- •1.Методика укр.М. Як наука і навч.Дисципліна.
- •2.Концептуальні засади навчання у.М.
- •3.Рідна мова-основа духовного та інтелектуального розвитку дитини.
- •4.Основні аспекти та закономірності навчання укр.Мови.
- •8. Міжпредметні звязки та інтегроване навчання.
- •9.Зміст і принципи побудови шкільного курсу «Рідна мова».Держ.Стандарт мовної освіти.
- •11.МовнаЗЛшкільної програми:зміст та форми реалізації.
- •12.Соціокультурна і діяльнісна змістова лінії програми:зміст та форми її реалізації.
- •13.Основні етапи вивчення у.М.
- •14. Зміст та принципи побудови шкільних підручників з укр..Мови.
- •15. Проблема уроку сучасній лінгводидактиці: класифікація уроків, особливості структури.
- •16. Технологія сучасного уроку мови: типи та методика проведення.
- •17. Нетрадиційні (нестандартні ) уроки укр..Мови, методика їх проведення.
- •18. Інтерактивні форми і методи навченим укр..Мови.
- •19. Вивчення програмового матеріалу укрупненими частинами (блоками).
- •20. Проблемність у навчанні укр..Мови.
- •21. Методика роботи з текстом на уроках укр.. Мови. Текстова основа уроків.
- •22. Основні напрямки роботи з розвитку зв'язного мовлення та принципи мовленнєвої підготовки учнів.
- •23. Удосконалення рецептивних видів мовленнєвої діяльності; аудіювання, читання.
- •24. Робота над продуктивними видами мовленнєвої діяльності: говоріння, письмо.
- •25. Методика навчання фонетики, орфоепії, графіки: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •26. Особливості вивчення лексикології та фразеології: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •27. Методика навчання будови слова та словотвору: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •28. Методика вивчення морфологи: зміст» завдання, методи, засоби навчання.
- •29. Методика вивчення синтаксису і пунктуації: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
- •30. Методика навчання орфографії: зміст, завдання, методи, засоби навчання.
24. Робота над продуктивними видами мовленнєвої діяльності: говоріння, письмо.
Уміння говорити-одне з основних комунікативних умінь, формуванню цього вміння сприяє наявність певних здібностей - вербальна пам'ять, розвинеш до автоматизму механізми миттєвого відбору потрібних мовних засобів, комунікабельність тощо. Тому на уроках української мови удосконалення цих здібностей стає провідним напрямом діяльності вчителя-словесника.
Говоріння здійснюється у двох формах діалогічному мовленні та монологічному мовленні. Як і будь-який інший вид мовленнєвої діяльності, діалогічне мовлення завжди мотивоване, однак у навчальних умовах мотив виникає не завжди. Таким чітким перед учителем стоїть завдання - створити умови, які б спонукали учня щось сказати, висловити почуття тощо.
Важливою психологічною особливістю діалогічного мовлення є його інтуативність,
оскільки часто його ЗМІСТ можна зрозуміти лише з урахуванням тієї ситуації, у якій воно відбувається. Ситуації, які під час навчання спонукають до мовлення, називають комунікативними.
Моделювання таких ситуацій сприяє удосконаленню діалогічного мовлення учнів. До основних функцій навчального діалогу належать: а) передача інформації соціального досвіду та культурної спадщини людства й конкретного оточення адекватними засобами, внаслідок чого й формується певний світогляд; б) регулювання стосунків, виникнення взаєморозуміння як результату діалогічної комунікації; в) забезпечення саморегуляції та саморозвитку особистості на основі внутрішнього діалогу. Це одна важлива функція навчального діалогу - розвивальна. Мета вчителя в навчальному діалозі полягає в оптимізації процесу розв'язання учнями конкретної навчальної задачі шляхом ефективного керівництва їхньою діяльністю; створенні відповідних умов для стимуляції інтелектуального розвитку учнів; сприянні моральному та особистісному розвитку школярів.
У зв'язку з ТИМ, ЩО останнім часом активно розвиваються технічні засоби-посередники, що дозволяють спілкуватися на великих відстанях, лінгвісти виділяють такі види діалогів, як контактний і дистантцій. Діалогічне спілкування на відстані за умови використання посередників називається дистантним, на відміну від
контактного, що передбачає особисту присутність комунікантів.
Якість роботи з удосконалення монологічного мовлення УЧНІВ певною мірою залежить від того, наскільки вони володіють мовою, її внражально-зображувальними засобами, вміють визначати вид монологу залежно від ситуації спілкування і створювати власні монологи різних типів і стилів мовлення. Досягти цього можна, дотримуючись функціонально-стилістичного спрямування у навчанні мови і домагаючись засвоєння української стилістики. Це зумовлює, спрямованість вправ і завдань на засвоєння стилістичних відтінків мовних одиниць, стилістичних колоритів текстів різних типів І стилів мовлення, необхідних знань про виражальні засоби, які є знаковою природою мистецтва і носіями Інформації тексту.
Система роботи з удосконалення монологічного мовлення повинна містити вправи і завдання, розраховані на постійне залучення учнів до активних форм спілкування, сприяти розвиткові їхньої мовленнєвої компетенції. Такі вправи допомагають глибоко засвоїти мовленнєві поняття, забезпечують формування мовленнєвих умінь, прищеплюють навички критичної оцінки сказаного й написаного.
Письмо - це такий вид мовленнєвої діяльності, що полягає в кодуванні інформації за допомогою графічних засобів мови. Уміння писати - це графічно правильно зображати літери алфавіту, дотримуючись правописних норм; формулювати свої думки в письмовій формі. Оволодіти писемними мовленням - означає навчитися точно і грамотно висловлювати власні думки в різних жанрах, типах і стилях мовлення.
Правила написання слів, розстановки розділових знаків визначає український правопис. Смисловий бік письма розглядається методикою зв'язного мовлення, насамперед методикою написання переказів і творів.
Результатом писемного мовлення як виду мовленнєвої діяльності є писемне висловлювання. Під час шкільного навчання використовуються різні підвиди писемного мовлення: писемне мовлення-слухання, писемне мовлення - читання, тобто учень слухає і пише (диктанти, перекази, конспекти, тези тощо), або читає і пише (плани, анотації, плани-конспекти).