8. Суспільний поділ праці й технологічний спосіб виробництва

Основа формування товарного виробництва – ССП - суспільний поділ праці (умова виникнення).

І СПП (виділення пастуших племен) (первісне суспільство) створив можливість регулярного обміну між общинами.

ІІ СПП (відокремлення ремесла від землеробства) (рабовласницьке суспільство) зумовив зародження товарного виробництва.

ІІІ СПП (виділення купців) сприяв завершенню формування товарного виробництва.

Форми СПП:

1. загальний - поділ суспільного виробництва на окремі сфери, роди: промисловість, сільське господарство, матеріальне, нематеріальне виробництво;

2. частковий - розпад сфер і родів на окремі галузі, види виробництва;

3. одиничний - поділ праці всередині окремого підприємства на професії, види зайнятості.

Розподіл праці - відокремлення різних видів праці в формі спеціалізації трудової діяльності Спеціалізація - зосередження виробників на випуску певних видів продукції.

Фактори розподілу праці:

1. індивідуальні здібності людини (фізіологічні, вікові, психологічні);

2. природно-кліматичні (природні ресурси, клімат, географічне розташування);

3. традиції (передаються із покоління в покоління - династії);

4. досвід (пристосування обладнання, приміщень).

Переваги розподілу праці:

• раціональне використання факторів виробництва;

• з’являється можливість механізації виробництва;

• збільшується продуктивність праці і ефективність виробництва, забезпечується його масовість і здешевлення. Недоліки розподілу праці:монотонність і нудність спеціалізованої праці; залежність виробників один від одного; одноманітність випуску продукції.

Рівні розподілу праці:

• на підприємствах - спеціалізація робітників на виконанні функцій управління, виробництва, збуту, постачання /ресурсного забезпечення/ (внутрішньофірмова - цехи, відділи, професії);

• між підприємствами - спеціалізація підприємств на випуску певних видів товарів і послуг /молокозавод, швейна фабрика, взуттєва фабрика, хлібокомбінат/;

- галузевий (нафтова, вугільна);

• по групах галузей (добувні галузі, переробні галузі, сфера послуг);

• територіальний (спеціалізація господарської діяльності по різних регіонах і зонах країни);

- міжнародний (спеціалізація на певному виробництві цілих країн ).

Види спеціалізації в промисловості:

а) предметна - спеціалізація на виготовленні однорідної кінцевої продукції /автомобілі, костюми, взуття/;

б) подетальна - спеціалізація на виробництві окремих частин майбутнього готового продукту /шини, підшипники, карбюратори і ін. деталі/;

в) технологічна спеціалізація на виконанні окремих операцій чи етапів технологічного процесу /установка коліс при збиранні автомобіля/.

9. Місце власності в економічній системі. Економічний і юридичний аспекти власності

Необхідно розрізняти право власності і економічні відносини власності.

В юридичному плані власність виражає майнові відносини, які спочатку закріплювались у формі певних історично установлених звичаїв, а потім (з виникненням держави) у нормах права.

В українському праві історично склались такі повноваження власника:

• право володіння (виключний контроль над об’єктом - фактична влада суб’єкта над об’єктом),

• право користування (споживання об’єкта власності відповідно до його призначення для задоволення потреб), право розпорядження (визначення юридичної долі об’єкта власності).

Право власності виражає відношення людини до речі (суб’єкта до об’єкта).

Власність завжди зв’язана з певними речами. Але поняття власності не зводиться до речового змісту. Речі стають власністю тільки тоді, коли з їх приводу люди вступають у певні відносини. Головна характеристика власності - не те, що привласнюється, а те - ким і як привласнюється. Тому, хоч на поверхні відносини власності виступають як відносини людини до речі (річ моя чи річ не моя), насправді вони виражають відносини до других людей суспільства.

Власність в економічному змісті - це складна система відносин між людьми (суб’єктом - власником і суб’єктом - невласником з приводу об’єкта). Суб’єкти - фізичні і юридичні особи, між якими виникають відносини власності (держава, колектив, окрема особа). Об’єкти - те, з приводу чого складаються відносини власності - речові блага (засоби виробництва і предмети споживання, робоча сила, наука, інформація, послуги).

Власність в економічному змісті включає:

1. відносини між людьми з приводу привласнення умов і результатів виробництва,

2. відносини господарського використання майна,

3. економічні форми реалізації відносин власності (відносини економічної реалізації власності).

З економічної точки зору, власність - це сукупність відносин між суб’єктами господарювання з приводу привласнення засобів виробництва та його результатів. Кількісний аспект власності - це різноманітні об’єкти, що знаходяться у власності. Якісний аспект - це відносини між людьми, підприємствами, державами з приводу привласнення.

Існує три види відносин: 1) відносини між людьми з приводу привласнення об’єктів власності; 2) відносини з приводу економічної форми реалізації об’єктів власності; 3) відносини з приводу господарського використання об’єктів власності. Поняття власності проявляється в об’єктах і суб’єктах власності.Об’єкти власності - це матеріальні блага (засоби виробництва, природа, інфляція), що знаходяться у власності. Суб’єкти власності - це носії відносин власності.

Власність, як юридична категорія, відображає законодавче закріплення економічних відносин між фізичними та юридичними особами з приводу володіння, користування об’єктами. Найважливіші категорії юридичної власності: володіння, розпорядження, користування.

Володіння - це відносини фактичного володарювання, факт влади суб’єкта над річчю, але розпорядження і користування обмежене правами власника.

Розпорядження - це фактичне здійснення влади над річчю, фактичне управління нею.

Управління - процес фактичного використання корисних властивостей об’єкта власності для задоволення конкретних потреб.