- •2.Східнослов'янські племена на території сучасної України
- •3. Утворення та розквіт Київської Русі в IX – X ст.
- •4. Київська Русь при Володимирі Великому і Ярославі Мудрому.
- •5. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •7. Татаро – монгольська навала на Русь та її наслідки.
- •8. Українські землі у складі Великого князівства Литовського і Польщі (XIV – сер. XVI ст.).
- •9. Люблінська 1569 р. Та Брестська 1596 р. Унії та їх наслідки для українських земель.
- •10. Виникнення українського козацтва та його розвиток.
- •11. Запорізька Січ, її роль в історії України.
- •12. Гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний та його доба.
- •13. Козацько – селянські повстання 20 – 30 рр. XVII ст.(див 12 білет)
- •14. Православні братства в Україні в XVI – XVII ст.
- •15. Початок Визвольної війни під проводом б. Хмельницького (1648 – 1649 рр.). Зборівський мир.
- •17. Переяславська Рада. Березневі статті б. Хмельницького.
- •20. Україна в періоди Руїни.
- •21. Мазепа і його доба.
- •22. Пилип Орлик. Конституція 1710 року.
- •23. Гайдамацький рух. Коліївщина.
- •24. Острозька та Києво-Могилянська академії – перші вищі навчальні заклади України.
- •25. Тарас Григорович Шевченко – втілення українського національного духу.
- •26. Кирило-Мефодіївське братство.
- •27. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель в складі Австро-Угорської імперії (кінець 18-19 ст.)
- •28. Суспільно-політичне життя західноукраїнських земель 19 – поч. 20 ст.
- •29. Соціально-економічний розвиток України в складі Російської імперії в др. Половині 19 – поч.. 20 ст.
- •30. Суспільно-політичний розвиток України др. Половини 19-поч 20 ст.
- •31. Перша Світова Війна і Україна
- •32. Українські січові стрільці.
- •33. Створення та діяльність центральної ради.(березень-жовтень 1917).
- •34. Обмеження прав козацької держави у 18 ст. Скасування гетьманщини та ліквідація Запорізької Січі.
- •35. Жовтневі події 1917 р. В Петрограді і Україна. Проголошення унр.
- •36. Конфлікт між рнк і українською цр. Причини та наслідки.
- •37. Україна і Берестейський мир. 4 Уніврсал.
- •38. Гетьманщина. П. Скоропатський та її діяльність.
- •39. Історія становлення Радянської влади в Україні.
- •40. Директорія та її діяльність
- •Внутрішня політика
- •Зовнішня політика
- •41.Зунр. Акт злуки 22.01.1919р.
- •42. Нова економічна політика в Україні
- •Проголошеня неПу
- •43. Україна і створення срср
- •44. Національно – культурне будівництво на початку 20-х років 20 ст. Українізація.
- •45. Індустріалізація в Україні. Особливості та наслідки.
- •Позитивні наслідки
- •Негативні наслідки індустріалізації срср
- •46. Колективізація в Україні та її наслідки. Голодомор.
- •47. Репресії 30х років в Україні
- •48. Виникнення та діяльність оун.
- •49. Західноукраїнські землі 20-30х роках ( під Польщею в складі Румунії і Чехословаччини)
- •50. Початок другої світової війни. Західна Україна в 1939-1941рр.
- •51. Напад фашистської Німеччини на срср. Військові операції в Україні 1941-1942рр.
- •52. Окупаційний режим в Україні ( 1941-1944 рр.)
- •53. Завершення боїв за Україну восени 1944р. Вклад українського народу в розгром
- •54. Радянські партизани в боротьбі з фашизмом 1941 - 1944 рр
- •56.Післявоєнна відбудова в Україні в др.. Половині 40х – на початку 50х рр.
- •57. Україна в умовах адміністративно-командної системи 70-80х рр.
- •58. «Політична відлига» 50-60х рр.. І Україна
- •59. Національно-державне відродження України і сучасний світ.
- •60. Михайло Грушевський – державний і політичний діяч.
- •61. Дисидентський рух в 60-70-х рр. В Україні.
- •62. Українська діаспора
60. Михайло Грушевський – державний і політичний діяч.
Народився Михайло Сергійович Грушевський 29 вересня 1866 року в м. Хелмі. Виростав на Кавказі — спочатку в Ставрополі, а потім у Владикавказі. Навчався у Тифліській гімназії, Київському університеті (історико-філологічний факультет). Працював в університеті під керівництвом Володимира Антоновича.
