27. Роль маркетингу. Сутність і функції менеджменту підприємства
Поняття „маркетинг” виникло наприкінці ХІХ ст. в економіці США. Походить від англійського слова „market” – ринок. Не існує єдиного визначення, що таке маркетинг.
Маркетинг – це комплексна система по вивченню ринку, організації виробництва і збуту продукції, орієнтована на задоволення потреб конкретних споживачів і отримання прибутку на основі дослідження і прогнозування ринку. За допомогою маркетингу керівництво підприємства отримує необхідну інформацію про те, які вироби і чому хочуть купувати споживачі, про ціни, які вони готові заплатити, про те, який попит на дані вироби, де збут продукції може принести найбільший прибуток. Маркетинг також дозволяє зрозуміти, як побудувати стратегію реклами.
Основними функціями маркетингу є:1)комплексне вивчення ринку;2) планування товарного асортименту; 3) політика цін; 4) реклама і стимулювання збуту; 5) управління збутом і післяпродажним обслуговуванням.
Основні завдання маркетингу: 1) задоволення потреб споживачів; 2) досягнення переваг над конкурентами; 3) завоювання певної частки ринку; 4) забезпечення росту обсягу продаж.
Види маркетингу:
- диференційований; - масовий; - міжнародний;
- окремих осіб; - пробний; - протидіючий; - експортний та ін.
Менеджмент – це система економічного управління виробництвом, яка включає сукупність принципів, методів, форм і прийомів управління.
Історично склалось декілька шкіл менеджменту.
1. Школа наукового управління. Існувала в період з 1885 по 1920 р. Засновник – Тейлор. Головна мета – управління трудовим процесом.
2. Академічна школа. Час існування 1920-1950 рр. Засновник – Файоль. Мета – пошук основних принципів організації управління виробництвом в цілому.
3. Поведінчеська школа або „школа людських відносин”. Існує з початку 50-х рр. до теперішнього часу. В її основі – дослідження поведінки людини.
Кожне підприємство проповідує свої принципи управління. Але слід відмітити, що девіз „прибуток будь-якою ціною” давно застарів. Сьогодні фірми, що мають успіх у бізнесі, додержуються інших принципів:
1. Лідерство через якість. 2.Формування корпоративної особистості. 3. Філософія загальної долі.
Функції управління:
1) планування; 2) організація; 3) мотивація; 4) контроль.
Центральною фігурою, що реалізує функції управління підприємством, є менеджер.
Менеджер на відміну від адміністратора завжди працює з командою однодумців. Робота менеджера полягає у розробці плану досягнення узгоджених цілей. Мистецтво вибору і формування правильної мети, управління процесом її реалізації, включаючи оцінку досягнутого ступеня реалізації, ось ті риси, які відрізняють дійсно вмілого керівника.
28. Кругообіг капіталу: сутність, стадії, функціональні форми.
Капітал – це засоби виробництва, інше майно та цінності, які обслуговують процес виробництва, а також просте і розширене відтворення підприємства.
Капітал підприємства складається з трьох частин:
знаряддя праці, запаси сировини, матеріалів тощо, тобто все те, що називається „засоби виробництва”;
готова продукція;
гроші та грошові документи.
Ці частини капіталу одержали назву функціональних форм:
продуктивна (виробнича) форма капіталу;
товарна;
грошова.
Продуктивна форма капіталу представлена виробничими будівлями, спорудами, машинами і обладнанням, незавершеним виробництвом, а також виробничими запасами, що знаходяться на складі (сировина, паливо, напівфабрикати).
Товарна форма капіталу – це це готова продукція, що вийшла із сфери виробництва.
Вона може зберігатися на складі підприємства, знаходитись на шляху до покупця чи бути на зберіганні у нього. Доки готова продукція не оплачена покупцем, вона є частиною товарного капіталу даного підприємства, що знаходиться в сфері обігу.
Грошова форма капіталу – це це різні грошові засоби, що знаходяться на рахунках в банках, в касі підприємства та у підзвітних осіб.
Вони використовуються для виплати заробітної плати, розрахунків з бюджетом, з постачальниками засобів виробництва та послуг, відсотків за кредит.
Для капіталу, зайнятого в сфері виробництва, характерне певне співвідношення між його функціональними формами.
Абсолютний обсяг капіталу підприємства визначається оптимальним розміром підприємства певної сфери (галузі), а отже, величиною продуктивного (виробничого) капіталу.
