- •2.Східнослов'янські племена на території сучасної України
- •3. Утворення та розквіт Київської Русі в IX – X ст.
- •4. Київська Русь при Володимирі Великому і Ярославі Мудрому.
- •5. Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •7. Татаро – монгольська навала на Русь та її наслідки.
- •8. Українські землі у складі Великого князівства Литовського і Польщі (XIV – сер. XVI ст.).
- •9. Люблінська 1569 р. Та Брестська 1596 р. Унії та їх наслідки для українських земель.
- •10. Виникнення українського козацтва та його розвиток.
- •11. Запорізька Січ, її роль в історії України.
- •12. Гетьман Петро Конашевич – Сагайдачний та його доба.
- •13. Козацько – селянські повстання 20 – 30 рр. XVII ст.(див 12 білет)
- •14. Православні братства в Україні в XVI – XVII ст.
- •15. Початок Визвольної війни під проводом б. Хмельницького (1648 – 1649 рр.). Зборівський мир.
- •17. Переяславська Рада. Березневі статті б. Хмельницького.
- •20. Україна в періоди Руїни.
- •21. Мазепа і його доба.
- •22. Пилип Орлик. Конституція 1710 року.
- •23. Гайдамацький рух. Коліївщина.
- •24. Острозька та Києво-Могилянська академії – перші вищі навчальні заклади України.
- •25. Тарас Григорович Шевченко – втілення українського національного духу.
- •26. Кирило-Мефодіївське братство.
- •27. Соціально-економічний розвиток західноукраїнських земель в складі Австро-Угорської імперії (кінець 18-19 ст.)
- •28. Суспільно-політичне життя західноукраїнських земель 19 – поч. 20 ст.
- •29. Соціально-економічний розвиток України в складі Російської імперії в др. Половині 19 – поч.. 20 ст.
- •30. Суспільно-політичний розвиток України др. Половини 19-поч 20 ст.
- •31. Перша Світова Війна і Україна
- •32. Українські січові стрільці.
- •33. Створення та діяльність центральної ради.(березень-жовтень 1917).
- •34. Обмеження прав козацької держави у 18 ст. Скасування гетьманщини та ліквідація Запорізької Січі.
- •35. Жовтневі події 1917 р. В Петрограді і Україна. Проголошення унр.
- •36. Конфлікт між рнк і українською цр. Причини та наслідки.
- •37. Україна і Берестейський мир. 4 Уніврсал.
- •38. Гетьманщина. П. Скоропатський та її діяльність.
- •39. Історія становлення Радянської влади в Україні.
- •40. Директорія та її діяльність
- •Внутрішня політика
- •Зовнішня політика
- •41.Зунр. Акт злуки 22.01.1919р.
- •42. Нова економічна політика в Україні
- •Проголошеня неПу
- •43. Україна і створення срср
- •44. Національно – культурне будівництво на початку 20-х років 20 ст. Українізація.
- •45. Індустріалізація в Україні. Особливості та наслідки.
- •Позитивні наслідки
- •Негативні наслідки індустріалізації срср
- •46. Колективізація в Україні та її наслідки. Голодомор.
- •47. Репресії 30х років в Україні
- •48. Виникнення та діяльність оун.
- •49. Західноукраїнські землі 20-30х роках ( під Польщею в складі Румунії і Чехословаччини)
- •50. Початок другої світової війни. Західна Україна в 1939-1941рр.
- •51. Напад фашистської Німеччини на срср. Військові операції в Україні 1941-1942рр.
- •52. Окупаційний режим в Україні ( 1941-1944 рр.)
- •53. Завершення боїв за Україну восени 1944р. Вклад українського народу в розгром
- •54. Радянські партизани в боротьбі з фашизмом 1941 - 1944 рр
- •56.Післявоєнна відбудова в Україні в др.. Половині 40х – на початку 50х рр.
- •57. Україна в умовах адміністративно-командної системи 70-80х рр.
- •58. «Політична відлига» 50-60х рр.. І Україна
- •59. Національно-державне відродження України і сучасний світ.
- •60. Михайло Грушевський – державний і політичний діяч.
- •61. Дисидентський рух в 60-70-х рр. В Україні.
- •62. Українська діаспора
43. Україна і створення срср
Союз Радянських Соціалістичних Республік (скорочено — СРСР або Радянський Союз) — соціалістичнафедеративна, тоталітарна держава, яка існувала у 1922—1991 роках у Східній Європі, Центральній та Північній Азії.