Автор понад двох тисяч праць, талановитий професор-педагог, видатний історик, дослідник літератури та інших видів мистецтва, письменник, перекладач, етнограф, соціолог, публіцист, лідер впливових в Україні демократичних партій і перший президент Української Республіки, керівник славнозвісного Наукового товариства імені Т. Шевченка у Львові, Українського наукового товариства в Києві та «Літературно-наукового вісника», газет, журналів, один з фундаторів Української Академії наук, автор десятитомної «Історії України-Руси» та історії запорізького козацтва — Михайло Грушевський на ниві освіти, науки, культури, громадсько-державної діяльності дістав не лише загальнонаціональне, а й міжнародне визнання.
Своє завдання, як історика свого народу, Грушевський розумів дуже широко, і сумлінно і талановито його виконав. Великою заслугою Грушевського. як вченого, є створення цілісної концепції українського історичного процесу Не меншими є і його заслуги перед народом як політичного діяча. саме йому, Михайлу Сергійовичу Грушевському, маємо завдячувати тим, що після майже 300-літнього національного поневолення і нищення, він проголосив Україну незалежною самостійною державою, що й було зафіксовано IV Універсалом. Перший голова Центральної ради, перший Президент України він багато доклав зусиль до згуртування доти роз'єднаного імперською політикою народу України, його політичних представників.
Великою заслугою Грушевського як вченого, є створення цілісної концепції українського історичного процесу, його діяльність, як державного і політичного діяча періоду українських національно-визвольних змагань 1917-21. Ці та інші здобутки ставлять його в ряд найвизначніших постатей української історії.
61. Дисидентський рух в 60-70-х рр. В Україні.
Дисидентський рух зародився у 60-х рр. у Радянському Союзі як форма виступу проти існуючого державного ладу та політичного режиму в країні. Його поява була певною мірою викликана десталіназацією та новою політикою Хрущова. Розвивалось дисидентство трьома напрямами: правозахисне, релігійне та національно орієнтоване, але характерною рисою усіх трьох напрямів була боротьба за національні інтереси українського народу.
У дисидентів існувала велика розбіжність у поглядах. Одні прагнули здобути національні права та громадянські свободи, інші закликали до проведення в СРСР реформ, але не до революції чи відокремлення, й виступали проти національних репресій на Україні. Дисиденти відкрито засуджували шовінізм, імперську політику центру, форсовану русифікацію. Але як реальна опозиційна сила дисидентство фактично не мало ні власних організованих структур, ні цілісної загальної програми.
Спочатку осередок українських дисидентів складали «шестидесятники». Шістдесятники - нове плідне покоління письменників, до якого належали Ліна Костенко, Василь Симоненко, Іван Драч, Іван Світличний, Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Алла Горська та Іван Дзюба. Походили вони з різних куточків України, хоча діяли переважно в Києві та Львові. Вони активно виявляли себе не лише під час хрущовської відлиги, а й значно пізніше, хоч це й було набагато безпечнішим. Багато шістдесятників у 90-х рр. стали депутатами Верховної Ради незалежної України.
Розглядаючи творчий спадок шістдесятників, можна визначити Василя Стуса та Ліну Костенко одними з найвидатніших представників дисидентського руху в українській літературі. Обидва письменники брали активну участь в громадському житті країни, вступали до гуртків та організацій, що відкрито боролися за визнання громадянських прав та національних свобод свого народу. Крім того, видатними діячами доби можна назвати також Дмитра Павличка, Івана Світличного, Григіра Тютюнника, Івана Драча та багатьох інших письменник, чий внесок у дисидентський рух є без сумніву значним. Багато з них належали до Української Гельсінської групи – першої сформованої організації українських дисидентів.
Уже на початку брежнєвського періоду з метою придушення дисидентсва країною прокотилася хвиля арештів. Переслідувань з політичних мотивів зазнали сотні діячів українського культури. Численні арешти викликали протести, однак це не спинило маховика репресій: у 1966 році відбулися політичні процеси над 20 заарештованими. Проте у 1970 р. починається нова хвиля репресій, яка набирає особливої сили у 1972 р. , коли були заарештовані І.Світличний, В. Стус, І. Дзюба. Остаточно дисидентський рух на Україні було розгромлено на початку 80-х рр.