2. Сутність та види міжбюджетних трансфертів.

Студенту варто звернути увагу на те, що у Державному бюджеті України затверджується обсяг дотацій вирівнювання та субвенцій окремо для бюджету Автономної Рес­публіки Крим, кожного з обласних бюджетів, бюджетів міст Києва та Севастополя, міст республіканського підпорядкування Автономної Республіки Крим, міст обласного підпорядкування та районних бю­джетів, а також коштів, що передаються до Державного бюджету України з місцевих бюджетів, якщо є підстави для надання та отри­мання відповідних міжбюджетних трансфертів.

Важливо усвідомлювати, що згідно зі статтею 2 Бюджетного кодексу “міжбюджетні трансферти - кошти, які безоплатно і безповоротно передаються з одного бюджету до іншого”. Для чого потрібні міжбюджетні трансферти за кодексом?

Мета чітко визначена – повноваження (тобто витрати) бюджетів повинні покриватися бюджетними ресурсам (доходами). Тобто в основі одвічна проблема балансування доходів і витрат

Міжбюджетні трансферти поділяються на:

1. дотацію вирівнювання;

2. субвенцію;

3. кошти, що передаються до Державного бюджету України та місцевих бюджетів з інших місцевих бюджетів;

4. інші дотації.

Дотація вирівнювання - міжбюджетний трансферт на вирівнювання доходної спроможності бюджету, який його отримує.

Субвенції - міжбюджетні трансферти для використання на певну мету в порядку, визначеному тим органом, який прийняв рішення про надання субвенції.

Звернемо увагу на те, що субвенції з Державного бюджету України на виконання інвестиційних проектів надаються з Державного бюдже­ту України бюджету Автономної Республіки Крим, обласним бю­джетам, бюджетам міст Києва та Севастополя з їх подальшим пере­розподілом для бюджетів місцевого самоврядування.

Субвенції на виконання інвестиційних проектів надаються на засадах конкурентності між бюджетами місцевого самоврядування та передбачають фінансову участь бюджету отримувача субвенції у здійсненні програми чи проекту. Органи місцевого самоврядування, у яких середньорічний фактичний обсяг видатків на утримання бю­джетних установ за три останні бюджетні періоди менший за обсяг, визначений згідно з фінансовими нормативами бюджетної забезпе­ченості, мають пріоритетне право на отримання субвенції на вико­нання інвестиційних проектів.

3. Методи міжбюджетного вирівнювання.

Студенту слід мати на увазі, що одним із центральних питань бюджетного федералізму є бюджетне вирівнювання. Розрізняються вертикальне й горизонтальне вирівнювання.

Вертикальне вирівнювання означає усунення невідповідностей між рівними функціями регіональних бюджетів і надходженнями, закріпленими за даним бюджетним рівнем. Центральний уряд, маючи набагато більшими, ніж будь-який регіон, можливостями економічного регулювання й обсягами податкових надходжень, повинне компенсувати дисбаланс регіональних бюджетів за рахунок коштів, акумульованих на рівні державного бюджету.

Що стосується регіональної й місцевої влади, то принцип вертикальної збалансованості покладає на них:

по-перше, відповідальність за фінансове забезпечення закріплених за ними функцій і надання населенню відповідних послуг або безпосередньо державними установами й організаціями, або через приватний сектор;

по-друге, обов'язок ефективно використовувати свої права по збереженню й збільшенню власного дохідного потенціалу.

Горизонтальне вирівнювання означає пропорційний розподіл податків між бюджетами територій для усунення (або зниження) нерівності в їх податкових можливостях. Такі прояви нерівності регіонів розглядаються в теорії бюджетного федералізму як форма прояву соціальної нерівності, викликувана територіальним фактором.

Важливо усвідомлювати, що саме по собі система бюджетне вирівнювання аж ніяк не є вирішальною ознакою бюджетного федералізму, тому що воно може мати місце й в унітарній державі.

Існує бюджетне вирівнювання й усередині регіону, у взаєминах з місцевими органами влади. Бюджетне вирівнювання, таким чином, по своїй сутності виступає як об'єктивно необхідний спосіб функціонування бюджетної системи єдиної держави, єдиної фінансової й економічної системи суспільства. Воно поєднує державу і його громадян і має своїм завданням досягнення бюджетної забезпеченості населення кожного регіону на рівні не нижче середньо державного.

В основі будь-якого бюджетного розподілу завжди лежить норматив. Фінансовий норматив за Бюджетним кодексом визначається діленням загальної суми фінансових ресурсів, які пов'язані з певною ціллю, на кількість мешканців чи кількість споживачів такої соціальної послуги.

В кінці ж слід відмітити, що Бюджетним кодексом детально регулюються міжбюджетні трансферти всіх місцевих бюджетів за виключенням бюджетів районів у містах, бюджетів сіл, селищ, міст районного значення та їх об'єднань. Здійсненням трансфертів для таких бюджетів займаються певні міські та районні ради.

Питання до самоконтролю:

1. Що собою представляюьб міжбюджетні трансферти?

2. Які існують моделі бюджетного федералізму, що використовуюся при формуванні міжбюджетних відносин?

3. Які міжбюджетні трансферти у Державному бюджеті України можуть пе­редбачатися для місцевих бюджетів?

4. Що означає принцип субсидіарності?

Наочний матеріал

Рис. 5.1 Завдання, які удосконалюють між бюджетні відносини

Рис. 5.2. Види між бюджетних трансфертів.