Оформлення текстового матеріалу

Скорочення

Для утворення скорочень слів використовуються три основних способи: 1) залишається тільки перша літера слова (рік – р.); 2) залишається частина слова, відкидається закінчення й суфікс (рисунок – рис.); 3) пропускається кілька літер у середині слова, замість яких ставиться дефіс (університет – ун-т).

У тексті реферату можуть траплятись такі види скорочень: літерні абревіатури (МДУ); складноскорочені слова (завкафедрою); умовні графічні скорочення за початковими літерами слів та скорочення за частинами слів і початковими літерами (і т.д. – і так далі, ст. – століття, рр. – роки).

Цитати

Цитата – дослівний уривок з тексту, твору або чиїсь слова, що наводяться без змін на письмі чи усно. Цитати використовують для підтвердження власних аргументів посиланнями на авторитетне джерело. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, щоб не спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування:

1) текст цитати починається і закінчується лапками й наводиться в тій граматичній формі, у якій він поданий у джерелі, зі збереженням особливостей авторського написання; наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку (у цих випадках використовується також вираз „так званий”);

2) цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту; пропуск слів, речень без перекручень думок автора допускається і позначається трьома крапками, що можуть ставитись у будь-якому місці цитати;

3) кожна цитата обов’язково супроводжується посиланням на джерело;

4) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами) слід бути гранично точним у викладенні думок автора і давати відповідні посилання на джерело;

5) цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім.

Бібліографічні посилання

Ними є сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, розглядуваний або згадуваний у тексті роботи інший документ (його частини або групи документів), необхідний для їх загальної характеристики, ідентифікації й пошуку. Студент повинен давати посилання на джерела, матеріали з яких наводяться в дослідженні, або на ідеях і висновках яких розробляються проблеми, завдання і питання реферату. Такі посилання дають змогу відшукати документи й визначити достовірність відомостей про цитування документа, надають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, обсяг, інші вихідні дані. Якщо використовують відомості з джерел, що мають велику кількість сторінок, то в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання в роботі, наприклад [2, 18; 15, 250]. Посилання в тексті реферату на джерела слід позначити порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, „...у працях [1-6]...”.

Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому його оформлення має відповідати бібліографічному описові за переліком посилань із зазначенням номера. Наприклад, цитата в тексті: „Граматика є результатом довготривалої абстрагуючої роботи людського мислення” [15].

Відповідний опис у переліку посилань:

15. Горпинич В.О. Українська морфологія: Навч.посібник. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – 350 с.

Відповідне подання виноски:

[15] Горпинич В.О. Українська морфологія: Навч.посібник. – Дніпропетровськ: ДНУ, 2002. – С. 7.