§ 8. Іменник

Латинський іменник має три роди: чоловічий (m), жіночий (f) та середній(n). Рід іменника визначається: а) за закінченням називного відмінка однини (так званий граматичний рід); б) за значенням слова.

До чоловічого роду належать: назви осіб чоловічої статі, рік і місяців; до жіночого роду – назви осіб жіночої статі, а також дерев; до середнього роду – невідмінювані слова.

У латинській мові є також імена спільного роду.

Числа – однина та множина.

Деякі іменники в латинській мові вживаються тільки в однині. Це головним чином абстрактні поняття, а також іменники, що називають матеріал, з якого щось виготовлено.

У латинській мові зустрічаються також іменники, які вживаються тільки в множині.

У латинській мові є п’ять відмін іменників.

§ 9. Перша відміна

До першої відміни належать, головним чином, іменники жіночого роду, які закінчуються в називному відмінку однини на –а, а в родовому на –ае. (Називний відмінок показує рід іменника, а родовий – його відміну).

Відміна утворюється шляхом додавання до основи іменника відмінкових закінчень. Основу іменника одержуємо, відкинувши в родовому однини закінчення –ае. За першою відміною відмінюються також прикметники жіночого роду на –а:

Singularis Pluralis

Nominativus (називний) silva magna silv-ae magn-ae

Genetivus (родовий) silv-ae magn-ae silv-ārum magn-ārum

Dativus (давальний) silv-ae magn-ae silv-is magn-is

Accusativus (знахідний) silv-am magn-am silv-as magn-as

Ablativus (орудний, місцевий) silv-ā magn-ā silv-is magn-is

Vocativus (клична форма) silv-a magn-a silv-ae magn-ae

§ 10. Друга відміна

До другої відміни належать іменники чоловічого і середнього роду, які в родовому однини закінчуються на –і. Іменники чоловічого роду в називному однини мають закінчення –us, -er, а середнього – -um. За другою відміною відмінюється також іменник vir, -і – чоловік, муж і прикметники чоловічого та середнього роду:

S i n g u l a r i s

Nom. hortus magister instrumentum

Gen. hort-i magistr-i instrument-i

Dat. hort-o magistr-o instrument-o

Acc. hort-um magistr-um instrument-um

Abl. hort-o magistr-o instrument-o

Voc. hort-e magister instrumentum

P l u r a l i s

Nom. hort-i magistr-i instrument-a

Gen. hort-ōrum magistr-ōrum instrument-ōrum

Dat. hort-is magistr-is instrument-is

Acc. hort-os magistr-os instrument-a

Abl. hort-is magistr-is instrument-is

Voc. hort-i magistr-i instrument-a

Деякі іменники другої відміни на –us є жіночого роду: popŭlus, -i (тополя), malus, -i (яблуня), humus, -i (грунт) та інші, і деякі середнього роду, як-от: virus, -i (отрута), vulgus, -i (простий народ), pelăgus, -i (море).

Іменники, які в називному відмінку закінчуються на -er, або зберігають е в усіх відмінках: puer, pueri (хлопчик), vesper, vespĕri (вечір) , або тільки в називному і кличній формі однини: magister, magistri (вчитель).

Іменники в називному та кличній формі однини та множини мають однакові закінчення, за винятком іменників ІІ відміни на -us, які в кличній формі однини закінчуються на –е.

Іменник filius (син) має кличну форму fili. Так само утворюється клична форма від власних назв на –ius: Pompeius – Pompei.

Іменники в дативі та аблативі множини завжди мають однакові закінчення.

Іменники середнього роду мають однакові закінчення в називному, знахідному та кличному відмінках. У множині в цих відмінках іменники середнього роду завжди приймають закінчення –а.