Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
met_movi.doc
Скачиваний:
42
Добавлен:
10.09.2019
Размер:
355.33 Кб
Скачать

25. Методика навчання фонетики, орфоепії, графіки: зміст, завдання, методи, засоби навчання.

Під час вивчення фонетики - вчення про звуки і звукову систему мови учні оперують одиницями трьох систем: фонетичною, фонологічною і графічною.

Тому особливості засвоєння фонетики і графіки української мови політають у поетапному формуванні орфоепічних та орфографічних умінь і навичок у зв'язку з вивченням фонетики, морфеміки, словотвору і морфології. Усі однотипні правописні факти української мови узагальнені й подаються у вигляді орфографічних правил, що звільняють учнів від необхідності запам'ятовувати написання кожного слова і забезпечують уміння писати правильно групу слів, об'єднаних на основі фонетичної чи граматичної спільності.

Свідоме оволодіння орфографічним правилом неможливе без належних фонетичних чи граматичних знань. Саме тому в підручниках прийнято такий порядок розташування орфографічних правил: спочатку подано теоретичний матеріал з фонетики чи граматики, а потім - відповідне правило правопису.

У дидактиці однією з основних умов успішного засвоєння наукової інформації є вимога включати нові знання в систему набутих учнями раніше. Тому доцільно роботу з фонетичної орфографії проводити так, щоб теоретичні знання стали основою для розуміння суті правила.

Хоч вивчення звукової системи української мови здійснюється за принципами наступності та перспективності, однак у шкільному курсі мови чітко виділяється чотири етапи вивчення фонетики: І) пропедевтичний етап (початкові класи); 2) систематичне вивчення фонетики, графіки, орфоепії (5, 6 клас); 3) розгляд фонетичних явищ при вивченні будови слова, словотвору і граматики (5-9 класи); 4) етап узагальнення і систематизації вивченого (10-11(12) класи). Учні 1-4 класів на уроках мови, читання і письма удосконалюють навички правильного вимовляння звуків мови і позначення їх

буквами па письмі, вчаться розрізняти поняття звук і буква, поділяти слова на склади, визначати наголошені й ненаголошені склади, голосні та приголосні звуки, розрізняти тверді й м'які, дзвінкі й глухі приголосні, позначати звуки буквами. Опрацьовуються і відповідні правила правопису, зокрема позначення м'яких приголосних, уживання апострофа, чергування звуків, написання ненаголошених є, и, о.

Дотримуючись принципу наступності, учителю-словеснику необхідно у 5-9 класах організовувати систематичне повторення і закріплення знань та навичок, одержаних учнями в молодших класах.

Так, під час вивчення правил вживання м'якого знака необхідно актуалізувати знання про м'які приголосні української мови, уміння їх визначати в словах: вивчаючи правопис ненаголошених є, и - знання про наголос, будову слова (корінь, основу, суфікс, префікс, закінчення).

Під час опрацювання орфографічних правил важливо домогтися, щоб учні не зазубрювали, а усвідомлювали їх зміст. Цьому сприяє індуктивний підхід до пояснення матеріалу (від спостережень над мовленнєвими явищами до висновку-узагальнеиня), який доцільно використовувати під час вивчення правил, що охоплюють фонетичні і морфологічні написання.

Зважаючи на те, що в середніх і старших класах засвоюються наукові основи української фонетики, теоретичний матеріал вивчається поетапно. При цьому враховуються прогалини в знаннях пропедевтичного курсу мови (1-4 класи) та вміння учнів правильно артикулювати і розрізняти окремі звуки.

