III Рекомендована література: 41, 58, 61, 66, 78.

1. Колектив— це організована форма об’єднання людей на основі ifi- ь'і п/»шованої діяльності.

2. мус багато колективів, серед них: колектив робітників, колектив службовців І|іММІСЬІ<ИЙ колектив, дитячий колектив та інші.

(> шаки колективу — це ті характерні риси, які властиві колективу. Д° im ч і шлежать: а) наявність суспільно значимої мети; б) щоденна спільна діяльність. . 111 ні мована на її досягнення; в) наявність органів самоврядування; г) встановлені псиних психологічних стосунків між членами колективу.

Дитячий колектив відрізняється від інших типів колективів віковим її,пшоном, специфічною діяльністю (навчання), послідовною мінливістю і ь паду, відсутністю життєвого досвіду, що вимагає педагогічного керівництв³-

Для школи характерні наступні колективи: а) навчальні колективи: класні™ (первинний або контактний), загальношкільний, предметних гуртків; б) само­діяльні організації: колективи художньої самодіяльності (хор, ансамблі, гуртйі); и) товариства—спортивне, книголюбів та інші; г) різновікові загони, об’єднані і;і інтересами; ґ) тимчасові об’єднання для виконання певних видів роботи.

Наявність різних типів колективів свідчить про складність його структур¹¹-

Функції колективу: а) організаторська — сам керує своєю суспільно корисною діяльністю; б) виховна — стає носієм моральних переконань; її) стимулювання —сприяє формуванню морально цінних стимулів усіх суспіль­но корисних справ, регулює поведінку своїх членів, їх взаємовідносини.

Закони життя дитячого колективу: в A.C. Макаренка стиль і тон взаємовід­носин у колективі виражався: а) мажор — постійна бадьорість, готовність вихованців до дії; б) почуття власної гідності, що випливає з уявлення про цінність свого колективу, гордість за нього; в) активність, що проявляється в готовності до впорядкованої ділової та ігрової дії; г) звичка до стриманості в рухах, слоРі, в проявах емоцій.

“Яким би сильним інструментом не був вплив колективу на особистість, - писав В.Сухомлинський, — цей інструмент не є всемогутнім. Більше того, саі^^е тому, що цей інструмент сильний, гострий, часто-густо він виявляється небез­печним не тільки в руках невігласа, але і в руках досвідченого педагога. Чіім успішніше він застосовується, чим глибше проникає у серце, тим більїДа небезпека “перегнути палицю”, перетворюючи громадську думку колективу на засіб розправи над людиною.

100 Але бувають і цілком протилежні явища. Цей найгостріший інструмси і раптом відмовляє, колектив стає на бік того, на кого хотів би вплинути вихователь. Це виникає часто у тих випадках, коли, намагаючись піддіші колективному осуду поведінку чи провину одного учня, вихователі, ІІ‘ враховує якихось найтонших душевних порухів, якихось спонукальних мотилін а колектив бачить, відчуває де. Так, для того, щоб впливати на особистії' 11, через колектив, вихователь нерідко намагається досягнути повної відвертої: 11 перед колективом, він наполягає: розкажи все, колектив повинен знати літ Але підлітки, юнаки і дівчата якраз і не хочуть “вивертати душу”, і в цьому колектив їх підтримує.”^I

2. Основним законом життя колективу є рух — форма його життя, чу пинка — форма його смерті. Більшість дослідників виділяють (як і A.C. Мамі ренко) три стадії (етапи) розвитку дитячого колективу, відповідно до характеру вимог, які ставляться до вихованців.

На першій стадії важлива постановка до вихованців педагогічних вимої, рішучих за формою, зрозумілих за змістом, з певними елементами навіювання.

На цій стадії слід інтенсивно впливати на учнів, навчати і виховувати ядро активу, до якого підбирають учнів, котрі добре вчаться, виконують вимоги шкіль ного режиму і правил для учнів, вимогливі до себе і до інших, мають організа торські здібності.

Досвід переконує, що цю стадію розвитку колективу не слід затягувати. Якщо учні довго перебувають тільки в залежності від педагогічного колективу, вони звикають до такого становища, і тоді їх важко ввести у рамки підкорення органам учнівського самоврядування.

