобів фінансовому інститутові (банкові, страхової компанії і т.п.) з одночасним зворотним одержанням цих основних засобів підприємством в оперативний або фінансовий лізинг. У результаті цієї операції підприємство дістає фінансові кошти, що воно може використовувати на інші мети.

Ефективність грошових потоків порівнюється в дійсній вартості по таких основних варіантах рішень: 1. Придбання обновлюваних активів у власність за рахунок власних фінансових ресурсів. 2. Придбання обновлюваних активів у власність за рахунок довгострокового банківського кредиту. 3. Оренда (лізинг) активів, що підлягають відновленню.

Основу грошового потоку придбання активу у власність за рахунок власних фінансових ресурсів складають витрати по його покупці, тобто ринкова ціна активу. Ці витрати здійснюються при покупці активу і тому не вимагають приведення до дійсної вартості.

Основу грошового потоку придбання активу У власність за рахунок довгострокового банківського кредиту складають відсоток за користування кредитом і загальною його сумою, що підлягає поверненню при погашенні. Розрахунок загальної суми цього грошового потоку в дійсній вартості здійснюється по наступній формулі:

де ДПК_Н— сума грошового потоку по довгостроковому банківському кредиті, приведена до дійсної вартості; ПК— сума відсотка, що сплачується, за кредит відповідно до річної його ставки; СК — сума отриманого кредиту, що підлягає погашенню наприкінці кредитного періоду; Н_п— ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом; /— річна ставка відсотка за довгостроковий кредит, виражений десятковим дробом; п — кількість інтервалів, по яких здійснюється розрахунок процентних платежів, у загальному обумовленому періоді часу.

Основу грошового потоку оренди (лізингу) активу складають авансовий лізинговий платіж (якщо він обговорений умовами лізингової угоди) і регулярні лізингові платежі (орендна плата) за використання активу. Розрахунок загальної суми цього грошового потоку в дійсній вартості здійснюється по наступній формулі:

де ДПЛ_Н — сума грошового потоку по лізингу (оренді) активу, приведена до дійсної вартості; АП_Л — сума авансового лізингового платежу, передбаченого умовами лізингової угоди; ЛП— річна сума регулярного лізингового платежу за використання орендованого активу; Н_п— ставка податку на прибуток, виражена десятковим дробом; /'— середньорічна ставка позичкового відсотка на ринку капіталу (середня ставка відсотка по довгостроковому кредиті), виражена десятковим дробом; п— кількість інтервалів, по яких здійснюється розрахунок процентних платежів, у загальному обумовленому періоді часу.

У розрахункових алгоритмах суми грошових потоків усіх видів, приведених вище, вартість обновлюваного активу передбачається до повного списання наприкінці терміну його використання. Якщо після передбаченого терміну використання активу, узятого в оренду на умовах фінансового лізингу або придбаного у власність, він має ліквідаційну вартість, прогнозована її сума віднімається з грошового потоку. Розрахунок цієї суми, що віднімається, ліквідаційної вартості здійснюється по наступній формулі:

де ДП_ЛС— додатковий грошовий потік за рахунок реалізації активу по ліквідаційній вартості (після передбаченого терміну його використання), приведений до дійсної вартості; ЛС— прогнозована ліквідаційна вартість активу (після передбаченого терміну його використання); /— середньорічна ставка позичкового відсотка на ринку капіталу (середня ставка відсотка по довгостроковому кредиті), виражена десятковим дробом; п — кількість інтервалів, по яких здійснюється розрахунок процентних платежів, у загальному обумовленому періоді часу.