Опрацьовуючи звукову і графічну системи української мови, засвоюючи орфоепічні норми на етапі систематичного вивчення фонетики, графіки, орфоепії, а також на етапі розгляду фонетичних явищ при вивченні словотвору і граматики, учні оволодівають певною сумою теоретичних відомостей і цілим рядом важливих практичних умінь: визначати в слові на слух кількість звуків, розрізняти голосні і приголосні звуки, дзвінкі і глухі, тверді і м'які; виділяти в слові будь-який звук, правильно вимовляти його; членувати слово на склади і визначати в ньому наголос; порівнювати звуковий склад патронімічних слів, пояснювати відмінності в їх вимові; проводити звуко-буквенний аналіз слова, пояснювати співвідношення звуків і букв; чітко вимовляти слова і правильно читати суцільний текст, дотримуючись правил орфоепії; членувати мовний потік на слова, склади, звуки, визначати логічний наголос у простому реченні; помічати і виправляти помилки у вимові звуків.

На етапі узагальнення й систематизації вивченого в 10-11(12) класах неабияке значення мають завдання: 1) формувати орфоепічні навички; 2) вдосконалювати дикцію; 3) поєднувати імітативний шлях засвоєння орфоепічних павичок із свідомим засвоєнням нори літературного мовлення; 4) виробляти орфоепічну "пильність"; 5) формувати вміння володіти своїм голосом й відтворювати інтонацію різноманітних синтаксичних конструкцій; Ь) відрізняти орфографічну правильність від орфоепічної, тобто писемну форму мови від усної.

За чинними програмами саме з фонетики - вчення про звуки і звукову систему мови - починається вивчення систематичного курсу української мови в основній школі.

Безперечно, основне завдання загальноосвітньої школи - навчити дітей грамотно писати, виразно читати, формувати культуру усного і писемного мовленим.

Відомості з фонетики погрібні й для засвоєння орфоепії - норм літературної вимови, зокрема, правильної вимови звуків у головному вияві (ізольовано), у сполучуваності їх у мовному потоці, тобто її словах і реченнях, а також для засвоєним випадків варіантного оформлення слів і граматичних форм відповідно до закономірностей організації фонетичної системи. Порівняйте, наприклад, звукове оформлення слів сердечний і сердешний, ручний і рушник, обласний і шістнадцять, сиджу і сидю (діалектне).

Учитель повинен знати особливості місцевого діалекту, щоб шляхом різноманітних вправ виробляти в учнів навички правильної вимови "важких" для них звуків і звукосполучень.

Дотримання норм літературної вимови нас велике значення, становить один із суттєво важливих показників загальної культури учнів, створює необхідні передумови для ефективного користування літературним мовленням у різних сферах суспільної практики - від побуту до закладів освіти, культури, науки, державного управління.

З урахуванням цього шкільна фонетика повинна стати науковою базою для закладання основ правильного письма і свідомого засвоєння найважливіших орфоепічних норм.

Чинними програмами передбачено, крім систематичного етапу вивчення фонетики, графіки, орфоепії, на якому учні вивчають артикуляційні й акустичні особливості звуків мови, закономірності їх сполучуваності в мовному потоці, пов'язані з ними позиційні зміни, наголос, членування мовленнєвого потоку па склади, також етап розгляду фонетичних явищ при вивченні словотвору і граматики, що полягає в з'ясуванні тієї ролі, яку звуки виконують у формуванні, розпізнаванні і розрізнюванні значущих мовних одиниць - морфем, слів.

Головне завдання вчителя - домогтися, щоб учні засвоїли чітку класифікацію голосних звуків: 1) за участю губ; 2) за рухом язика по горизонталі н вертикалі, а також приголосних звуків: І) за участю голосу і шуму; 2) за місцем творення; 3) за твердістю і м'якістю; А) за слуховим сприйняттям; 5)за способом творення.

Систематична робота учнів над аналізом звукового складу слів відповідає орфографічним завданням і сприяє попередженню помилок у визначенні їх граматичних особливостей. Аналіз звукової форми допомагає розкрити і сутність нульового закінчення. Значну роль у підвищенні рівня орфографічної грамотності учнів відіграє пряма фонетична транскрипція: учні чують слово, записують його спочатку звуковим письмом, а потім звичайним буквеним. Така робота сприяє розвиткові орфоепічного слуху, привчає учнів уважніше вслухуватися в мову, усвідомлено порівнювати звучання і написання.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]