24. Робота над продуктивними видами мовленнєвої діяльності: говоріння, письмо.

Уміння говорити-одне з основних комунікативних умінь, формуванню цього вміння сприяє наявність певних здібностей - вербальна пам'ять, розвинеш до автоматизму механізми миттєвого відбору потрібних мовних засобів, комунікабельність тощо. Тому на уроках української мови удосконалення цих здібностей стає провідним напрямом діяльності вчителя-словесника.

Говоріння здійснюється у двох формах діалогічному мовленні та монологічному мовленні. Як і будь-який інший вид мовленнєвої діяльності, діалогічне мовлення завжди мотивоване, однак у навчальних умовах мотив виникає не завжди. Таким чітким перед учителем стоїть завдання - створити умови, які б спонукали учня щось сказати, висловити почуття тощо.

Важливою психологічною особливістю діалогічного мовлення є його інтуативність,

оскільки часто його ЗМІСТ можна зрозуміти лише з урахуванням тієї ситуації, у якій воно відбувається. Ситуації, які під час навчання спонукають до мовлення, називають комунікативними.

Моделювання таких ситуацій сприяє удосконаленню діалогічного мовлення учнів. До основних функцій навчального діалогу належать: а) передача інформації соціального досвіду та культурної спадщини людства й конкретного оточення адекватними засобами, внаслідок чого й формується певний світогляд; б) регулювання стосунків, виникнення взаєморозуміння як результату діалогічної комунікації; в) забезпечення саморегуляції та саморозвитку особистості на основі внутрішнього діалогу. Це одна важлива функція навчального діалогу - розвивальна. Мета вчителя в навчальному діалозі полягає в оптимізації процесу розв'язання учнями конкретної навчальної задачі шляхом ефективного керівництва їхньою діяльністю; створенні відповідних умов для стимуляції інтелектуального розвитку учнів; сприянні моральному та особистісному розвитку школярів.

У зв'язку з ТИМ, ЩО останнім часом активно розвиваються технічні засоби-посередники, що дозволяють спілкуватися на великих відстанях, лінгвісти виділяють такі види діалогів, як контактний і дистантцій. Діалогічне спілкування на відстані за умови використання посередників називається дистантним, на відміну від

контактного, що передбачає особисту присутність комунікантів.

Якість роботи з удосконалення монологічного мовлення УЧНІВ певною мірою залежить від того, наскільки вони володіють мовою, її внражально-зображувальними засобами, вміють визначати вид монологу залежно від ситуації спілкування і створювати власні монологи різних типів і стилів мовлення. Досягти цього можна, дотримуючись функціонально-стилістичного спрямування у навчанні мови і домагаючись засвоєння української стилістики. Це зумовлює, спрямованість вправ і завдань на засвоєння стилістичних відтінків мовних одиниць, стилістичних колоритів текстів різних типів І стилів мовлення, необхідних знань про виражальні засоби, які є знаковою природою мистецтва і носіями Інформації тексту.

Система роботи з удосконалення монологічного мовлення повинна містити вправи і завдання, розраховані на постійне залучення учнів до активних форм спілкування, сприяти розвиткові їхньої мовленнєвої компетенції. Такі вправи допомагають глибоко засвоїти мовленнєві поняття, забезпечують формування мовленнєвих умінь, прищеплюють навички критичної оцінки сказаного й написаного.

Письмо - це такий вид мовленнєвої діяльності, що полягає в кодуванні інформації за допомогою графічних засобів мови. Уміння писати - це графічно правильно зображати літери алфавіту, дотримуючись правописних норм; формулювати свої думки в письмовій формі. Оволодіти писемними мовленням - означає навчитися точно і грамотно висловлювати власні думки в різних жанрах, типах і стилях мовлення.

Правила написання слів, розстановки розділових знаків визначає український правопис. Смисловий бік письма розглядається методикою зв'язного мовлення, насамперед методикою написання переказів і творів.

Результатом писемного мовлення як виду мовленнєвої діяльності є писемне висловлювання. Під час шкільного навчання використовуються різні підвиди писемного мовлення: писемне мовлення-слухання, писемне мовлення - читання, тобто учень слухає і пише (диктанти, перекази, конспекти, тези тощо), або читає і пише (плани, анотації, плани-конспекти).