III. І іншої життєвої позиції.

Формуючи світогляд, важливе знання філософського змісту, традицій, і ні і чаїв і обрядів народного календаря як джерела глибокого осмислення учнями екологічних, моральних і естетичних проблем. У народному розу­мінні Людина — органічна частина Матері-Природи, вищий вияв, вінець її і и і шитку. Звідси випливають ідеї гуманного ставлення до природи, її багатств, іін-роження її первозданності і цілісності.

Неоціненне виховне значення мають народні філософські ідеї про без­межі і ість світу, вічність життя та його постійне оновлення, циклічність природних ииищ, Сонце як джерело життя, Земля як годувальниця всього живого.

Особливе світоглядне значення має прогностична функція народного і .ілсидаря (“Вінця навколо Сонця — на дощ”, “Небо над лісом посиніло — буде тепло”, “Зірки стрибають — на мороз”, “Дощ на Зелені свята — будуть исликі достатки” і т. п.). Матеріали народного календаря використовуються на уроках народознавства, рідної мови, літератури, географії, фізики, пі; грономії, у багатогранній позакласній та позашкільній роботі.

Методика виявлення рівня сформованості світогляду учнів: а) аналіз и їді ювідей учнів із світоглядних питань на уроках; б) спостереження за діяльністю і поведінкою учнів у різних ситуаціях; в) порівняння даних спостережень педагогів, батьків та інших учасників педагогічного процесу; г) проведення і пеціальних співбесід, обговорення моральних та інших проблем.

Ефективність розумового виховання значною мірою залежить від багатьох чинників. Узагальнено їх можна звести до таких положень:

• уміння педагога виділити у навчальному предметі світоглядні твердження, ідеї, закони, закономірності, концепції і реалізувати їх під час навчання;

• дотримання педагогом принципу внутріпредметних і міжпредметних ш’язків як фактор єдності та взаємозв’язку явищ, процесів реального світу;

• оволодіння учнями аналізом, синтезом, порівнянням, узагальненням, ниробленням навичок аргументувати свої думки, захищати свої світоглядні позиції;

• залучення учнів до активної громадської діяльності з метою зміцнення єдності світогляду і поведінки;

• 56 - своєчасне корегування відхилень у свідомості і поведінці учнів;

• - відповідність світоглядної позиції педагогів і батьків потребам суспільства.

• 2. Моральне виховання — це виховна діяльність школи і сім % мета якої формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і чин чок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм і принципів моралі, участі. у практичній діяльності.

• Методологічною основою морального виховання є етика.

• . Етика — наука про мораль, її природу, структуру та особливості похо­дження й розвитку моральних норм і взаємовідносин між людьми в умовах суспільства.

• Сьогодні прийнято говорити про дві етичні (моральні) системи, якими користується людство. Перша з них є доміную'чою у Західній Європі в Америці. Там люди дотримуються принципу: заради досягнення навіті. “великого добра” аж ніяк не можна допускати “мале зло” (скажімо, допомагати товаришеві, передавши йому шпаргалку). Для представники! другої етнічної системи (вона, зокрема, є панівною на території колишнього Союзу) поєднання добра і зла цілком прийняте (нас привчили до цього). ^I Зміст морального виховання в національній школі:

• а) Формування національної самосвідомості. Завданнями формуван­ня національної самосвідомості є: а) виховання любові до рідної землі, свого народу, готовності до праці в ім’я України; б) освоєння молоддю своєї етнічної спільності, національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, патріотизм, що сприяє утвердженню власної національної гідності; в) за­лучення учнівської молоді до практичних справ розбудови нашої державності; г) формування в учнів почуття гідності й гордості за свою Батьківщину, вірності Україні як невід’ємної ознаки національно-свідомого громадянина.

• У справі виховання почуття національної гідності велике значення має висвітлення правдивої історії культури та освіти нашого народу, повернення до культурних надбань, відкриття замулених сторінок нашої спадщини.

• Професор А.Г. Горілий в своїй книжці “Східняки” та “західняки” —відмінності і спільність” (Тернопіль, 1997) стверджує, що під тиском 300-річної русифікації ментальність значної частини українців (передусім східної України), особливо міського населення, зазнала глибоких змін: ...у значній мірі український народ втратив національну свідомість і навіть гідність, вміння жити самостійно, самому дбати про себе, спиратися на власні сили і вибирати власну долю,... значною мірою втрачено такі характерні для українців риси як індивідуалізм і волелюбство ... послаблена асиміляцією національна

• |*І»і і і мілі.ність наділяти вищою владою віче (раду) і ревно пильнувати 57 ШН» н и і іільшення влади своїх керманичів... значно послабились такі типові ун«і 11 ,1.1 ні і псі,кого менталітету як охайність і чистота у побуті, культ краси... мім' і п и. і мірою втрачені тепер м’якість, лагідність українців... Такий стан речей н і- ііуі мідповідного корегування змісту виховної роботи в плані формування

• ного обличчя українського школяра.

