1.4. Зберігання бухгалтерських документів

Після закінчення звітного періоду всі документи передають під розписку на зберігання до архіву. За стан зберігання документів відповідає головний бухгалтер. Раціональна система зберігання забезпечує можливість користування документами у будь-який момент для отримання довідок. Документи використовуються також під час перевірки (податковими органами тощо).

Для зберігання документів за поточний та минулий рік у бухгалтерії створюється поточний архів. Документи зберігаються в шафах або спеціальних приміщеннях. Бланки суворої звітності повинні зберігатися в сейфах або металевих шафах. Всі прийняті на зберігання документи реєструються в архівній книзі.

Постійний архів організовується у спеціальному приміщенні. Термін зберігання документів в даному архіві визначається згідно з Переліком типових документів, із зазначенням термінів зберігання матеріалів, затверджених Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України. Так, розрахунково-платіжні відомості та особові рахунки робітників і службовців зберігаються протягом 75 роки, журнали – 3 роки, бухгалтерські звіти і баланси – протягом часу існування підприємства.

1.5. Інвентаризація в системі первинного обліку

Інвентаризація – складання опису майна (інвентарю) підприємства на підставі періодичної перевірки наявності товарно-матеріальних та грошових цінностей, що перебувають на балансі підприємства на певну дату, стану їх зберігання.

Інвентаризацію проводять шляхом перевірки в натурі наявності майна (господарських засобів) підприємства шляхом описування, перерахунку, зважування, вимірювання й оцінювання їх залишків і порівняння одержаних результатів з даними бухгалтерського обліку. Це дає змогу встановити розходження між даними обліку і фактично наявністю засобів, тобто лишки або нестачі, які оформляються відповідними документами і відображаються в обліку.

Слід розрізняти інвентаризацію як елемент методу бухгалтерського обліку і як технічний прийом перевірки даних бухгалтерського обліку. Основними завданнями інвентаризації є:

• виявлення фактичної наявності господарських засобів, зокрема матеріальних цінностей у натурі;

• встановлення лишку або нестачі цінностей і їх регулювання та відображення в обліку;

• виявлення товарно-матеріальних цінностей, які втратили свою первісну якість, застаріли і не використовуються;

• перевірка дотримання умов і порядку зберігання господарських засобів;

• перевірка достовірної й реальної вартості зарахованих на баланс активів і пасивів підприємства.

Тема 7. “Оцінювання та калькуляція в системі бухгалтерського обліку”

Мета лекції – сформувати систему знань про сутність та значення вартісної оцінки. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку принципи класифікації бухгалтерських рахунків.

План

1.1. Сутність та значення вартісної оцінки.

1.2. Оцінка об’єктів обліку.

1.3. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку.

1.1. Сутність та значення вартісної оцінки

Оцінка - це спосіб вартісного вимірювання господарських за­собів, джерел їх утворення, а калькуляція - спосіб вартісного ви­мірювання процесів придбання матеріальних цінностей, виробниц­тва продукції, їх реалізації, а також окремих етапів процесу розши­реного відтворення.

Оцінка господарських засобів (активів) та їх джерел (капіталу та зобов'язань) є відправним моментом бухгалтерського обліку і ре­альною основою його побудови.

У різних джерелах цей елемент методу бухгалтерського обліку визначено по-різному. Одні, визначають оцінку як спосіб вираження у грошовому вимірюванні господарських операцій, інші — як спосіб вирішення у грошовій одиниці витрат живої й уречевленої праці, вкладеної в окремі види засобів і процесів.

Ціна як грошове вираження вартості є базовою категорією при оцінці активів і господарських операцій. Будь-яка ціна складається з таких елементів: собівартості реалізації; накладних витрат (адмі­ністративні, збутові тощо); прибутку; податків; торговельних націнок (знижок). Основою формування ціни виробника продукції є со­бівартість виробництва продукції. Визначення собівартості є преро­гативою управлінського обліку.

В основу оцінки господарських засобів покладено оптові, роздрібні, середньозважені, розрахункові, облікові та інші ціни. Найбільш поширеними є оптові та роздрібні ціни. Оптові ціни — це ціни, за якими підприємство реалізує продукцію іншим підприєм­ствам, збутовим чи торговельним фірмам. Оптова ціна підприєм­ства включає: собівартість реалізації, накладні витрати, прибуток і податки. Роздрібні ціни — це ціни, за якими товари реалізуються споживачам. Вони включають оптову ціну підприємства та торго­вельну націнку (знижку) з метою покриття витрат обігу.

