Іменник як частина мови. Лексико-граматичні розряди іменника

Характеризуючи іменник як повнозначну частину мови, що має категоріальне значення предметності, виражене категоріями роду, числа і відмінка, розкрийте його семантичні, морфологічні та синтаксичні особливості.

Значення предметності є тією семантичною основою, на якій формується іменник як частина мови. Під предметністю слід розуміти узагальнені назви конкретних предметів, істот, абстрактних понять, явищ, ознак, дій, які позначаються іменниками: книга, ліс, людина, кохання, блакить, ковзання.

Тут доречно подати основні лексико-семантичні групи іменників: 1) назви конкретних предметів (журнал); 2) назви живих істот — людей, тварин, комах, риб (студент, заєць, муха, щука); 3) сукупність конкретних предметів і живих істот (апаратура, гарбузиння, студентство); 4) назви речовин (цукор, золото, молоко); 5) назви відрізків часу (рік, година); 6) назви кількості (сотня, двоє); 7) назви якості і властивості (щедрість, мужність); 8) назви дії (спів, мандрівка); 9) назви стану (мовчання); 10) назви подій (перемога); 11) назви абстрактних понять (вивчення); 12) назви ознак (білизна); 13) назви одиниць виміру (гектар); 14) назви явищ (сніг); 15) назви почуттів (ненависть); 16) назви простору й території (район); 17) назви виробничих об'єднань (кооператив).

Семантика окремих лексико-граматичних груп іменників може збігатися з категоріальним значенням дієслова, прикметника, числівника, займенника, прислівника. Дію, стан та ознаку може виражати і іменник, і дієслово. Наприклад, дієслово виражає дію, стан, ознаку як такі, що протікають у часі й передбачають їх носія. Іменник виражає дію, стан, ознаку статично, безвідносно до часу й носія, тобто опредметнено (пор. читати – читання).

Граматичним засобом вираження категоріального значення предметності іменника є морфологічні категорії роду, числа, відмінка.

Категорії числа і відмінка є категоріями словозмінними, оскільки майже всі іменники змінюються за числами й відмінками. Категорія роду іменника є класифікаційною, оскільки кожний іменник належить до одного з родів – чоловічого, жіночого, середнього, парного. Це основний засіб маркування категоріального значення предметності.

Розглядаючи синтаксичні властивості іменника, відзначте, що всі іменники можуть мати при собі узгоджене означення (зелена фарба, світле небо, чудовий настрій); у синтаксичному словосполученні можуть бути як опорним, так і залежним компонентом (щедра дівчинка, писати книгу); можуть керувати залежним компонентом, бути керованим і прилягати до опорного компонента (читання книги, будівництво готелю, задоволений містом Києвом); у реченні виступають найчастіше підметами (Іде сильний дощ), а також присудками (Знання – сила!), додатками (Хочу прочитати книгу), неузгодженими означеннями (Побудував будинок з балконом.), обставинами (У лісі було темно).

Отже, іменник у системі повнозначних частин мови виділяється своїм категоріальним значенням (предметністю), специфічними морфологічними категоріями (роду, числа, відмінка), синтаксичними властивостями і власними суфіксами.

Пригадайте, які групи іменників кваліфікуються як лексико-граматичні розряди (це групи слів зі спільною семантичною рисою, яка їх об'єднує в один розряд, наприклад у слів щедрість, радість, блакить спільною семантичною рисою є відсутність носія дії чи ознаки, тому вони є абстрактними іменниками).

У складі іменника виділяються такі лексико-граматичні розряди: 1) конкретні й абстрактні (телевізор – турбота); 2) загальні і власні (країна - Україна); 3) предметні й речовинні (книга, сіль); 4) збірні й одиничні (учнівство – зернина; 5) істоти й неістоти (ведмідь – дерево). Ці розряди перехрещуються: власні іменники, наприклад, одночасно є і конкретними.

Більшість дослідників вважає, що протиставлення істоти/неістоти є не лише ознакою лексико-граматичниого розряду, але й опозицією, яка формує морфологічну категорію, що має граматичне вираження у формі знахідного відмінка множини: у істот він збігається з формою родового відмінка (немає вчителя — поважаю вчителя), а у неістот – з формою називного відмінка (лежать книги — бачу книги). Отже, протиставлення істоти/неістоти можна вважати морфологічною категорією, яка виконує класифікаційну функцію.