• і м і ці існні патріотичних почуттів велику роль відіграє героїко-патріотичне ■ініііініііім, покликане формувати бойовий, морально-психологічний дух,

• і пги до фізичного вдосконалення громадянина-патріота, виробляти

• Цім«., чч* розуміння громадянського обов’язку, готовність у будь-який час стати М111 11 г г І іатьківщини, оволодівати військовими знаннями, а також вивчати бойові 111111111 н та героїчні сторінки історії українського народу, його збройних сил.

• Ми мшатель повинен чітко бачити сам процес становлення національної і ні ні їм ості дитини та глибоко розуміти зміст ключових понять (національний, ниіріотизм, націоналізм, громадянськість тощо).

• V розвитку національної свідомості дитини (і зрілої людини) можна ми цинги щонайменше три етапи (за О. Вишневським), які накладають на і шдомість помітний відбиток, збагачують її зміст.

• І' і au етнічного самоусвідомлення, що є першоосновою, корінням пат- ріщіпму. Етнізація дитини починається з раннього періоду життя в сім’ї, і мпминої колискової, з бабусиної казки, з участі дитини у народних звичаях і обрядах, із народної пісні, причетності до народної творчості. У ранньому 11 її ячому віці формується культ рідного дому, сім’ї, предків, рідного села, міста.

• Фундаментальне значення у процесі етнізації має рідна мова, якій до псиного часу не повинні заважати інші мови.

• Е гап національно-політичного самоусвідомлення припадає переважно 11 н підлітковий вік і передбачає усвідомлення себе як частини нації, своєї причетності до неї як явища політичного, що має чи виборює певне місце і сред інших націй. До особливо важливих моментів цього етапу націо­нального виховання належать відновлення історичної пам’яті та формування почуття національної гідності.

• Етап громадсько-державного самоусвідомлення. На цьому етапі фор­мується правильне розуміння понять патріотизму і націоналізму, виховується іурботливе ставлення до національно-культурних вартостей інших народів, прищеплюється почуття національної, расової, конфесійної толерантності.

• Таким чином, слово “українець”, як і слово “француз”, “росіянин” може ішражати щонайменше три поняття: а) людину, причетну до свого етносу;

• б) людину, яка усвідомлює себе частиною нації і поділяє з нею свою долю;

• в) громадянина своєї держави. Саме тому ми говоримо: америкіпп і|| українського походження чи француз польського походження. Із розші і мщ

• громадсько-державної свідомості нормальним стане сказати і “укрл і

• російського походження” чи “українець єврейського походження”.

• Систему моральних цінностей можна поділити на такі групи:

• Абсолютно вічні — мають універсальне значення та необмежену сі|іі>|М| застосування і носять загальнолюдський характер (доброта, правда, ліо( ти, чесність, гідність, краса, мудрість, справедливість та ін.).

• Національні — є значущими для одного народу і не завжди поділянн м іншими народами. Наприклад, почуття націоналізму зрозуміле і близьке линів поневоленим народам і чуже тим, які ніколи не втрачали своєї незалежної 11 До цієї групи цінностей відносяться такі поняття, як патріотизм, почуііі національної гідності, історична пам’ять тощо.

• Громадянські —ґрунтуються на визнанні гідності людей і знаходять і мім застосування в демократичних суспільствах. Це поняття прав і свобод люді ти обов’язки перед іншими людьми, ідеї соціальної гармонії, поваги до закону тощо.

• Сімейні — моральні основи життя сім’ї, стосунки поколінь, закони подружньої вірності, піклування про дітей, пам’ять про предків тощо.

• Цінності особистого життя — мають значення щонайперше для самої людини, визначають риси її характеру, поведінку, її господарський уснії стиль приватного життя тощо. ^I

• Неписані закони кодексу лицарської честі (козацька педагогіка) перс дбачають: виховання любові до батьків, рідної мови, вірності у коханні, дружби, побратимства, шанобливого ставлення до України; готовнісч і захищати слабших, турбуватися про молодших, зокрема дітей; шляхетне ставлення до дівчини, жінки, бабусі; непохитну вірність ідеям, принципам народної моралі і духовності; відстоювання повної свободи і незалежності особистості, народу, держави; турботу про розвиток народних традицііі, звичаїв, обрядів, бережливе ставлення до рідної природи, землі; прагнення робити пожертвування на будівництво храмів, навчально-виховних і культурних закладів; цілеспрямований розвиток власних фізичних і духовних сил, волі, можливостей свого організму, уміння завжди і всюди поступати благородно, шляхетно, виявляти інші чесноти.

• Кодекс лицарських звитяг — готовність боротися до загину за волю, віру, честь і славу України; нехтування небезпекою, коли справа торкається життя друзів, побратимів, Матері-України; ненависть до ворогів, прагнення звільнити рідний край від завойовників, героїзм, подвижництво у праці і в бою.

• ф< ■! ім\ и.іі тю національної самосвідомості молоді сприяє чимало важливих 59 Iftyi і и.тіі к яких надзвичайно актуальними у сучасних умовах є: а) історія

• НІ нашого народу; б) рідна мова; в) народознавство; г) художньо-

• інімі н. і ні і сратура; ґ) гуманістичне виховання.