Побутові послуги – незначний продуктивний капітал, хімічна та важка промисловість – значних.
Чим триваліший процес виробництва, тим більший продуктивний (виробничий) капітал. Саме він створює додаткову вартість.
Значна частина капіталу фіксується у грошовій формі. Мотиви, що впливаютьна розмір грошового капіталу сформулював Дж. Кейнс („Общая теория занятости, процента и денег”, 1978):
трансакційний – потреба в наявних грошах для забезпечення безперервності кругообороту капіталу;
предостороги – бажання мати частину капіталу в найліквіднішій формі на випадок непередбачених подій;
спекулятивний – бажання мати певний резерв, який можна при нагоді пустити в обіг для швидкого отримання прибутку (купівля-продаж цінних паперів та іноземної валюти);
економії – висока ціна кредиту спонукає підприємців ефективніше використовувати власний капітал, а не брати позику в банку.
Фактори, що впливають на грошовий капітал: а) розмір продуктивного капіталу (і об’єм господарських операцій); б) відсотки за кредит; в) інфляційні очікування (грошового капіталу).
Розмір товарного капіталу обумовлений договірними і кредитними зоьов’язаннями виробника, а також спекулятивними моментами – бажанням продати дорожче, притримавши товар.
Фактори, що впливають на об’єм товарного капіталу: а) об’єм виробництва; б) стан ринку збуту; в) інфляційні очікування (>товарного капіталу); г) організація збуту.
Капітал завжди знаходиться в русі.
Для нового підприємства капітал починає свій рух в сфері обігу як грошовий капітал. Його функція – придбання елементів продуктивного капіталу.
Перша стадія руху капіталу: підприємець на ринку купує засоби виробництва і робочу силу, внаслідок чого грошовий капітал перетворюється в продуктивний (виробничий).
Друга стадія руху капіталу здійснюється в сфері виробництва, результатом якого є виготовлення товару. Відбувається перетворення продуктивної форми капіталу в товарну. Її вартість вища, тому що включає додаткову вартість.
Тому функція виробничого капіталу – виробництво товару і додаткової вартості.
ІІ
стадія –
.
На третій стадії здійснюється реалізація товару і товарний капітал перетворюється в грошовий. Здійснюється в сфері обігу – на ринку. Головна функція товарного капіталу – реалізація товару і одержання додаткової вартості в грошовій формі.
Отже, капітал проходить три стадії і набуває відповідно трьох функціональних форм: грошової, продуктивної (виробничої) і товарної. Такий рух капіталу називають кругооборотом капіталу.
Кругооборот капіталу – послідовний рух капіталу через три стадії, перетворення із однієї функціональної форми в іншу і повернення до початкової форми.
Формула кругообороту капіталу:
... ...
і
містять додаткову вартість, тому
,
а
.
Припинення руху капіталу на одній із стадій або затримка в одній із функціональних форм призводить порушення процесу збільшення капіталу або й до його загибелі.
Проте капітал перебуває весь час у русі, тому всі його три частини здійснюють кругооборот.
Кругооборот грошової форми капіталу:
... ...
Кругооборот продуктивної (виробничої) форми капіталу:
...
…
Кругооборот товарної форми капіталу:
...
...
Рух капіталу не обмежується одним кругооборотом.
Оборот капіталу – це процес його кругообороту, що постійно повторюється.
Формула обороту капіталу:
...
...
...
...
і т.д.
Оборот капіталу має місце тоді, коли гроші витраченні на придбання засобів праці, повністю повертаються підприємцю: це означає, що капітал здійснив один оборот.
Одиницею виміру одного обороту, тобто періоду, за який підприємству повертається авансований капітал, є кількість днів (вимір в днях).
Час обороту капіталу – це кількість днів, протягом яких капітал перебував в сфері виробництва і в сфері обігу. Тому час обороту капіталу складається з часу виробництва і часу обігу.
Час виробництва включає:
робочий період;
час дій природних сил на продукт;
час перебування сировини, матеріалів, комплесних виробів у виробничих запасах на складах;
час перерв у праці.
Час обігу – це час, витрачений на закупівлю засобів виробництва і час реалізації готової продукції.
Швидкість обороту капіталу – кількість оборотів за певний проміжок часу, як правило за рік.
;
-
це кількість оборотів за рік;
360 – кількість днів у році;
О – тривалість одного обороту (днів).
Наприклад: О=90 днів, тоді n=360/90=4 обороти.