8.2.6. Відомча повірка стрічкоутворювача ло-2

Розглянемо методику й засоби відомчої повірки стрічкоутворювача типу ЛО-2.

Міжповірний інтервал для стрічкоутворювача ЛО-2 становить

2 роки.

Стрічкоутворювач ЛО-2 призначений для формування стрічки з короткого лляного волокна й лляних пачосів для подальшого визначення їхньої міцності на розривній машині.

Стрічкоутворювач (рис. 8.26) складається з: приймальної воронки 1; чотирьох пар гладких циліндрів із натискними валиками 2; голчастого валика 3; витяжної пари, що складається з рифленого циліндра й притиснутого до нього ресорною пружиною гумованого натискного валика 4; випускальної воронки 5; двох станин 6, на яких монтуються всі деталі приладу.

Формування стрічки на приладі здійснюють, укладаючи заготовлену для випробування стрічку в напрямну воронку й пропускаючи її через стрічкоутворювач. Відповідно до заданої витяжки стрічка після кожного пропуску повинна мати довжину, що дорівнює 4 м. Потім стрічку складають так, щоб її довжина становила 1 м. Під час випробування короткого лляного волокна стрічку пропускають через ЛО-2 4 рази, а під час випробування лляних пачосів – 3 рази.

Рис. 8.26. Загальний вигляд стрічкоутворювача ЛО-2.

Під час проведення повірки стрічкоутворювача ЛО-2 повинні виконуватися операції й застосовуватися засоби перевірки, зазначені в табл. 8.9.

Проведення повірки складається з таких операцій:

1. Зовнішній огляд стрічкоутворювача й окремих його деталей.

Під час зовнішнього огляду слід перевірити комплектність приладу й переконатися в тому, що стрічкоутворювач відповідає нижчезазначеним вимогам:

1.1. Поверхні приймальної, напрямних і випускальної воронок напрямних валиків не повинні мати задирок, глибоких подряпин, забоїн, що перешкоджають просуванню стрічки.

1.2. Голчастий валик повинен бути чистим, з повним набором голок, скривлення голок неприпустимо.

1.3. Горизонтальні кінці ресорної пружини повинні щільно, без перекосів, прилягати до поверхні підшипників натискного гумованого валика.

Таблиця 8.9

№	Операція	Засоби перевірки та їхня нормативно-технічна характеристика	Проведення операцій при: випуску з ремонту / експлуатації та зберіганні
1	Зовнішній огляд	Візуально	Так / Так
2	Випробування	Органолептичне	Так / Так
3	Визначення метрологічних параметрів
3.1	Перевірка правильності тарування пружини та наявності залишкової деформації	Пристрій для тарування пружин ТУ 17-1408-75 (Рязанський експериментально-механічний завод Союзлегпромтехоснастки), набір тарувальних вантажів (10,8; 12; 12 кг), штангенрейсмус ГОСТ 164-80, індикатор ИЧ-10 (межі вимірювання 0-5 мм, ціна поділки 0,01 мм) ГОСТ 577-68	Так / Ні
3.2	Визначення величини деформації (усадки) пружини при робочому положенні натискного гвинта	Штангенрейсмус ГОСТ 164-80	Так / Так

2. Випробування.

2.1. Під час випробування слід перевірити плавність і легкість роботи привода шляхом обертання ручки. Уся система валиків і шестірень повинна обертатися легко, без заїдань й зупинок.

2.2. Підшипники натискного гумованого валика повинні вільно переміщатися в напрямних пазах рами.

3. Визначення метрологічних параметрів.

3.1. Для перевірки правильності тарування ресорної пружини необхідно визначити величину деформації (усадки) пружини при навантаженні зосередженою силою в 118 Н (12 кгс) на спеціальному приладі для тарування пружин (рис. 8.18) з індикатором годинникового типу марки ИЧ-10. Для цього пружину 3 треба встановити на опору 2 приладу. Знизу до заклепки 4 пружини слід підвести впритул наконечник вимірювального стрижня 7 індикатора, виставити стрілку індикатора на „нуль” і відвести вимірювальний стрижень від заклепки пружини. Потім треба встановити на пристрій упор 5 з диском 6, а на диск помістити вантаж масою 10,8 кг. При цьому навантаження на пружину з урахуванням маси упору й диска становитиме 118 Н (12 кгс). Після цього необхідно підвести до заклепки вимірювальний стрижень і за показами стрілки на шкалі індикатора визначити величину деформації пружини. Вона повинна дорівнювати 1,0 ± 0,1 мм.

Потім треба встановити на диск додатково другий вантаж масою 12 кг (загальне навантаження на пружину становитиме 235 Н) і виміряти індикатором деформацію пружини. Вона повинна дорівнювати 2,0 ± 0,2 мм.

Визначення деформації пружини слід виконати три рази й обчислити середню величину.

Перевірку наявності залишкової деформації здійснюють при плавному збільшенні зосередженої сили до 353 Н (36 кгс). Для цього до початку навантаження пружини треба виставити стрілку індикатора на „нуль” і відвести від заклепки пружини вимірювальний стрижень. Після цього необхідно встановити на прилад упор з диском і спочатку помістити на диск вантаж масою 10,8 кг, потім 12 кг, і ще 12 кг. Пружину треба витримати під навантаженням 5-7 хв. Потім слід повністю зняти навантаження з пружини, підвести наконечник вимірювального стрижня індикатора впритул до заклепки й за показниками індикатора визначити наявність залишкової деформації, величина якої не повинна перевищувати 0,02 мм.

3.2. Для визначення величини деформації ресорної пружини від навантаження, створюваного натискним гвинтом, необхідно за допомогою штангенрейсмуса визначити відстань від підставки стрічкоутворювача до точки дотику з нижньою заклепкою пружини при робочому положенні натискного гвинта S₁ і після зняття з пружини навантаження (гвинт з контргайкою відкручений, горизонтальні кінці пружини щільно прилягають до підшипників) S₂. Деформацію пружини від навантаження, створюваного гвинтом, визначають за різницею показів штангенрейсмуса (S₂ – S₁).

Деформація пружини повинна становити 1,0 ± 0,1 мм.

Якщо загальна витяжка при пропусканні стрічки на стрічкоутворювачі не забезпечує задану величину, необхідно змінити положення контргайки на натискному гвинті.

Результати повірки стрічкоутворювача ЛО-2 оформлюють протоколом, в якому відображають стан стрічкоутворювача. Позитивні результати повірки оформлюють клеймуванням і виданням свідоцтва про повірку. Стрічкоутворювач, що не відповідає вищезазначеним вимогам, до експлуатації не допускається.

Питання для самоперевірки

1. Яке призначення має стрічкоутворювач ЛО-2?

2. Яким чином працює стрічкоутворювач?

3. Охарактеризувати методику повірки стрічкоутворювача ЛО-2.

4. Які дефекти стрічкоутворювача ЛО-2 дозволяють далі експлуатувати прилад, а які ні?