Умови підвищення ефективності учнівського самоврядування

а) подолання формалізму в діяльності учнівського самоврядуванні! і її педагогічному керівництві ним;

б) надання самоврядуванню якомога більшої самостійності;

в) включення членів самоврядування у процес оновлення школи, в боротьбу з негативними явищами у навколишньому середовищі;

г) надання самоврядуванню учнів реальних прав і реальних обов'язки*

ґ) повага педагогів до самостійних рішень учнівського колективу і інші

органів;

д) відбір до самоврядування найавторитетніших лідерів учнівської н колективу, відмова педагогів від нав’язування учням своєї волі у цій спр;нп

е) кваліфікована, тактовна педагогічна допомога учнівському актіїму, навчання складної справи керівництва;

є) часта зміна функцій керівника і підлеглого;

ж) систематичне звітування членів самоврядування перед колективом;

з) постійне навчання членів самоврядування.

Функції органів самоврядування: організаторська, виховна, контролююм.і і стимулююча.

Перед кожним класним керівником постає важливе питання — підібрати надійний актив, який став би його помічником в усіх справах класу, проявии би належну активність у роботі, був би зразком для інших у навчанні, пращ і поведінці.

Активом колективу вважають, передусім, членів органів самовряду­вання (ядро активу), а також рядових членів колективу, які поводяться бездоганно і вимагають цього від інших членів колективу.

Можливі кандидатури до дитячого самоврядування детально вивчають, підбирають тих, хто користується в учнів авторитетом, вимогливий до себе і до інших, принциповий в оцінці поведінки своєї і товаришів. При підборі активу враховують наявність таких якостей, як імпульсивність, легка збудливість, які проявляються в учнів у формі неврівноваженості, невмінні володіти собою. Тому інколи активісти намагаються розв’язати конфлікти або впливом на вихованців не силою переконання, а криком, погрозами. Все це призводить до нових конфліктів між рядовими членами колективу і активістами, негативно позначається на авторитеті органів самоврядування.

роботі з активом необхідно домагатися, щоб його члени усвідомили, 103 М не користуються особливими правами і привілеями у порівнянні

• пішими учнями, що на них тільки покладено додаткові обов’язки і дим

• і іпм їм виявлено довір’я. Які б функції не виконував активіст, його треба ЦгіМ'їн і и самостійно мислити, аналізувати й оцінювати конкретну ситуацію 11 |іим;ідських позицій, приймати розумне рішення. З цією метою під час цін ниорення тих чи інших питань допускаються дискусії, прислухаються до ||іііііочицій активістів, довіряють членам самоврядування втілювати у життя ін мпі.ки свої поради, а й пропозиції активу.

(Ісобливу увагу в роботі з активом звертають на вміння ним аналізувати ІІІІІІСДІИКу і вчинки тих, хто часто порушує дисципліну і вимоги шкільного |ісік 11 му. їм доручають спостерігати за такими учнями, вдумуватись у причини и п.ісивного ставлення до навчання і праці. У той же час підкреслюється, іін і ілидання кожного активіста допомагати таким учням, спираючись на їх іи і ш півні якості залучати їх до громадського життя колективу.

І ’(«будова національної загальноосвітньої школи на демократичних засадах покликала до життя нові різноманітні форми учнівського самоврядування. Так,

• і рук тура учнівського самоврядування Летичівської ЗОШ № 11 - III ступенів і ні Хмельниччині має такий вигляд:

І ’ада Дитячої Палати—законодавчий та виконавчий орган самоврядування, підзвітний загальним зборам.

Загальні збори (функції): вибори координаторів первинних колективів школи до Дитячої Палати; звіти; збори первинних колективів; вибори членів Дитячої Палати по шести центрах; звіти.

Рада Дитячої Палати: голова Ради Дитячої Палати, заступник голови Ради ) І,і і гячої Палати, радник інтелектуального центру, радник центру дисципліни

11. юрядку, радник шефського центру, радник центру здорового способу життя, радник інформаційного центру, радник центру молодіжного дозвілля.

Права членів Дитячої Палати: брати участь у роботі всіх напрямків дитячого самоврядування; представляти інтереси учнів; співпрацювати з педагогічним колективом та батьківською радою; проводити засідання, приймати рішення та виконувати їх; давати доручення учням і контролювати їх виконання.

Обов’язки членів Дитячої Палати: бути прикладом у навчанні та праці; захищати інтереси учнів; організовувати роботу центрів у класному колективі; координувати і контролювати діяльність первинних центрів; забезпечувати життєдіяльність учнівського самоврядування школи; організовувати підготовку та проведення загальношкільних заходів, спрямованих на розвиток особистості як суб’єкта життя; забезпечувати представництво шкільного учнівського самоврядування.