Концептуальна основа складання та подання фінансових звітів МСБО містить таке фор­мулювання оцінки: це процес визначення грошових сум, за якими мають визнавати і відображати елементи фінансових звітів у ба­лансі та звіті про прибутки і збитки. Тому бухгалтерський облік має забезпечити реальну, фактичну картину наявності господарських засобів і стану господарських процесів.

Теорія бухгалтерського обліку ставить до оцінки основні вимоги, що забезпечують правильність відображення об’єктів обліку та до­стовірність оцінки. До цих вимог належать: реальність (адек­ватність), єдність та цілеспрямованість оцінки.

1.2. Оцінка об’єктів обліку

Основні засоби. Для потреб бухгалтерського обліку здійснюють оцінку кожного об'єкта основних засобів — закінченого пристрою з усіма пристосуваннями і приладдями до нього або окремого кон­структивно відокремленого предмета, що призначений для виконання самостійних функцій.

Капітальні інвестиції. Прикладом капітальних інвестицій може бути будівництво, яке здійснюється не будівельною організацією, або процес придбання основних засобів, який займає значний час. Оці­нюють такі інвестиції за сумою фактичних витрат, пов’язаних з ними.

Фінансові інвестиції. Фінансові інвестиції — активи, які утри­мують з метою збільшення прибутку, зростання вартості капіталу або інших вигод для інвестора (акції, облігації, частки в статутних капіталах інших підприємств та інші боргові та капітальні цінні папери). Первісне визнання фінансових інвестицій здійснюється за їхньою історичною собівартістю, яка включає: ціну придбання; комісійні винагороди; гонорари; мито; податки, що не відшкодову­ються підприємству; банківські збори; інші витрати, безпосередньо пов'язані з придбанням інвестицій.

Виробничі запаси. Для цілей обліку до запасів відносять: сирови­ну і матеріали, комплектуючі та інші цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг; незавер­шене виробництво; готову продукцію; товари; малоцінні та швидко­зношувані предмети, які використовують протягом не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший за рік.

Дебіторська заборгованість. Оцінка дебіторської заборгованості залежить від виду цієї заборгованості. Заборгованість за товари, робо­ти, послуги визнається як актив одночасно з визнанням доходу від реалізації й оцінюється за первісною вартістю, яка дорівнює справед­ливій (контрактній) вартості. Поточна оцінка дебіторської заборгова­ності здійснюється за чистою реалізаційною вартістю, яка визначається як різниця між первісною вартістю та резервом сумнівних боргів.

Грошові кошти та їх еквіваленти. Грошові кошти та їх еквіва­ленти в національній валюті оцінюються за номіналом (готівка, грив­ня на рахунках), грошові кошти та грошові документи в іноземній валюті перераховуються в гривні на дату отримання або на дату складання звітності за курсом НБУ.

1.3. Калькулювання в системі бухгалтерського обліку

Класифікація - науковий метод пізнання, чим більше існуючі класифікації розроблено, тим об’єкт можна вважати більшою мірою дослідженим. Найширше використовують у практиці групування витрат за економіч­ними елементами та статтями калькуляції (витрат) (рис. 1).

Групування витрат

За елементами

За статтями калькуляції

1. Прямі матеріальні витрати

2. Прямі витрати на оплату праці

3. Інші прямі витрати

4. Загальновиробничі витрати:

4.1. Витрати на управління виробництвом

4.2. Амортизація основних засобів

4.3. Амортизація нематеріаль­них активів

4.4. Витрати на утримання основних засобів

4.5. Витрати на удосконалення технології та організації виробництва

4.6. Витрати на утримання виробничих приміщень

4.7. Витрати на обслуговуван­ня виробничого процесу

4.8. Витрати на охорону праці

4.9. Інші витрати

1. Матеріальні витрати

2. Витрати на оплату праці

3. Відрахування на соціальні заходи

4. Амортизація активів

5. Інші витрати

Рис. 1. Групування витрат