• р>РІ|н і' цінність морального виховання учнівської молоді визначають такі Чинник н:

• і і пореш ш в закладі освіти психологічного клімату поваги до моральних

• |И|і і'шіил людського співжиття;

• ніш и нидність змісту морального виховання його меті й рівню морального ■МНн школярів;

• роїумне співвідношення між словесними і практичними методами

• |Цйі о впливу, що забезпечує єдність моральної свідомості та поведінки;

• і in її масне вжиття виховних заходів, акцентування уваги на попередження ВЦ|іііііі.ііііх явищ в учнівському колективі;

• подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до вихованців, (Судини його на принципі гуманізму.

• 1.1 І Іормальний розвиток населення, зокрема підростаючого покоління, нцимо пов’язаний з екологічною безпекою. Наука оцінює роль впливу ф н іорін довкілля на здоров’я населення серед усіх інших 18-20%. Сучасні мщ їм і аби екологічних змін створюють реальну загрозу життю людей, иціудиення атмосферного повітря у 55 містах України досягло критичного

• і І іраховуючи критичну ситуацію, що склалася, Верховна Рада України

• im у 1 993 році проголосила всю територію країни зоною екологічного лиха.

• І оологічне виховання — це систематична педагогічна діяльність, спря- мччана на розвиток в учнів екологічної культури.

• Чнвдання екологічного виховання: а) нагромадження екологічних знань;

• 0) іпіховання любові до природи, бажання берегти і примножувати її; и) формування вмінь і навичок діяльності в природі.

• іміст екологічного виховання передбачає розкриття таких положень: а) світ природи— середовище перебування людини, яка має бути зацікавлена її іОереженні цілісності, чистоти, гармонії в природі; б) осмислення екологічних нііищ, вміння робити висновки відносно стану природи, давати рекомендації ріпумної взаємодії з нею; в) естетична краса природи сприяє формуванню моральних почуттів обов’язку і відповідальності за її збереження, спонукає до природоохоронної діяльності; г) розуміння наслідків тих чи інших дій людини у природі.

• Екологічне виховання здійснюється за такими етапами:

Перший етап (молодші школярі) — формуються перші уявлення про навко- пишній світ, про живу і неживу природу, про ставлення до природи, Другий (5-7 класи) і третій (8-9 класи) етапи передбачають накопиченим знань про природні об’єкти, закономірності розвитку та функціонувашіи біологічних систем, аналіз і прогнозування нескладних екологічних ситуацій, закріплення нормативних правил поведінки у навколишньому середовищі Поглиблюються і розширюються знання про явища і закони природи, ро ї криваються причини екологічної кризи та обґрунтовуються шляхи збережеі і ня природних комплексів.

Четвертий етап (10-11 класи) — завершується узагальнення здобутих екологічних знань, здійснюється моделювання простих кризових ситуацій У навчальні програми запроваджуються інтегровані курси різних природничо екологічних дисциплін.

Методика екологічного виховання. Особливе призначення в цьому плані предметів природничого і географічного циклів. Біологія і географія дають дітям картину сучасного світу рослин, тварин, всього навколишньої о середовища. Фізика і хімія дають учням комплекс політехнічних знані., наукові основи і принципи сучасного виробництва. Історія, правознавство показують недопустимість варварського ставлення до природи. Естетичний цикл предметів розкриває естетичну суть природи, її неповторну красу, вплин на виховання людини.

У процесі екологічного виховання слід домагатися, щоб для кожної молодої людини законом стали етичні правила поводження на Землі, виголошені відомим німецьким філософом та екологом Е. Калленбахом:

• люби й шануй Землю, яка благословляє життя й управляє ним;

• вважай кожен твій день на Землі священним й святкуй зміну пір року;

• не вважай себе вищим за інші живі істоти й не поводься так, щоб вони зникали;

• будь вдячним тваринам і рослинам за їжу, яку вони тобі дають;

• не занапащай і не забруднюй багатства Землі зброєю війни;

• не ганяйся за прибутками від багатств Землі, а намагайся відновлювати її виснажені сили;

• не приховуй від себе й від інших наслідки твоєї діяльності на Землі;

• не обкрадай майбутні покоління, виснажуючи й забруднюючи Землю;

• споживай дари Землі помірно, бо всі її мешканці мають рівні права на її багатство.

Шляхами підвищення екологічної культури школярів і ефективності екологічного виховання є:

• розроблення орієнтовного змісту неперервної екологічної освіти для всіх вікових груп школярів, збільшення ваги екологічних питань як у рамках певних предметів, так і за допомогою побудови внутрі та міжпредметних зв’язків;

і і пі іргпня у школах відповідної навчально-матеріальної бази: куточків 61 н*н|іиші природи, живих куточків та ін.;

, и" іч її іалення форм і методів екологічного виховання, активне залучення ІН 1111111 м ц 111 до ііриродоохоронної роботи;

111* ірмуиання мотивів відповідального ставлення до природи, прагнення Цінним' мі шати її, примножувати її багатства.