50. Економічна ефективність нової техніки.

Для розвитку промислового підприємства відповідно до заданих темпів необхідно підвищувати питому вагу нових, прогресивних технічних рішень у заходах щодо збільшення ви-робничих потужностей.

У процесі створення нової або вдосконаленні наявної техні-ки інженеру-машинобудівнику доводиться вирішувати різні за-вдання, пов’язані із забезпеченням призначення машини, її про-дуктивністю, застосуванням стандартних вузлів і деталей, вибором матеріалів, технологічністю, поліпшенням умов праці та ін. У пошуках кращих, найбільш ефективних рішень інженер при створенні нової техніки зустрічається з необхідністю вибо-ру одного з декількох можливих варіантів, що мають різні тех-нічні показники. Розширені технічні параметри нової конструк-

 ції (потужність, швидкість, продуктивність) характеризують її прогресивність, але іноді деякі технічні показники вступають у суперечність один з одним. Так, збільшення надійності і довго-вічності призводить до вибору високоякісних, але більш доро-гих матеріалів і до більш складних технологічних процесів, що підвищує собівартість і трудомісткість обробки.

Визначення економічної ефективності нової техніки має своїм завданням: — вибір більш прогресивного варіанта нової техніки;

•          визначення економії капітальних вкладень, матеріалів і трудових ресурсів, яка може бути отримана при впровадженні нової техніки;

•          розрахунок економічної ефективності нової техніки.

Критерій економічної ефективності нової техніки — зростання продуктивності праці. Він дозволяє порівняти всі різні за значенням технічні та економічні показники нової техніки і ви-значити ступінь її прогресивності. Нова техніка буде ефектив-ною в тому випадку, якщо сумарні витрати праці при її ство-ренні та експлуатації, орієнтовані на один і той же кінцевий результат, будуть меншими порівняно з існуючими.

Економічну ефективність нової техніки необхідно розглядати з урахуванням кількісних і якісних змін у всіх суміжних ланках ви-робництва, тому ефект від нової техніки слід визначати і для під-приємства-виробника, і для підприємства, що її впроваджує, і для споживача виробів, що виготовляються за допомогою цієї техніки. Щоб обґрунтувати економічну ефективність нової машини і ви-значити, якою мірою вона відповідає вимогам щодо економічнос-ті, потрібен економічний аналіз витрат на її створення.

Розрахунок витрат необхідно проводити на всіх стадіях про-ектування, починаючи з розробки технічного завдання до впро-вадження у виробництво.

На передпроектній стадії розрахунки економічної ефектив-ності виконуються більш широко й уточнюються на стадії тех-нічного проекту. Ці розрахунки слугують підставою для визна-чення доцільності подальшого проектування, а після випуску першого дослідного екземпляра і виготовлення пробної партії виробів економічні розрахунки носять перевірочний характер.

 Також дані розрахунки дозволяють остаточно встановити роз-мір економічного ефекту нової техніки. На цій стадії неможливо вивчити й оцінити такі фактори, які не могли бути виявлені на стадії проектування, наприклад, підвищення якості обробки.

Під витратами на впровадження нової техніки розуміють суку-пність капітальних вкладень, оборотних фондів і трудових ресур-сів. Економічний ефект від упровадження нової техніки і техноло-гії за розрахунковий період розраховується за такою формулою:

Ен =Рт-Вт,     (10.3)

де Рт — вартісна оцінка оценка результатів за розрахунковий період, грн;

Вт — вартісна оцінка витрат на заходи з розробки, упрова-дження та освоєння нової техніки та технології за розрахунко-вий період, грн.

Приведення різночасних витрат за весь період упровадження нововведення здійснюється за формулою:

Рт=T.Рt-at,      (10.4)

т

де Рt — вартісна оцінка в ґ-році;

αt — коефіцієнт приведення витрат.

Витрати і капітальні вкладення наступних років за варіанта-ми проводять з урахуванням фактору часу, тобто коефіцієнта приведення витрат:

а=(1 + Е)т,      (10.5)

де t — коефіцієнт приведення витрат;

Е — прийнятий норматив приведення різнорозмірних ви-трат;

т — період часу, що відокремлює рік витрат і результатів від року, до якого вони наводяться (з базисного моменту часу).

Вартісна оцінка витрат на заходи з розробки, впровадження та освоєння нової техніки і технології (наведені витрати) визна-чається:

 Вт=Ст+Ен-К, (10.6)

де Ст — собівартість продукції, грн;

Ен - нормативний коефіцієнт ефективності;

К — капітальні вкладення на одиницю продукції, грн.