3. Функції політичної економії (теоретико-пізнавальна, практична, світоглядна, методологічна)

Функції політичної економії:

1. Теоретико-пізнавальна.

2. Практична.

3. Світоглядна.

4. Методологічна.

Теоретико-пізнавальна полягає у вивченні і пояснені економічних явищ та процесів на основі наукового аналізу.

Практична - економічні знання служать практичним цілям. Вони основа для економічної політики держави.

Світоглядна полягає у формуванні нового типу економічного мислення.

Методологічна - політекономія є основою ряду економічних наук:

- галузевих (економічної промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту);

- міжгалузевих (економічна географія, теорія управління, економічна історія);

- функціональних (фінанси, кредит, грошовий обіг, економіка праці, економіка підприємства).

4. Матеріальне виробництво. Суспільне виробництво

Виробництво - доцільна діяльність людей, спрямована на створення тих чи інших благ для задоволення потреб. Елементи процесу виробництва: праця, предмети праці, засоби праці.

Праця - це свідома цілеспрямована діяльність людей з допомогою якої вони видозмінюють предмети зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб. Предмети праці - це речовина природи, на яку людина діє в процесі праці, піддаючи її обробці. Засоби праці - це річ або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці. Предмети праці та засоби праці в сукупності складають засоби виробництва. Засоби виробництва та робоча сила складають продуктивні сили суспільства.

Суспільне виробництво - це сукупна організована діяльність людей із перетворення речовини і сил природи з метою створення матеріальних і нематеріальних благ, необхідних для існування і розвитку людського суспільства. Суспільне виробництво поділяється на: матеріальне і нематеріальне виробництво.

Матеріальне виробництво - це сукупність галузей і сфер, які виробляють матеріальні речові блага і матеріальні послуги (промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівля). Нематеріальне виробництво - це сукупність галузей і сфер, які виробляють нематеріальні блага і нематеріальні послуги, які задовольняють соціальні і духовні потреби людей (охорона здоров”я, спорт, туризм).

Матеріальне виробництво включає:

1) процес взаємодії людини з природою;

2) сукупність економічних відносин, які виникають при цьому (виробничі чи економічні відносини).

Процес взаємодії людини з природою – це процес праці, тобто свідома, цілеспрямована діяльність людей, з допомогою якої вони видозмінюють предмети зовнішньої природи і пристосовують їх для задоволення своїх потреб. У процесі праці люди використовують предмети праці та засоби праці.

Предмети праці – це речовина природи, на яку людина діє у процесі праці, піддаючи її обробці.

Вони бувають двох видів: дані самою природою (дерево, нафта, риба), ті, що підлягають первинній обробці (металева руда) - сировина.

Засоби праці – це речі або комплекс речей, якими людина діє на предмети праці (машини, устаткування, матеріальна умови – робочі будови, канали, дороги, земля).

Предмети праці і засоби праці в сукупності складають засоби виробництва.

Засоби виробництва та люди, що володіють виробничим досвідом складають продуктивні сили суспільства.

Основна продуктивна сила – це людина. Незалежно від волі і свідомості люди вступають в певні зв’язки та відносини в процесі виробництва, що звуться виробничими або економічними. Розрізняють соціально-економічні, організаційно-економічні та техніко-економічні відносини. Єдність продуктивних сил і виробничих відносин складає спосіб виробництва.

Спосіб виробництва + надбудова = суспільно-економічна формація.

Надбудова – державні, громадські інститути та установи + політичні, правові, релігійні погляди.

Результатом виробництва є створений продукт, а на рівні суспільства - суспільний продукт. Може бути проміжний або кінцевий. Проміжний - продукти праці, які підлягають подальшій обробці. Кінцевий - це такі товари і послуги, які використовуються для кінцевого користування. Всі кінцеві продукти виготовлені в суспільстві, утворюють ВВП.