17. Поняття та загальні засади референдного процесу в Україні

Референдне право України, як підгалузь національного конституційного права, знаходить своє логічне завершення в референдному процесі України. Матеріальні норми, упорядковані в межах системи референдного права, реалізовуються у певному нормативно визначеному порядку, що отримав у юридичній науці назву "референдний процес", "референдна процедура", "порядок підготовки і проведення референдумів", "основні стадії всеукраїнського та місцевого референдуму" тощо.

Характерною ознакою порядку організації та проведення всеукраїнського та місцевих референдумів є те, що він об'єктивізується в системі процесуальних норм референдного права. Тому найбільш вдалим терміном, що визначає сутність і зміст порядку організації та проведення референдумів в Україні є термін "референдний процес України".

Так, Закон України "Про вибори Президента України" 2004 р. визначає виборчий процес як здійснення суб'єктами, визначеними ст. 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених цим Законом (ст. 11). Нормативно-правові акти Російської Федерації тлумачать виборчий процес як технологічну інфраструктуру і форму реалізації конституційних принципів організації періодичних вільних виборів і забезпечення прав людини і громадянина у межах передбаченої законом послідовності здійснення комплексу виборчих дій та виборчих процедур².

еферендний процес має схожі з виборчим процесом ознаки (є формою реалізації політичного права громадян України; склад суб'єктів референдного процесу частково співпадає з системою учасників виборчого процесу; існують певні схожі стадії - складання списків виборців, утворення дільниць для голосування; голосування, оприлюднення результатів тощо), але суттєво відрізняється за предметом правового регулювання. Якщо виборчий процес є нормативно визначеною формою формування представницьких органів державної влади та органів місцевого самоврядування, то референдний процес є формою безпосереднього вирішення громадянами України найважливіших питань загальнодержавного та місцевого значення.

Референдний процес стосовно організації та проведення всеукраїнського референдуму має спільні ознаки і з парламентським процесом за своїм призначенням - прийняттям законів та інших рішень, але різниться за сутністю і змістом (якщо референдуми є вищою формою безпосередньої демократії, то парламентська процедура є формою реалізації представницької демократії)" колом суб'єктів і формою прийняття законів та інших рішень.

Виборчий процес у його широкому розумінні визначає процесуальний порядок організації та проведення виборів народних депутатів

України, виборів Президента України, виборів місцевих рад і сільських, селищних, міських голів, виборів депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, а також всеукраїнського та місцевих референдумів, втому числі й республіканського (місцевого) референдуму Автономної Республіки Крим. Тобто, виборчий процес об'єднує у своєму складі власне виборчий процес і референдниЙ процес.

Референдний процес, як і юридичний процес в цілому, слід розуміти в об'єктивному та суб'єктивному значенні. В об'єктивному значенні референдний процес слід розуміти як інститут (підгалузь) референдного права та субінститут конституційного права. Виходячи із зазначеного, референдний процес - це інститут конституційного права, що об'єднує конституційно-правові й інші галузеві норми права, які регулюють суспільні відносини, пов'язані з ініціюванням, організацією та проведенням всеукраїнського і місцевих референдумів, а також реалізацією їх рішень.

У суб'єктивному значенні референдний процес слід розуміти як сукупність ряду нормативно визначених послідовних дій, спрямованих на реалізацію права громадян України на участь у референдумі. Ці дії (ініціювання, організація та проведення референдумів і реалізація їх рішень) визначаються як стадії референдного процесу. Тобто у суб'єктивному значенні референдний процес - це нормативно визначені стадії реалізації права громадян на участь у референдумі.

Основними ознаками референдного процесу у його суб'єктивному значенні є: цілеспрямований і послідовний характер діяльності суб'єктів референдного процесу; системний характер стадій референдного процесу; об'єктивізація референдного процесу у нормах чинного законодавства; інваріаційний характер референдного процесу в залежності від виду референдуму; свобода вибору громадян України щодо участі у референдному процесі на будь-якій Його стадії та свобода прийняття рішення щодо питань, які виносяться на всеукраїнський та місцеві референдуми.

Референдний процес здійснюється на основі системи принципів, керівних начал, які умовно поділяються на загальні та спеціальні принципи референдного процесу України.

Референдний процес, у першу чергу, грунтується на загальних принципах, властивих юридичному процесу, а саме - на принципах свободи, справедливості, рівності (єдності прав і обов'язків і взаємної відповідальності держави та особи), гуманізму, демократизму, верховенства права, законності та ін. Ці принципи властиві для всіх правових явищ у нашій державі.

Спеціальні принципи референдного процесу України, у свою чергу, також поділяються на дві групи: принципи виборчого процесу в його широкому розумінні та власне спеціальні принципи референдного процесу. Загальні принципи виборчого процесу, визначені в ст. 71 Конституції України, є важливими і для референдного процесу. Зазначена стаття Основного Закону декларує, що вибори до органів державної влади та органів місцевого самоврядування є вільними і відбуваються на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування.

Утім, ст. 70 Основного Закону обмежує коло громадян, що мають право голосу на виборах і референдумах - це ті, що не досягли 18 років, а також або визнані судом недієздатними.

Принципи, визначені в Конституції України, є дієвими і щодо організації та проведення всеукраїнського та місцевих референдумів. Так, волевиявлення громадян України на референдумі здійснюється шляхом таємного голосування. Порушення таємниці голосування тягне за собою дисциплінарну, адміністративну та кримінальну відповідальність.