- •2.Східнослов'янські племена на території сучасної України
- •3. Утворення та розквіт Київської Русі в IX – X ст.
- •4. Київська Русь при Володимирі Великому і Ярославі Мудрому.
- •5. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •7. Татаро – монгольська навала на Русь та її наслідки.
- •8. Українські землі у складі Великого князівства Литовського і Польщі (XIV – сер. XVI ст.).
- •9. Люблінська 1569 р. Та Брестська 1596 р. Унії та їх наслідки для українських земель.
- •10. Виникнення українського козацтва та його розвиток.
- •11. Запорізька Січ, її роль в історії України.
- •12. Гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний та його доба.
- •13. Козацько – селянські повстання 20 – 30 рр. XVII ст.(див 12 білет)
- •14. Православні братства в Україні в XVI – XVII ст.
- •15. Початок Визвольної війни під проводом б. Хмельницького (1648 – 1649 рр.). Зборівський мир.
- •17. Переяславська Рада. Березневі статті б. Хмельницького.
- •20. Україна в періоди Руїни.
- •21. Мазепа і його доба.
- •22. Пилип Орлик. Конституція 1710 року.
- •23. Гайдамацький рух. Коліївщина.
- •24. Острозька та Києво-Могилянська академії – перші вищі навчальні заклади України.
- •25. Тарас Григорович Шевченко – втілення українського національного духу.
- •26. Кирило-Мефодіївське братство.
- •27. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель в складі Австро-Угорської імперії (кінець 18-19 ст.)
- •28. Суспільно-політичне життя західноукраїнських земель 19 – поч. 20 ст.
- •29. Соціально-економічний розвиток України в складі Російської імперії в др. Половині 19 – поч.. 20 ст.
- •30. Суспільно-політичний розвиток України др. Половини 19-поч 20 ст.
- •31. Перша Світова Війна і Україна
- •32. Українські січові стрільці.
- •33. Створення та діяльність центральної ради.(березень-жовтень 1917).
- •34. Обмеження прав козацької держави у 18 ст. Скасування гетьманщини та ліквідація Запорізької Січі.
- •35. Жовтневі події 1917 р. В Петрограді і Україна. Проголошення унр.
- •36. Конфлікт між рнк і українською цр. Причини та наслідки.
- •37. Україна і Берестейський мир. 4 Уніврсал.
- •38. Гетьманщина. П. Скоропатський та її діяльність.
- •39. Історія становлення Радянської влади в Україні.
- •40. Директорія та її діяльність
- •Внутрішня політика
- •Зовнішня політика
- •41.Зунр. Акт злуки 22.01.1919р.
- •42. Нова економічна політика в Україні
- •Проголошеня неПу
- •43. Україна і створення срср
- •44. Національно – культурне будівництво на початку 20-х років 20 ст. Українізація.
- •45. Індустріалізація в Україні. Особливості та наслідки.
- •Позитивні наслідки
- •Негативні наслідки індустріалізації срср
- •46. Колективізація в Україні та її наслідки. Голодомор.
- •47. Репресії 30х років в Україні
- •48. Виникнення та діяльність оун.
- •49. Західноукраїнські землі 20-30х роках ( під Польщею в складі Румунії і Чехословаччини)
- •50. Початок другої світової війни. Західна Україна в 1939-1941рр.
- •51. Напад фашистської Німеччини на срср. Військові операції в Україні 1941-1942рр.
- •52. Окупаційний режим в Україні ( 1941-1944 рр.)
- •53. Завершення боїв за Україну восени 1944р. Вклад українського народу в розгром
- •54. Радянські партизани в боротьбі з фашизмом 1941 - 1944 рр
- •56.Післявоєнна відбудова в Україні в др.. Половині 40х – на початку 50х рр.
- •57. Україна в умовах адміністративно-командної системи 70-80х рр.
- •58. «Політична відлига» 50-60х рр.. І Україна
- •59. Національно-державне відродження України і сучасний світ.
- •60. Михайло Грушевський – державний і політичний діяч.
- •61. Дисидентський рух в 60-70-х рр. В Україні.
- •62. Українська діаспора
30. Суспільно-політичний розвиток України др. Половини 19-поч 20 ст.
Російська імперія
Російська імперія була однією з найбільших у світі. Окрім величезних розмірів вона помітно відрізнялась від інших європейських держав своїм політичним устроєм. У жодній країні континенту правителі не мали такої необмеженої влади, якою користувалися царі-імператори. Ніде бюрократія не була такою деспотичною, поліція також жорстокою, а народ таким безправним, як у Росії. У XVIII ст. в результаті реформаторської діяльності Петра 1 й Катерини II імперія далеко відійшла від примітивного й напівазіатського князівства Московського, яке дало їй початок. Вона могла похвалитися величезною армією, зорієнтованими на європейські зразки чиновництвом, що дедалі зростало, і дворянською елітою. Однак попри ці зміни російські правителі не відмовилися від самодержавства — цього основного принципу давньої московської політи ки, за яким царям належала абсолютна влада над усіма їхніми підданими в усіх царинах їхнього життя.
* У XVIII та XIX ст. українців Російської імперії, як правило, називали малоросами. Ті з них, що проживали на території Австрійської імперії, продовжували називати себе русинами.
Прихильники російського самодержавства часто виправдовували його доцільність великими розмірами та багатонаціональним складом імперії. Найвиразніше це сформулював один із найславетніших серед багатьох українців, які стали на службу імперії, крім того, знаний як патріот рідної йому України — князь Олександр Безбородько: «Росія — це країна самодержавна. З огляду на її розміри, різноманітність населення та звичаїв і багато інших міркувань самодержавство постає для Росії єдиною природною формою управління..
Оскільки за своєю мовою й культурою українці були близько спорідненими з росіянами, то уряд незабаром став розглядати Україну як по суті російський край. Коли б в імперського урядовця хтось запитав (щоправда, небагато людей відважилися б зробити це), за яким правом управляє Росія великою частиною українських земель, відповідь була б подібною до напису на медалі, викарбуваній Україна завжди була невід'ємною частиною Росії, деякий час відділеною від неї в силу історичної «випадковості». Відмінності, що існували між росіянами та українцями, переконував би імперський бюрократ, виникли саме внаслідок цього тимчасового відокремлення. Тепер, возз'єднавшись із росіянами, українці, або «малороси», повинні втратити свої відмітні риси й стати «справжніми Ієрархія урядників, котрі правили в цих адміністративних одиницях, була однаковою в усій імперії. На чолі губерній стояли губернатори, призначувані царем. Губернаторові допомагали чиновники, що займалися такими справами, як громадський порядок, освіта та податки. Верхній прошарок адміністративного апарату переважно складався з професійних чиновників. Проте на повітовому рівні й нижче багато урядовців — зокрема начальник жандармерії, предводитель дворянства, судді — обиралися місцевими дворянами із свого середовища. Імперії просто бракувало професійних чиновників для задоволення всіх своїх потреб.
І все ж попри свою репресивну природу імперія ніяк не була суто поліцейською державою.