20.Депутатський запит

 Депутатський запит – це письмова вимога народного депутата України, яка заявляється на сесії Верховної Ради до Президента України, до органів Верховної Ради, Кабінету Міністрів України, керівників інших органів державної влади, органів місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ і організацій, розташованих на території України, незалежно від їх підпорядкування і форм власності, дати офіційну відповідь з питань, віднесених до їх компетенції, а саме щодо фактів порушень або невиконання Конституції України, законів, постанов та інших актів, прийнятих вищими органами державної влади, а також з питань, що мають загальнодержавний характер, якщо його попередні депутатські звернення не були задоволені (п. 34 ст. 85, ст. 86 Конституції України, ст. 12 Закону про статус народного депутата). Запит подається депутатом або кількома депутатами Голові Верховної Ради через Секретаріат Верховної Ради України. На пленарному засіданні Верховної Ради оголошується зміст і автор запиту і не менш як 1/5 голосів депутатів від конституційного складу Верховної Ради приймається рішення про доцільність направлення запиту органу чи посадовій особі, до яких його звернуто. Рішення про направлення запиту до Президента України має бути попередньо підтримано не менш як однією третиною від конституційного складу Верховної Ради. Відповідь на запит надсилається Голові Верховної Ради та депутату, який його вніс, не пізніше як у 15-денний термін з дня його одержання або у інший термін, встановлений Верховною Радою, і оголошується на засіданні Верховної Ради. Депутат має право дати оцінку відповіді на свій депутатський запит. Відповідь на депутатський запит може бути обговорена, якщо на цьому наполягає не менш 1/5 частини народних депутатів. Депутатське звернення – це викладена у письмовій формі пропозиція народного депутата, звернена до посадових осіб, здійснити певні дії, дати офіційне роз’яснення чи викласти позицію з питань, віднесених до їх компетенції (ст. 19 Закону про статус народного депутата України). Депутатське звернення є обов’язковим для розгляду посадовими особами, яким воно адресовано, протягом не більш 10 днів з моменту одержання. Максимальний час розгляду депутатського звернення, з урахуванням продовження терміну розгляду, не може превищувати 30 днів з моменту його одержання. Депутат має право бути присутнім при розгляді надісланого ним звернення, його повинні завчасно попередити про час і місце розгляду звернення.

21. Формування депутатських груп (фракцій)

1.1. Народні депутати України можуть добровільно об'єднуватися у депутатські групи (фракції) за умови, що до складу кожної з них входить не менш як 25 депутатів. Депутатські групи формуються як на партійній, так і на позапартійній основі. Депутатські групи, які сформовані на основі партійної належності депутатів, називаються депутатськими фракціями. До складу депутатської фракції можуть входити й позапартійні депутати, які підтримують програмні документи відповідної партії. Депутатські групи, сформовані на позапартійній основі, об'єднують депутатів, які поділяють однакові або схожі погляди з питань державного і соціально-економічного розвитку.

1.2. Депутатські групи (фракції) не можуть формуватися для захисту приватних, комерційних, місцевих, професійних чи релігійних інтересів. Принципи функціонування депутатської групи (фракції) не можуть порушувати імперативного характеру депутатського мандата.

1.3. Порядок роботи депутатської групи (фракції), умови вступу депутата до депутатської групи (фракції), його виходу чи виключення з неї визначаються самою депутатською групою (фракцією).

1.4. Депутат не може входити до складу більш як однієї зареєстрованої депутатської групи (фракції). Голова Верховної Ради України і його заступники не входять до складу жодної депутатської групи (фракції).

1.5. Депутатські групи (фракції) формуються на першій сесії Верховної Ради України нового скликання до розгляду питань про обрання Голови Верховної Ради, утворення органів Верховної Ради. Якщо цього не відбулося, головуючий на пленарному засіданні оголошує перерву в пленарних засіданнях на два робочих дні. Перед наступним пленарним засіданням Секретаріат Верховної Ради поширює серед депутатів інформаційні матеріали про депутатські групи (фракції), які відповідають вимогам цього Положення і були подані до Секретаріату Верховної Ради не пізніш як за шістнадцять годин до початку зазначеного пленарного засідання.

1.6. Реорганізація та формування нових депутатських груп (фракцій) може проводитися протягом повноважень Верховної Ради із збереженням їх пропорційного представництва в органах Верховної Ради за винятком Президії Верховної Ради чи з відступом від нього відповідно до рішення, прийнятого Верховною Радою щодо такого представництва.

2. Реєстрація депутатських груп (фракцій)

2.1. Кожна депутатська група (фракція) повинна бути зареєстрована у Секретаріаті Верховної Ради. Умовою її реєстрації є надходження до Секретаріату Верховної Ради підписаного персонально депутатами письмового повідомлення про сформування депутатської групи (фракції) з зазначенням її назви, мети чи завдання, персонального складу та партійної належності членів групи (фракції), а також депутатів, які уповноважені представляти групу (фракцію). Повна та скорочена назва депутатської фракції повинна збігатися з назвою відповідної партії. У разі, коли депутатська фракція об'єднує депутатів з декількох партій, її назва повинна включати назви цих партій.

2.2. Після реєстрації депутатської групи (фракції) головуючий на пленарному засіданні інформує депутатів про сформування такої групи (фракції), її кількісний склад та уповноважених представників. Інформаційні матеріали про депутатську групу (фракцію), зазначені в пунктах 2.1 і 5.2 після її реєстрації поширюються Секретаріатом Верховної Ради серед депутатів; в тому ж порядку повідомляється про зміни в складі депутатських груп (фракцій).

