56.Способи розрахунків.

Способи розрахунків (іноді застосовується поняття “форми платежу”) пов`язуються з використанням різних видів банківських і кредитних засобів платежу. Основними з них є: 100% авансовий платіж, інкосова, акредитивна, за відкритим рахунком, телеграфні і поштові перекази, чековий, вексельний. Більша частина розрахунків здійснюється в другій і третій формах.

Інкасовий спосіб (інкасо товарних документів) передбачає передачу експортерам доручення своєму банку на отримання від імпортера платжу проти пред`явлення йому відповідних товарних документів, векселів, чеків та ін., належних до оплати документів. Тобто інкасо (англ. – “encashment, collection of payments”) – банківська операція, яка полягає в отриманні банком коштів за різними документами і зарахуванні їх на рахунок клієнтів. Постачальник пред`являє в банк документи після відправи товару. При настанні терміну платежу і тимчасовій відсутності коштів у покупця, акцептовані ним платіжні вимоги оплачуються банком за рахунок позики. Якщо покупець не має права на позику, платіжні вимоги набувають сили виконавчих документів.

Розрізняють інкасо документарне – інкасо фінансових документів, які супроводжуються комерційними документами (рахунки, транспортні документи, тощо), різновид якого інкасо комерційних документів; інкасо чисте – інкасо фінансових документів, векселів, які не супроводжуються комерційними документами.

Схема проведення інкасової операції включає наступні етапи:

1)екпортер-інкасатор передає своєму банку інкасове доручення і прикладені до нього товарні документи;

2)банк експортера направляє доручення разом з документами банку-кореспонденту в країні імпортера;

3)банк-кореспондент пред`являє і видає (продає) товарні документи імпортеру проти суми платежу;

4)отримана сума платежу переказується на рахунок експортера.

При продажу в кредит до інкасового доручення додається строкова тратта – перевідний вексель (англ. – “time draft”), виписаний на ім`я імпортера або банку, який погодився її акцептувати. Товарні документи видаються імпортеру проти акцепту тратти. Акцептована тратта передається експортеру через його банк.

Акредитив (англ. – „letter of credit”, L/C) – вид банківського рахунку, який дозволяє експортеру отримати на умовах акредитивного доручення платіж негайно після виконання зобов`язань. Банк за дорученням імпортера приймає на себе зобов`язання оплатити експортеру вартість товару на протязі певного терміну після пред`явлення обумовлених контрактом документів. Регламентується Акредитивна операція здійснюється в чотири етапи:

1)імпортер за погоджене число днів до початку поставки або після отримання повідомлення про готовність товару до відвантаження дає доручення своєму банку відкрити в банку експортера або ін. банку акредитив на визначену суму і термін на користь експортера з повідомленням банку про перелік документів, які повинні бути пред`явленні, як умова виплати;

2)банк імпортера відкриває в банку-кореспондента акредитив, про що повідомляється експортера. Якщо акредитив на протязі строку його дії не буде використаний він може бути пролонгований або відкликаний імпортером;

3)експортер подає документи про відправку товару згідно переліку і отримує суму платежу;

4)банк експортера пересилає товарні документи банку імпортера, який передає їх імпортнру з відшкодуванням суми акредитиву.

Акредитив призначений для розрахунків лише з одним постачальником. Термін дії та порядок розрахунків визначається умовами контракту, які включають: назва банку-емітанта; вид акредитиву та способи його виконання; повний перелік і точну характеристику документів, що подаються експортером для отримання коштів; строки подання документів після відвантаженя товарів та вимоги до їх оформлення; інші необхідні документи і умови.