Цілком зрозуміло, що перша стадія розвитку колективу має місце тоді, коли його тільки організаційно оформили: сформували четвертий, десятим класи з учнів, які прибули з інших початкових чи дев’ятирічних шкіл; комплектують всі класи нової школи і т. п.

На другій стадії вимоги педагога підтримуються частиною вихованців, актив ставить вимоги до товаришів і самих себе.

Друга стадія розвитку колективу починається з появою органів його самоврядування. У колективі проходить подальше взаємне вивчення учнями один одного, виявлення життєвих позицій, пошуки товаришів і друзів.

Оскільки ядро активу ще не має досвіду роботи, педагоги продовжують ставити учням категоричні вимоги, але опираються при цьому на ядро активу. Невиконання учнем вимог шкільного режиму слід тепер розглядати як свідому протидію, обговорювати на засіданнях активу і вживати певних заходів впливу.

1. І,і іаній стадії особливу увагу приділяють вивченню членами органівсамо- 101 м|піи\'ічіііня своїх прав і обов’язків, навчанню їх методам роботи. Здійснюється

ми ьк | )ибота з розширення активу, залучення до нього учнів, які зарекомендували н>( н‘ і ючитивно. Виконання ними доручень учителів сприяє формуванню у них п<"іу і ї м відповідальності, самостійності та ініціативи.

Іноді на цій стадії може виникнути і негативна неофіційна група, яка н| її 111 іетавить себе активу. Але наявність здорової громадської думки допомагає мчи гелю справлятися з нею.

2. а третій стадії розвитку вимоги ставить колектив. Це досягається при її уртуванні вихованців у єдиній діяльності.

І Іа цій стадії педагог працює з активом, створює йому авторитет серед ¹1111 її, здійснює контроль за його діяльністю. Разом з цим проводиться робота і іа мучення якомога більше учнів до активу. Чим більше вихованців складають їм ми колективу, тим краще, тим здоровіший колектив, сильніша його і ромадська думка, її виховні можливості.

І Нляхи згуртування учнівського колективу: а) наявність системи пер­сі іективних ліній; б) дотримання макаренківського принципу паралельної дії; м) чміцнення позитивних традицій; г) формування громадської думки;

11. ипкористання учнівського самоврядування у згуртуванні; д) організація імагання; е) спільні справи; є) взаємна інформація про стан справ у різних контактних колективах.

Система перспективних ліній — це ряд послідовно поставлених перед колективом цілей, досягнення яких викликає перехід від простого задо­волення до глибокого почуття — обов’язку.

Громадська думка колективу — наявність спільних уявлень, суджень, спільного розуміння значущих для нього предметів і явищ.

2. Органи колективу — це виборні або уповноважені особи, яким члени

колективу доручають спільно планувати громадські справи, розподіля­ти доручення між членами колективу, перевіряти їх виконання, координу­вати та об’єднувати роботу всіх первинних осередків.

Структура шкільного учнівського самоврядування не є стандартною.

Постійним органом учнівського колективу у багатьох школах зберігся учнівський комітет. Під керівництвом учкому в системі самоврядування діють комісії із представників класів:

а) навчальна (облік відвідування; керівництво роботою навчальних кабінетів, гуртків, наукових товариств; організація огляду знань, підготовка та проведення олімпіад, конкурсів, предметних вечорів тощо);

б) трудова (обладнання майстерень та кабінетів, організація таборів праці та відпочинку, створення кабінетів профорієнтації, організація трудових справ тощо);

в) господарська (організація самообслуговування, облік збереження майна, дрібний і поточний ремонт, упорядкування території);

102 г) дисципліни та порядку (організація та контроль за чергуванням, шіщ«> “Блискавок”, боротьба за виконання учнями правил поведінки);

ґ) санітарна (виставлення оцінок за чистоту, турбота про зовнішній вигляд учнів, боротьба за додержання санітарно-гігієнічних вимог топці)

У школі можуть бути й інші органи самоврядування, що працюю и, н! і керівництвом відповідних комісій: рада з туризму, рада навчального каОии і \ рада фізкультури тощо.