2.3. Про зміни в складі депутатської групи (фракції) її уповноважений представник повідомляє письмово Голову Верховної Ради (чи Президію сесії); це повідомлення підписує і депутат, щодо якого воно подається, або лише уповноважений представник депутатської групи (фракції), якщо депутата виключено з неї.

2.4. У разі, коли склад депутатської групи (фракції) скорочується нижче від встановленої в пункті 1.1 кількості, вона після 15 днів оголошується Головою Верховної Ради (чи Президією сесії) розпущеною. Розпуск (саморозпуск) депутатської групи (фракції) не є підставою для перегляду персонального складу органів Верховної Ради, за винятком Президії Верховної Ради, представництво в якій втрачається до створення депутатської групи (фракції).

Парламентська більшість

Парламентська більшість - це добровільне об'єднання народних депутатів України, сформоване на основі узгодження їх політичних позицій та у кількості, що становить більшість від конституційного складу Верховної Ради України, для забезпечення реалізації її повноважень.

Парламентська більшість у Верховній Раді України має бути постійно діючою відповідно до вимог цього Закону.

Народні депутати України, які не належать до парламентської більшості, становлять парламентську меншість. Вони можуть утворити парламентську опозицію в порядку, визначеному цим Законом.

Утворення у Верховній Раді України парламентської більшості, парламентської опозиції не позбавляє депутатські фракції (групи), народних депутатів України їх прав, що передбачені законодавством України.

Стаття 2. Порядок формування парламентської більшостіПарламентська більшість формується на першій сесії новообраної Верховної Ради України після сформування депутатських фракцій (груп), але до обрання керівництва Верховної Ради України і створення її органів.

Депутатські фракції (групи), народні депутати України, які не входять до їх складу, проводять консультації щодо формування парламентської більшості. За результатами консультацій укладається Угода про парламентську більшість. В Угоді визначаються мета, політична спрямованість і принципи діяльності парламентської більшості, порядок вирішення організаційних питань її діяльності.

Парламентська більшість вважається сформованою з моменту офіційного оголошення про це на пленарному засіданні Верховної Ради України, за умови підписання Угоди про парламентську більшість більшістю народних депутатів України від конституційного складу Верховної Ради України.

Народні депутати України, які виявили бажання ввійти до складу парламентської більшості, особисто ставлять підпис під Угодою про парламентську більшість. Народний депутат України може поставити підпис під однією Угодою про парламентську більшість.

Після офіційного оголошення на пленарному засіданні Верховної Ради України про сформування парламентської більшості народний депутат України, який не увійшов до її складу, може увійти до складу парламентської більшості шляхом підписання Угоди про парламентську більшість, про що оголошується головуючим на наступному після дня підписання народним депутатом України Угоди про парламентську більшість пленарному засіданні Верховної Ради України.

Текст Угоди про парламентську більшість та персональний склад парламентської більшості підлягають опублікування в газеті “Голос України” не пізніш як на четвертий день після офіційного оголошення про її сформування.

Народний депутат України не може одночасно входити до складу парламентської більшості та до складу парламентської опозиції.

У разі припинення діяльності парламентської більшості нова парламентська більшість може бути сформована у порядку, встановленому цією статтею.

Стаття 3. Порядок обчислення строків

Парламентська більшість формується у місячний строк.

Місячний строк формування парламентської більшості визначається у календарних днях і починається з дня відкриття першого пленарного засідання новообраної Верховної Ради України або з іншого дня будь-якої чергової чи позачергової сесії Верховної Ради України, з якого відповідно до цього Закону діяльність парламентської більшості визнається припиненою, і закінчується на тридцять перший календарний день.

Останній день строку закінчується о 24-й годині.

Якщо кінець такого строку припадає на святковий, вихідний або неробочий день, то останнім днем строку вважається наступний після нього робочий день.

Порядок утворення парламенської опозиції.

1. Депутатські фракції (групи), що не ввійшли до складу парламентської більшості, можуть прийняти рішення про утворенння парламентської опозиції. На підставі цього рішення розробляється та підписується особисто кожним народним депутатом України Угода про основні засади діяльності депутатської фракції (групи) в якості суб’єкта парламентської опозиційної діяльності.2. У випадку, коли декілька депутатських фракцій (груп) прийняли рішення про перехід до парламентської опозиційної діяльності, вони можуть шляхом підписання Договору про утворення та основні засади діяльності створити парламентський опозиційний блок. У Договорі визначається: мета та політична спрямованість діяльності опозиційного блоку, принципи його утворення, форми та методи діяльності, а також механізм і форми взаємодії між членами об’єднання, повноваження керівних органів, порядок прийняття рішень, функціїї та склад тіньового уряду, повноваження керівника тіньового уряду в разі його утворення.

До опозиційного блоку на індивідуальній основі шляхом підписання відповідної Угоди можуть приєднуватися позафракційні народні депутати України.

3. Легалізація суб’єктів парламентської опозиційної діяльності відбувається шляхом подання до Верховної Ради України :

- депутатськими фракціями (групами) – копій Угод про основні засади опозиційної діяльності;

- парламентським опозиційним блоком – копії Договору про утворення та основні засади його діяльності.

4. Суб’єкти парламентської опозиційної діяльності вважаються легалізованими і можуть користуватися правами, передбаченими цим Законом, після офіційного повідомлення про це головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради України.

5. Тексти установчих документів і персональний склад суб’єктів парламентської опозиційної діяльності підлягають опублікуванню в газеті „Голос України”.

6. Представники політичних партій, виборчих блоків політичних партій, фракцїї яких у Верховній Раді України заявили про опозиційну діяльність, у разі їх перебування на посадах керівників центральних або місцевих органів виконавчої влади України, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Адміністрації Президента України, зобов`язані припинити свою діяльність на займаних посадах або членство у відповідних політичних партіях.