Морфологія. Частини мови

Відповідаючи на загальні теоретичні питання з морфології, слід розкрити основні ознаки, які притаманні морфологічним класам слів, а також подати морфологічний опис частин мови у їх зв’язку з лексико-морфологічними розрядами, морфологічними категоріями, словозмінними парадигмами та явищами транспозиції. Частини мови як групи слів характеризуються такими ознаками: спільним категоріальним значенням (предметність – для іменників, ознака предмета – у прикметника і т.д.), єдиними граматичними категоріями і правилами словозміни, тотожними синтаксичними властивостями слів, спільними суфіксами. Застосування гомогенної класифікації (за одним критерієм) не забезпечує послідовної класифікації частин мови. Тільки гетерогенна класифікація дає змогу комплексно розглянути ці класи слів (врахувати морфологічний, семантичний, синтаксичний і словотвірний критерії).

Традиційно домінуючим вважався морфологічний принцип поділу слів за частинами мови, який враховував їх формальні ознаки – сукупність морфологічних категорій і парадигм (П.Фортунатов, О.Пєшковський, Д.Ушаков). Але за ним не можна було класифікувати невідмінювані та службові слова.

Класифікація за лексико-семантичним принципом передбачала врахування кореневої семантики (О.Потебня). До сфери його застосування входить прямий зв’язок слів певного класу з позамовною дійсністю. Основою цього принципу є категоріальне значення, яке формується не лише коренем слова, а й суфіксами та закінченнями. Цей принцип також не є універсальним, оскільки, наприклад, дієприслівники поєднують у собі значення дії й ознаки, а службові слова не означають ні предметності, ні ознаки, ні дії.

Розподіл на частини мови за синтаксичними принципом зумовлюється синтаксичною функцією або позицією слова в реченні (О.Шахматов, Л.Щерба, В.Виноградов). Визначальною є первинна синтаксична функція. Так, типовою для іменників є функція підмета, для дієслів – присудка. Але цей принцип не може вважатись єдиним й основним, тому що синтаксичні функції частин мови дуже часто бувають і вторинними.

Сучасна класифікація (Л.Щерба) базується на всіх перерахованих принципах, хоча в теорії частин мови залишається багато дискусійних питань щодо кількості частин мови, їх ієрархії тощо.

Перерахуйте найважливіші здобутки сучасного мовознавства у галузі частин мови. Розкрийте погляди І.Вихованця, К.Городенської стосовно нечастиномовних одиниць – слів-морфем (прийменників, сполучників, часток, зв’язок) та слів-речень. Поясніть, чому автори „Теоретичної морфології української мови” (2004 р.) виділяють лише 5 частин мови – іменник, дієслово, прикметник, прислівник і числівник та надають іншого статусу службовим частинам мови й вигукам.

З’ясуйте основи перехідних явищ у системі частин мови. Лінгвістичною основою є довільний зв’язок між звуковим комплексом слова і його денотатом, а також здатність того самого звукового комплексу позначати кілька предметів чи явищ реальної дійсності. Граматична основа – це зміна синтаксичної функції слова, а разом з тим – зміна категоріального лексичного значення й формування нових особливостей морфологічних ознак. Охарактеризуйте всі типи перехідних явищ з ілюстративним матеріалом: субстантивацію, ад’єктивацію, прономіналізацію, вербалізацію, нумералізацію, адвербіалізацію, препозиціоналізацію, кон’юнкціоналізацію, партикуляцію, інтер’єктивацію.