Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
мет. вказ. практика 2011.doc
Скачиваний:
2
Добавлен:
09.11.2019
Размер:
1.58 Mб
Скачать

2. Модель Беермана.

В Німеччині вперше застосував методологію багатофакторного дискримінантного аналізу при дослідженні фінансового стану підприємств у 1976 році К. Беерман. Свої висновки він базував на емпіричному дослідженні 21 пари підприємств, половина з яких були збиткові та знаходилися у фінансовій кризі. Основні характеристики дискримінантної функції Беермана наведено в табл.. 10.2.

Таблиця 10.2

Параметри дискримінантної функції Беермана

Показник

Вага

Х1 = Позичковий капітал / валюта балансу

+0,077

Х2 = Чистий прибуток / валюта балансу

+0,813

Х3 = Чистий прибуток/ позичковий капітал

+0,124

Х4 = Чистий прибуток/ чиста виручка від реалізації

-0,105

Х5 = Cash-flow / позичковий капітал

-0,063

Х6 = Чиста виручка від реалізації / валюта балансу

+0,061

Х7 = Запаси / Чиста виручка від реалізації

+0,268

Х8 = Сума амортизації/ Вартість основних засобів на кінець періоду

+0,217

Х9 = Введені основні засоби/ сума амортизації

+0,012

Х10 = Заборгованість за банківськими позиками/ позичковий капітал

+0,165

Одержані значення інтегрального показника Беерман рекомендує інтерпретувати наступним чином (горизонт прогнозування 1 рік).

Таблиця 10.3

Інтерпретація значень Z-показника

Значення “Z”

Ймовірність банкрутства

До 0,236

Низька

0,236-0,32

Не можна однозначно визначити

0,32 і вище

Висока

3. Модель Лиса

Z = 0,063X1+0,092X2 +0,057X3 + 0,001X4,

де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Х1 = оборотні активи / активи;

Х2 = прибуток від реалізації / активи;

Х3 = нерозподілений прибуток/ активи;

Х4 = власний капітал /залучений капітал;

Критичне значення = 0,037 (Якщо показник Z менше за це значення, то ризик банкрутства підприємства значний).

4. Модель Таффлера

Z = 0,53X1+0,13X2+ 0,18X3+0,16X4,

де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Х1 = прибуток від реалізації/короткострокові зобов’язання;

Х2 = оборотні активи /зобов’язання усього;

Х3 = короткострокові зобов’язання/активи

Х4 = виручка від реалізації/ активи

Якщо Z0,3 підприємство має довгострокові перспективи, при Z0,2 є ймовірність банкрутства.

5. Модель Спрінгейта

Z = 1,03X1+3,07X2+ 0,66X3+0,4X4,

де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Х1 = робочий капітал/загальна вартість активів;

Х2 = прибуток до сплати податків і відсотків /загальна вартість активів;

Х3 = прибуток до сплати податків /короткострокова заборгованість;

Х4 = виручка від реалізації/ загальна вартість активів.

Якщо Z0,862, то ймовірність банкрутства дуже висока.

6. Універсальна дискримінантна функція

Z = 1,5X1+0,08X2+ 10X3+5X4 + 0,3Х5 + 0,1Х6,

де Z - інтегральний показник рівня загрози банкрутства;

Х1 = Cash-flow / зобов’язання;

Х2 = валюта балансу /зобов’язання;

Х3 = прибуток/валюта балансу;

Х4 = прибуток/ виручка від реалізації;

Х5= виробничі запаси / виручка від реалізації;

Х6 – оборотність основного капіталу.

Таблиця 10.4

Інтерпретація значень Z-показника

Значення “Z”

Ймовірність банкрутства

Z0

Дуже висока

0Z1

Підприємству загрожує банкрутств, якщо воно не здійснить санаційних заходів

1Z2

Фінансова стійкість підприємства порушена, але за умови переходу на антикризове управління банкрутство йому не загрожує

Z2

Підприємств вважається фінансово стійким

7. Серед українських методик слід виділити Методичні рекомендацій по виявленню ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій по прихованню банкрутства, затверджені Наказом Мінекономіки України № 10 від 17.01.2001 р., де розрізняють три ступеня неплатоспроможності підприємства: поточну, критичну та надкритичну неплатоспроможність. Цей документ був направлений на вирішення таких завдань:

  1. забезпечення однозначності при оцінці фінансово-господарського стану підприємства;

  2. виявлення ознак поточної, критичної або надкритичної неплатоспроможності підприємств;

3). виявлення ознак прихованого банкрутства, фіктивного банкрутства або доведення до банкрутства;

4) своєчасного виявлення формування незадовільної структури балансу для здійснення випереджаючих заходів з метою запобігання банкрутству.

Таким чином, дані Методичні рекомендації можна було використовувати не тільки для фундаментального діагностування фінансової кризи, але також в процесі експрес-діагностики фінансового положення суб'єкта господарювання. З цією метою в Методичних рекомендаціях пропонувалося розраховувати коефіцієнт Бівера (КБ) по формулі:

КБ = (Ф220 – Ф260) / (П480 – П620),

де Ф220, Ф260 - відповідно чистий прибуток і амортизація, приведені в рядках 220 і 260 форми №2 «Звіт про фінансові результати»;

П480, П620 - відповідно довгострокові і поточні зобов'язання (підсумки розділів III і IV), приведені в рядках 480 і 620 форми №1 «Баланс»).

Якщо протягом 2 років коефіцієнт Бівера не перевищує 0,2, це є одним з перших ознак фінансової кризи, що насувається.

Таблиця 10.5

Порядок визначення ступеню неплатоспроможності підприємства згідно

Методичних рекомендацій

Найменування

Порядок розрахунку

Ступінь

неплатоспроможності

Поточна

Критична

Надкритична

Поточна

платоспроможність

Тп = стр.040+стр.045+стр.220+ стр.230+стр.240- стр.620 (ф. 1)

Тп>0

Тп<0

Тп<0

Коефіцієнт забезпечення власними

коштами

Кзб = (стр.380-стр.080)/ стр.260 (ф. 1)

Кзб>0,1

Кзб<0,1

Кзб<0,1

Коефіцієнт

покриття

Кп = стр.260 /стр.620 (ф.1)

Кп>1,5

Кп<1,5

Кп<1,0

Чистий прибуток

Стр.220 (ф.2)

>0

>0

<0

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]