З точки зору торгової практики важлива наступна класифікація:

1)підтверджений акредитив, який передбачає зобов`язання банку виплатити суму платежу незалежно від отримання відшкодування з банку імпортера;

2)непідтверджений: банк оплачує суму платежу після отримання коштів від банку імпортера;

3)відкликуваний – який допускає можливість анулювання його як самим імпортером, так і банком, що його відкрив, за умови небезпеки погіршення фінансового стану імпортера (зустрічається досить не часто);

4)безвідкличний – не допусає анулювання до закінчення терміну без згоди експортера в користь якого він відкритий;

5)ревальверний – відкривається на частину загальної суми платежу і автоматично поповнюється в межах загальної суми при тривалих періодичних поставках;

6)компенсаційний – відкривається покупцем на користь продавця під забезпечення безвідкличного акредитиву відкритого особою, якій покупець перепродав товар;

7)подільний – в межах якого можна відкрити декілька акредитивів, а виплата коштів експортеру здійснюється після кожної часткової поставки;

8)неподільний – передбачає оплату після завершення всіх поставок (для поставок обладнання);

9)відновлюваний – передбачає відновлення суми акредитиву в межах строку дії, як тільки імпортер відшкодовує банкові що відкрив акредитив здійсненні ним платежі експортеру. Застосовується при регулярних закупках, періодичних поставках певних партій.

Розрахунок по відкритому рахунку (англ. – “open account”) є однією з форм комерційного кредиту, і застосовується при тривалих комерційних відносинах між партнерами; здійсненні поставок дрібними партіями; між материнськими і дочірніми фірмами. Товаророзпорядні документинадаються імпортеру поза банком, а зарахування сум платежів здійснюється на відкритий рахунок в терміни за згодою сторін (щомісячно, щоквартально) або по завершенню поставки. При цьому Експортер повинен мати гарантії розрахунку, передбачивши, наприклад, таке застереження: Експортер зберігає за собою право власності на товар, що поставляється, до моменту повної оплати його вартості Імпортером.

Розрахунок шляхом банківських телеграфних і поштових переказів (англ. – “transfer”) передбачає розпорядження переказодавця (імпротера) про переказ платежу в користь переказоотримувача. Розрахунок вважається завершиним після зарахування коштів на рахунок експортера. Застосовується в випадках, коли оплата не пов`язується з ін. умовами (передачею документів): при сплаті боргів по позиках і кредитах; наданні авансів; врегулюванні рекламацій; поверненні надлишково отриманих сум. Тобто платіжне доручення направляється банку-кореспонденту поштою чи телеграфом і містить вказівку про оплату певної суми бонефіциару пред`явнику чека чи ін. платіжних документів.

Чекова форма здійснюється шляхом видачи чекодавцем (імпортером) своєму банку доручення провести з наявних коштів імпортера виплату повної суми чекотримачу (експортеру) чи перерахувати кошти на його рахунок. Чек може передаватись шляхом внесення в нього передаточного надпису (індосаменту).

Отже, чек (англ. – “check, chegue”) – вид цінного паперу строго встановленої форми, який містить наказ володаря рахунку про виплату певній особі чи пред`явнику вказаного чеку.

Чек може бути іменним (англ. – “chegue payable”) (в користь певної особи); ордерним (англ. – “order chegue”) (виписаним по індосаменту); пред`явницьким (на пред`явника шляхом простої передачі або по індосаменту).

Як правило, чек діє на протязі певного терміну. При безготівкових розрахунках між юридичними особами застосовують розрахунковий чек (перекреслений полосою від лівого нижнього кута по діагоналі).

Вексельна форма розрахунків здійснюється шляхом використання перевідного чи простого векселя. Вексель (англ. – “bill”) – письмове боргове зобов`язання, встановленої форми, яке видається позичальником-векселедавцем (англ. – “drauer of a bill”) кредитору-векселетримачу (англ. – “holder of a bill”), яке надає право останньому вимагати оплати вказаної суми у вказаний строк. Регламентується “Однотиповим” законом про простий і перевідний вексель (Дод.1 до Женевської конвенції 1937 р.).

Простий вексель (англ. – “note”) – зобов`язання сплатити певну суму в певний строк і певному місці.

Перевідний вексель – тратта (англ. – “bill of exchange”) – письмовий наказ кредитора (трассанта) позичальнику, платнику (трассату) сплатити певну суму третій особі – пред`явнику, ремітенту (англ. - “ payee /remittee “). Трассант прицьому є кредитором по відношенню до трассата і боржником – до ремітента. Видача перевідного векселя передбачає врегулювання обох боргових вимог.