Системная противовоспалительная терапия гкс

Преднизолон - таблетки по 0,005 г, суточная доза 0,02-0,04 г преднизолона гемисукцинат в ампулах по 0,025 г, раствор для инъекций, суточная доза 0,3-1,2 г).

Метилпреднизолон (метипред) - 0,004 г, суточная доза 0,012-0,,04 г).

Дексаметазон (дексазон) - таблетки по 0,0005 г, суточная доза 0,002-0,006 г; дексаметазона фосфат, раствор для инъекций в ампулах по 1 мл 0,004 г, суточная доза 0,004-0,02 г).

Триамцинолон (полькортолон) - таблетки по 0,004 г, суточная доза 0,008-0,016 г, кеналог - суспензия для инъекций в ампулах по 1 мл 0,04 г в/м, 1 инъекция в 2-Знед).

У разі необхідності застосовують бета ₂-агоністи короткої дії.

У разі наявності на протязі 3-х місяців контролю за перебігом захворювання від лікування за схемою, яка відповідала визначеному у хворого класифікаційному ступеню БА, можливо дещо ослабити терапію - обережно перейти до лікування за схемою більш низького ступеню. В ситуації, коли у хворого за призначеного лікування не отримали належного контролю симптомів і функціональних порушень, слід посилити терапію - перейти до лікування за схемою більш вищого класифікаційного ступеню. Однак, спочатку необхідно впевнитись у правильності виконання хворим призначень лікаря. Пацієнта необхідно інформувати про ранні симптоми загострення БА, навчити його контролювати свій стан, проводити пікфлоуметрію, виробити правила поведінки хворого, що може упередити небажані наслідки від їх порушень. Таким чином, запропонований ступінчастий підхід до лікування хворих на БА передбачає отримання контролю за захворюванням із застосуванням мінімуму медикаментозних засобів.

У частини хворих утримання контролю за перебігом БА можливе лише за умови постійного прийому протизапальних препаратів у необхідних дозах. У таких пацієнтів тяжкість перебігу захворювання визначають за відповідністю вживаних ними доз препаратів таким, які призначають для лікування певного кваліфікаційного ступеня БА.

Лечение приступа бронхиальной астмы

Бета₂-агонисты

Сальбутамол (вентолин) дозированный аэрозоль, ингаляционная доза 100 мкг, по 200 мкг не более 6 раз в сутки.

Формотерола фумарат (зофірон) - турбухалер, порошок для ингаляций, ингаляционная доза 4,5-9,0 мкг, доза 4,5-9,0 мкг 1-2 раза в сутки.

Метилксантины

Эуфиллин (аминофиллин) – 2 % 5 – 10 мл на 10 мл 0,9% физ. раствора в/в, возможно повторное введение через 1 – 2 ч, желательно в/в капельно на 200 мл 0,9% физ. раствора.

Глюкокортикоиды

При отсутствии эффекта от эуфиллина в течение 1-2 ч от начала введения вышеуказанной дозы или при среднетяжелом и тяжелом приступе БА, назначают глюкокортикоиды.

Преднизолон 30-60 мг на 10 мл 0,9% физ. раствора в/в, возможно повторное введение преднизолона через 2 - 3 ч в той же дозе. При необходимости преднизолон в дозе 60 – 90 мг вводят в/в капельно на 200 мл 0,9% физ. раствора. приходится вводить их повторно.

Дексаметазон 4 - 8 мг на 10 мл 0,9% физ. раствора в/в, возможно повторное введение дексаметазона через 2 - 3 ч в той же дозе. При необходимости дексаметазон в дозе 8 – 12 мг вводят в/в капельно на 200 мл 0,9% физ. раствора.

При отсутствии эффекта после введения преднизолона можно снова вводить эуфиллин, применить бета₂-адреностимуляторы в ингаляциях. Эффективность этих средств после применения глюкокортикоидов возрастает.

Ингаляции кислорода

Ингаляции кислорода способствуют купированию приступа бронхиальной астмы. Увлажненный кислород ингалируется через носовые катетеры со скоростью 2-6 л/мин.

Если через 15—30 мин. не наступает улучшения, то повторяют ингаляции бета2-агонистов.

Небулайзерная терапия

Вентолин 500 мкг – ингаляция в течение 1 ч.

Фликсотид 1000 мкг или пульмикорт 500 мкг – ингаляция в течение 1 ч.