Радянський Союз до 1989 року мав однопартійну політичну систему, головним органом влади була Комуністична партія Радянського Союзу (КПРС). Керівна і направляюча роль КПРС була закріплена у Конституції СРСР 1977 року[1]. Хоча СРСР був номінально союзом радянських республік, насправді це була держава з високим ступенем централізації та плановою економікою[2]. Згідно офіційної радянської історіографії 30 грудня 1922 р. на І Всесоюзному з'їзді Рад у Москві було урочисто проголошено утворення Союзу Радянських Соціалістичних Республік, проте ніяких договорів між Республіками укладено не було. За Конституцією, кожна з республік мала право на вихід із союзної держави. Проте на практиці ця норма не могла бути втілена в життя. 21 січня 1924 р. помер засновник Радянської держави, голова Раднаркому СРСР В. І. Ленін. Відразу після смерті Леніна почалася боротьба за владу. Невдовзі фактичним лідером держави став генеральний секретар ЦК Йосип СталінПоступово він зосередив усю повноту влади в державі. Паралельно йшла боротьба за владу з його найзапеклішим політичним противником, соратником Леніна, Левом Троцьким. З приходом до влади Сталіна СРСР поступово стає тоталітарною державою. 26 січня 1924 р. відбувся II з’їзд Рад СРСР, який остаточно затвердив першу Конституцію Радянського Союзу. У ній було окреслено коло питань, що належали до компетенції вищих органів влади СРСР: зовнішня політика, кордони, збройні сили, транспорт, зв’язок, планування господарства, оголошення війни і підписання миру. Формально кожна республіка мала право виходу з СРСР, але механізму такого виходу так і не було розроблено. Тому, не змінюючи своєї зовнішньої форми, „союз республік” фактично перетворився на жорстко централізовану, унітарну державу. остаточна ліквідація державного суверенітету України відбулася не в момент утворення СРСР (грудень 1922), а дещо пізніше і пов’язана головним чином з прийняттям нового тексту Конституції УСРР. Проте втрата незалежності, перетворення України на маріонеткову державу не означали цілковитої ліквідації завоювань українського народу, тотальної руйнації атрибутів державності. Про це свідчать визнання територіальної цілісності України, існування в республіці власного адміністративного центру та державного апарату, надання певних прав компактно проживаючим національним меншинам та ін.
44. Національно – культурне будівництво на початку 20-х років 20 ст. Українізація.
Під час I етапу національного відродження було проголошено національну суверенну державу при повному дотриманні демократичних засад рівності українського народу і тих народів, що населяли Україну. З 1923 р. починається хвиля так званої «українізації». Закінчився цей період трагічно: у 1926 р. сталінський уряд почав в Україні наступ на українську культуру, переслідування, а далі й знищення творчої інтелігенції. Цей етап увійшов в історію національної культури як «розстріляне відродження».
Українізація — політичне просування і впровадження елементів української мови та української культури, в різних сферах життя. З метою закріплення влади, більшовики взялися за реалізацію програми коренізації — заміни російської мови на мови національних меншин в адміністрації, освіті і сфері культури. В Україні ця програма отримала назву українізації. У квітні 1923 р. XII з’їзд РКП (б) оголосив коренізацію офіційним курсом партії в національному питанні. У тому ж місяці VII конференція КП (б) У заявила про політику українізації, що українські ЦВК і Раднарком відразу ж оформили декретами. Було прийнято рішення про українізацію держструктур і підприємств, яку планувалося закінчити до 1 січня 1926 року. Усі робітники і службовці підприємств і установ були зобов’язані вивчити українську мову під загрозою звільнення з роботи. Політика українізації суперечила великодержавним прагненням ВКП(б), але була вимушена ворожим ставленням до радянської влади з боку українців, національна свідомість яких зросла за попередні десятиліття, і, особливо, внаслідок національної революції 1917—1920 років, а також загрозою інтервенції Польщі, підтримуваноїАнтантою. Зважаючи на ці небезпеки (подібні й в інших республіках), ВКП(б) змушена була піти на поступки національним рухам, насамперед українському, і по перших роках відверто великодержавницької політики у низці постанов з'їздів, 4 конференцій визнала остаточність запровадження в школі й адміністрації рідної мови національних республік, при одночасному збільшенні питомої ваги місцевих кадрів у всіх ділянках економіки й культури. У результаті цієї зміни політики Раднарком видав 27 липня 1923декрет «Про заходи в справі українізації шкільно-виховних і культурно-освітніх установ», за яким українська мова запроваджувалася в усіх типах шкіл з визначеними термінами їх українізації. Інтенсивніша українізація почалася щойно з 1925, коли під тиском української частини КП(б)У були усунені з постів секретарів її ЦК Е. Квірінґ і Д. Лебедь, які доти одверто виступали проти будь-яких поступок українській культурі. За відносно короткий час українізації відбулися значні зрушення: завдяки українізаційним заходам (у взаємодії з іншими соціально-економічними процесами) у шкільництві, установах культури, пресі тощо і напливові українського населення з села, міста УССР почали набирати українського характеру. Особливо помітні зміни у національному складі населення і вживанні української мови відбулися у великих промислових містах. 1927—1933 роках, — але це вже був і кінець політики українізації.