5. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.

Із середини XII ст. Київська Русь вступає в період феодальної роздрібненості, яка є неминучим періодом розвитком феодальної Європи. Перші її ознаки з'явилися ще по смерті Ярослава Мудрого. Надалі роздрібненість була закріплена Любецьким з'їздом князів (1097 р.), на якому було вирішено: «Хай кожен тримає вотчину свою». Верховенство належало великому київському князю, а удільні князі правили в інших містах і землях, спираючись на підтримку бояр. З початку XII ст. починається політична роздрібненість.

Причини феодальної роздрібненості Київської Русі:

Запроваджено вотчину форму землеволодіння тобто фактично закріплено приватну власність на землю.

перетворення великого землеволодіння на спадкове ,а господарства – на натуральне, що зменшувало потребу в торгових контактах і об'єднані земель.

Воєнно – політичне посилення бояр та удільних князів, які ставили власні інтереси вище за державні, влада великого князя стала зайвою.

Поява нових міст як економічних і воєнно – політичних центрів, наростання суперництва між ними і Києвом.

Зміна торгових шляхів у зв'язку з пануванням у степу кочових племен, які перекрили шляхи до Чорного і Каспійського морів. Київ залишився поза основними торговими шляхами.

Різний етнічний склад руських територій, виокремлення українців, білорусів і росіян.

Найбільшими князівствами стали:

Київське, Переяславське, Чернігово – Сіверське, Волинське, Галицьке, які стали основою формування Української держави.

Володимиро – Суздальське, Новгородське, Псковське, Смоленське, Рязанське – основа Московської держави.

Полоцьке, Мінське, Турівське – основа Білоруської держави.

Міжусобна боротьба підривала сили князівств, призводила до загибелі людей і нищення культурних пам'яток.

Русь не могла опиратися нападам половців, які грабували руські землі.

Оскільки половці перекрили торгові шляхи через Каспій, Русь опинилася на узбіччі торгових шляхів.

1187- Україна. При смерті переяславського князя Володимира Глібовича.

6. Галицько – Волинське князівство. Утворена Романом Мстиславичем у 1199 р. ГАЛИЧ - столиця

Га́лицько-Воли́нське князі́вство або 1199—1349) — південно-західне руське князівство династії Рюриковичів, утворене у результаті об'єднання Галицького і Волинського князівств Романом Мстиславичем. З другої половини 13 століття стало королівством, головним законним спадкоємцем Київської династії та продовжувачем руських політичних і культурних традицій.

Галицько-Волинське князівство було одним з найбільших князівств періоду феодальної роздробленості Русі. До його складу входили Галицькі, Перемишльські, Звенигородські, Теребовльські, Володимирські, Луцькі, Белзькі і Холмські землі, а також Поділля і Бессарабія.

Князівство проводило активну зовнішню політику у Східній і Центральній Європі. Його головними ворогами були Польща, Угорщина та половці, а з середини 13 століття — також Золота Орда і Литва. Для протидії агресивним сусідам Галицько-Волинське князівство неодноразово укладало союзи із католицьким Римом і Тевтонським Орденом.

Галицько-Волинське князівство занепало через відсутність міцної централізованої княжої влади і надмірно сильні позиції боярської аристократії у політиці. У 1340 році, у зв'язку зі смертю останнього повновладного правителя князівства, розпочався тривалий конфлікт між сусідніми державами за галицько-волинську спадщину. У 1349 році Галичина була поступово захоплена сусідньою Польщею, а Волинь — Литвою. Галицько-Волинське князівство перестало існувати як єдине політичне ціле. Сусідні Галицьке і Волинське князівства були розвиненими південно – західними територіями Русі, які мали свої особливості в порівнянні з ін. князівствами.

Створення великої держави на укр. Землях, спадкоємиці Київської Русі, що продовжила її культурні традиції.

Перша власне українська держава.

Забезпечило високий рівень економічного та духовно – культурного розвитку укр. Земель.

Захист від загарбання та асиміляції східних слов’ян.

Літописання мало світський характер (Галицько – Волинський літопис «Повість про засліплення Василька»).

Данило Галицький

Юрій-Болеслав 2