- •1.Методика укр.М. Як наука і навч.Дисципліна.
- •2.Концептуальні засади навчання у.М.
- •3.Рідна мова-основа духовного та інтелектуального розвитку дитини.
- •4.Основні аспекти та закономірності навчання укр.Мови.
- •8. Міжпредметні звязки та інтегроване навчання.
- •9.Зміст і принципи побудови шкільного курсу «Рідна мова».Держ.Стандарт мовної освіти.
- •11.МовнаЗЛшкільної програми:зміст та форми реалізації.
- •12.Соціокультурна і діяльнісна змістова лінії програми:зміст та форми її реалізації.
- •13.Основні етапи вивчення у.М.
- •14. Зміст та принципи побудови шкільних підручників з укр..Мови.
- •15. Проблема уроку сучасній лінгводидактиці: класифікація уроків, особливості структури.
- •16. Технологія сучасного уроку мови: типи та методика проведення.
- •17. Нетрадиційні (нестандартні ) уроки укр..Мови, методика їх проведення.
- •18. Інтерактивні форми і методи навченим укр..Мови.
- •19. Вивчення програмового матеріалу укрупненими частинами (блоками).
- •20. Проблемність у навчанні укр..Мови.
- •21. Методика роботи з текстом на уроках укр.. Мови. Текстова основа уроків.
- •22. Основні напрямки роботи з розвитку зв'язного мовлення та принципи мовленнєвої підготовки учнів.
- •23. Удосконалення рецептивних видів мовленнєвої діяльності; аудіювання, читання.
- •24. Робота над продуктивними видами мовленнєвої діяльності: говоріння, письмо.
- •25. Методика навчання фонетики, орфоепії, графіки: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •26. Особливості вивчення лексикології та фразеології: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •27. Методика навчання будови слова та словотвору: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •28. Методика вивчення морфологи: зміст» завдання, методи, засоби навчання.
- •29. Методика вивчення синтаксису і пунктуації: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •30. Методика навчання орфографії: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
27. Методика навчання будови слова та словотвору: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
Будова слова - традиційний розділ шкільної програми, в якому розглядаються значущі частини слова, відношення між спорідненими словами. Словотвір як учення про способи творення нових слів уведено до програми порівняно недавно, і тому зміст його ще достатньо не стабілізувався.
Словотвір як окрема дисципліна пройшов декілька етапів становлення. Спочатку його розглядали як набір комбінацій морфем 1 включали до складу морфології. Потім цю теорію заступив структурно-семантичний підхід, у якому акцент було зроблено на словотвірній похідності, визначенні " похідної основи", звернено увагу на створених структури і семантики кожного слова.
У шкільній практиці "Будова слова" відповідно вивчається в 5 класі, а "Словотвір" у 6 класі разом Ь вивченням орфографії. Під час опрацювання розділів завдання вчителя полягає в тому, щоб: сформувати в учнів стійкі вміння розрізняти форми слова й спільнокореневі слова; забезпечити знання особливостей, у тому числі й стилістичних, значущих частин слова; навчити учнів здійснювати морфемний (за будовою) і словотвірний аналіз слова; виробити навички користування морфемним і словотвірним словниками; активізувати морфемний канал сприйняття слів учнями; осмислити способи і засоби творення слів.
Уміння виділяти в слові його складові частини - основу і закінчення, корінь, префікси і суфікси є головною передумовою для успішного вивчення частин мови та їх форм, зв'язків між словами, стилістичних функцій морфологічних засобів. Без засвоєння будови слова неможливе свідоме сприйняття семантики багатьох слів, а отже, й поповнення лексичного запасу цілими ридаю» споріднених {спільнокореневих) лексем.
Розуміння структури слова - необхідна умова й засвоєння орфографії, передусім тих правил, що базуються на морфологічному принципі.
Учитель зможе допомогти учням долати труднощі під час усвідомлення будови слова і словотворення, якщо спиратиметься на загально дидактичні, власне методичні, а також на специфічні принципи вивчення будови слова і словотворення, зокрема: І) диференціювання понять "словозміна" І "словотворення*1; 2) встановлення зв'язків між словотворенням і фонетикою; 3) поглиблення знань про лексичне і граматичне значення під час вивчення будови слова і словотворення; 4) зіставлення словотвірного розбору з морфемним; 5) використання знань про будову слова і словотворення для вдосконалення орфографічних павичок.
З'ясовуючи поняття словозміни і словотворення, вчитель повинен довести до свідомості учнів, що словозміна - це відмінювання слів за відмінками, родами, особами, числами. Словотворення - це різні способи творення нових слів. Якщо під час: відмінювання утворюються нові форми того самого слова й лексичне значення при цьому залишається незмінним, то при словотворенні з'являється нове однокореневе споріднене слово, але з іншим лексичним значенням. Поділ слова па морфеми - необхідна передумова засвоєння учнями словотвірного аналізу, однак морфемний і словотвірний аналізи повинні не тільки доповню вати один одного, але й осмислюватися як прийоми, що забезпечують різні аспекти тлумачення структури слова.
Під час вивчення словотвору учні знайомляться з основними способами творення слів. Опанування словотвору стає ґрунтом для засвоєння правопису слів, тому в зв'язку з темами із словотвору подаються орфографічні правила написання складних слів, чергування приголосних при словотворенні тощо.
У методиці визначилися основні принципи навчанні будови слова і слово твору: урахування структури, семантики і значення значущих частин слова; установлення зв'язку з фонетикою, лексикологією, граматикою й орфографією; здійснення зв'язку з роботою над розвитком зв'язного мовлення.
Морфемний І словотворчий аналіз слова. Ці види мовного аналізує найважливішими методами теоретико-практичного опрацювання матеріалу і тому знаходять широке застосування на уроках. Кожному вчителеві-словеснику необхідно оволодіти найбільш раціональними прийомами їх проведення.
Найголовнішим умінням, необхідним для здійснення аналізу слова за будовою, є уміння добирати та зіставляти спільнокореневі слова, змінювати форму слова.
Одним з ефективних прийомів, що допоможе глибоко засвоїти будову слова і виробити навички визначити її, є, безумовно, розбір за будовою. Для правильного членування слова за будовою учні вчаться зіставляти слова (наприклад, зіставляються похідні слова з однокореневими, а також різні форми одного слова), пізнають систему суфіксів і префіксів в українській мові.
Отже, завдання»! вивчення будови слова і словотворення є: 1) засвоєння системи понять: закінчення й основа слова, корінь слова, префікс і суфікс, твірна основа, морфологічні і неморфологічні способи творення слів; 2) навчання учнів не тільки членувати слова за їх морфемним складом, а Й визначати, від якого слова або від якої основи і як утворилось те чи інше слово, який смисловий відтінок вносять у його зміст суфікс, префікс. Усе це має велике значення як для розвитку логічного мислення, так І для засвоєння багатьох орфографічних правил.
Вивчення будови слова і словотвору спрямовується й на те, щоб учні усвідомили різницю між словозміною і словотворенням, навчилися розрізняти морфологічні і неморфологічні способи творення слів, поглибили знання про зв'язок словотворення з лексикою і морфологією. Необхідно добиватися розуміння учнями того, що в результаті словотворення з'являється слово з новим лексичним значенням, що кожне нове слово оформляється як та чи інша частина мови, що в системі кожної частини мови є свої особливості словотворення.