104 Основні напрямки діяльності Дитячої Палати: інтелектуальний центр. Метл забезпечити простір для ініціативи, творчості, самодіяльності учнів у навчалииі пізнавальній діяльності. Завдання: допомагати розвитку раціональних методі и навчальної діяльності учнів, їхньої самоосвіти; брати участь у роботі МАН і а інших творчих об’єднань. Центр дисципліни і порядку. Мета: піклуватися про виховання у школярів свідомої дисципліни; підтримувати порядок у школі Завдання: допомагати організації навчального процесу в школі, організовува ї 11 товариську допомогу в навчанні (робота учнів-консультантів з різних предметів), вести облік відвідування уроків, контролювати якість чергування в класах, стежити за дисципліною на перервах, за поведінкою учнів у мікрорайоні школи, пропагувати норми культурної поведінки, правила етикету. Шефський центр, Мета: організація шефської допомоги, допомога у формуванні особистості згідно зі статутними вимогами. Завдання: контроль стану книжок; організація розважальних ігор; допомога вчителям у підготовці до свят, годин спілкування, підготовка дидактичного матеріалу. Центр здорового способу життя. Мета: пропагувати здоровий спосіб життя серед учнів. Завдання: залучати ровесників до спорту і туризму, профілактика і подолання шкідливих звичок.^I

В учнівському колективі реалізуються такі види спільної діяльності: навчання, громадсько корисна робота, продуктивна праця, діяльність з художньої творчості, спорту і т. д.

З метою підвищення виховного впливу колективу на своїх членів професором

І. Івановим розроблено методику колективних творчих справ. Вони можуть бути таких видів:

• колективні творчі справи суспільно-політичного характеру (операція типу “Вічна пам’ять і слава!”, фестиваль, експедиція, усний журнал, прес- конференція, збори-диспут, “Суд над суспільним злом”);

• колективні творчі трудові справи (трудові десанти, операції “Рідна школа”, “Зелений друг”, “Пташкам наше піклування” та ін.);

• колективні творчі пізнавальні справи (естафета улюблених занять, вечір таємниці навколо нас, “Захист фантастичних проектів”, турнір знатоків (науки, професій, природи, спорту та ін.);

• колективні художньо-естетичні справи (літературно-художній конкурс, вечір поезії, вечір пісні, вечір музики, турнір знатоків) поезії, театру, музики і т. п. (ляльковий театр);

• колективні творчі спортивні справи (“Весела спартакіада”) літня, осіння, зимова, весняна (“Спартакіада народних ігор”, “Снігова олімпіада” та ін.);

колективні творчі організаційні справи (збір-народження колективу, збір- 105 111111 іі >мство, загальний збір-старт, анкета побажань, збір-відверта розмова та ін.).^I

Іічителю потрібно вміло користуватися і таким важливим органом ушміського самоврядування, як збори колективу класу. Вміла організація ,'іншських зборів є могутнім фактором зміцнення учнівського колективу і можливим засобом виховання в учнів високих моральних якостей: почуття чіт гі і обов’язку, сміливості і мужності, принциповості і відповідальності ін спої вчинки, вміння самостійно вирішувати питання, підпорядковувати особисті інтереси суспільним, сказати правду у вічі і вислухати справедливу кри тику товариша.

Учнівські збори класу можуть носити найрізноманітніший характер, і і осуватися різних аспектів життя класного колективу. Найчастіше вони

111. и ісвячуються питанням повсякденного життя класного колективу: організації ік и юмоги кому-небудь із школярів, обговоренні заходів з покращення успішності і,і зміцнення дисципліни, підготовці до будь-якого культурно-масового заходу, шн іуску журналу, підсумкам навчальних занять за чверть або рік і т. п. Особливе її кічення мають ті збори, які присвячуються хвилюючим питанням сучасності, пі і значним історичним подіям, важливим досягненням в галузі державотворення, питанням морального виховання.

У процесі різних видів діяльності в дитячому колективі встановлюються міжособові зв’язки і взаємини. В згуртованому колективі вони мають гуманний характер. Інші зв’язки мають характер співпраці, кооперації, коли кілька і іервинних колективів вступають у безпосередні контакти при реалізації спільного практичного завдання; треті — зв’язки шефства, коли колектив, який досягнув високих результатів у вирішенні тих чи інших практичних завдань, взаємодіючи з іншим колективом, передає йому свій досвід, подає допомогу і підтримку.

Науковими дослідженнями виявлено три найпоширеніші моделі розвитку взаємовідносин між особистістю і колективом: а) особистість підкоряється колективу (конформізм); б) особистість і колектив перебувають в оптимальних стосунках (гармонія); в) особистість підкоряє собі колектив (нонконформізм).

У кожній з цих моделей виділяється багато ліній взаємовідносин, як наприклад: колектив відштовхує особистість; особистість відкидає колектив; співіснування за принципом невмішування і т. п. Кожен вид стосунків по-своєму впливає на формування особистості в колективі.

Виховна роль колективу на його членів підвищується за таких умов: а) розумне поєднання педагогічного керівництва зі створенням умов для прояву вихованцями самостійності, ініціативи, самодіяльності; б) колектив вступає у відносини

106 співпраці з вихованцями; в) контроль за діяльністю членів колектиму переходить у самоконтроль; г) колектив навчився терпеливого ставлення дії недоліків його членів, прощати нерозумні дії, нанесені образи; ґ) адекватнії-1 ь виконання членами колективу ролей своїм реальним можливостям; д) своєчасні педагогічне втручання у формування стосунків між членами колективу;

е) створення тимчасових об’єднань з переведенням до них вихованців, у яки \ не склалися нормальні стосунки в первинному колективі; є) зміна характеру і видів колективної діяльності, що дозволяє вводити учнів до нових стосункіи

Педагогічний колектив щодо учнівського колективу повинен ДОПОМОГИ! а) виробити єдині установки, що виражалися б у правилах, законах житпі навчального закладу; б) створити систему єдиних вимог; в) вплинути на весі, тон і стиль взаємовідносин у колективі; г) у підборі, навчанні та координації діяльності органів самоврядування; ґ) у плануванні, підготовці та проведенні запланованих заходів; д) у координуванні міжособових і ділових стосунків у колективі.

Основним принципом, на якому будуються стосунки в колективі, A.C. Ма­каренко розглядав принцип відповідальної залежності. В.О. Сухомлинськиіі важливе значення надавав питанню гуманізації стосунків у колективі. І.П. Іванов вважає, що саме в різновіковому загоні виникає товариське піклування старших про молодших, прагнення вдосконалювати себе і довколишню дійсність. Місце педагога він бачить при цьому “Не за них і без них, а разом з ними і попереду них”. І.П. Щетинін вважає, що в учня необхідно викликати потребу в активному створенні своєї особи відповідно з уявленням про неї колективу.

Розглядаючи колектив як засіб виховання, на думку М. Красовицького, треба відкинути такі погляди радянської педагогіки: а) політичне втручання у життя шкільного колективу, у зміст його діяльності; б) абсолютизація кожного положення або елементів досвіду Макаренка без врахування особливостей часу і критичного аналізу нашої виховної практики; в) нереальні та безперспек­тивні спроби втілювати у практику всю систему Макаренка; г) положення про те, що колектив є єдиним інструментом виховання; ґ) колективна відпо­відальність за вчинки окремої особистості; д) беззастережне підкорення інтересів особистості інтересам колективу, доведення особистості у разі конфлікту з колективом до морального знищення; е) про перевагу колективної думки над думкою особистості при вирішенні тих чи інших питань життя колективу; є) обмеження свободи дитини у таких сферах, як участь у певних виховних заходах, форми і об’єкти спілкування, політичні погляди, світоглядні та релі­гійні цінності, хобі тощо; ж) заорганізованість життя дітей у школі, намагання

поплутати учнів такою системою виховних заходів, щоб вони перебували 107

11. і д постійним педагогічним впливом упродовж усіх навчальних та вихідних пі ін; з) обговорювати в колективі будь-який вчинок особистості.

Рішуче відкидаючи ідеологічні перекручення принципу виховання н колективі і через колектив”, М. Красовицький вважає, що важливо все і ики зберегти усе те, що виправдало себе у виховній практиці кращих педаго- і ім-гуманістів. Цетакі положення і підходи: а) головною метою формування м діяльності дитячого колективу є особистість, її здібності, інтереси, потреби, розкриття творчого потенціалу; б) необхідно зберегти і розширити реальні права дитини у шкільному колективі, права, за які завжди боролися про­гресивні педагоги; в) важливо забезпечити свободу вибору дитиною світоглядних, політичних, релігійних поглядів, її незалежність від офіційних шкільних орієнтирів у цій сфері; г) фундаментальною основою колек­тивістського виховання залишається створення у дитячому колективі системи і уманних людяних взаємин, які забезпечують гідне місце кожній особистості, увагу і повагу до її думок, проблем, турбот; ґ) забезпечення свободи кожній особистості в колективі передбачає і певні обмеження, які вкрай необхідні для її нормального функціонування; д) важливою ознакою і умовою успіш­ного розвитку колективу, безумовно, є визнання спільної творчої діяльності, спільного творення добра, турбота про довкілля, про іншу людину; е) важли­вий принцип виховання, який неодмінно залишається у демократичній школі, чітко сформулював Макаренко: “Якщо хто-небудь запитає, як би я міг у коро­ткій формулі визначити сутність мого педагогічного досвіду, я відповів би: якомога більше вимог до людини і якомога більше поваги до неї”.

Запитання і завдання.

1. Охарактеризуйте основні ознаки колективу.

2. Дайте загальну характеристику процесу формування колективу з виділенням його етапів.

3. З якою метою створюється учнівське самоврядування? Які педагогічні умови ефективної його діяльності?

4. У чому суть педагогічного керівництва учнівським колективом?

5. У чому проявляється сприятливий вплив колективу на розвиток особистості? Наведіть приклади.