![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •1. Сучасний поділ прикладних екологічних напрямків у географії.
- •2. Характеристика окремих морфокліматичних зон України (флювіальна зона).
- •1. Наукознавчі дефініції екологічної геоморфології.
- •2. Морфокліматична зональність рівнин суходолу та її еколого-геоморфологічне значення.
- •1. Властивості рельєфу та їхня роль у вирішенні часткових екологічних проблем
- •2. Концепції ярусності рельєфу (поверхні вирівнювання, регіональні геоморфологічні рівні, морські та річкові тераси) у контексті екологічної геоморфології
- •2. Характеристика рельєфу і геологічного середовища вуглевидобувних регіонів України.
- •1. Сучасні геоморфологічні процеси та їхня роль у створенні екологічних проблем..
- •1. Геоморфологічні парадигми та їхня участь у вирішенні екологічних проблем
- •2. Берегові екосистеми України та їхні еколого-геоморфологічні проблеми
- •1.Найважливіші групи сучасних геоморфологічних процесів та їхня загальна характеристика.
- •2. Види господарської діяльності, які змінюють рельєф та геологічне середовище України.
- •1.Об'єкт, предмет, методи екологічної геоморфології.
- •2. Екологічні проблеми гірських районів України.
- •1. Ярусність рельєфу Землі та її роль у вирішенні еколого-геоморфологічних проблем.
- •2. Загальні риси рельєфу України
- •1. Довкілля як система. Загальні властивості систем.
- •2. Рельєф та еколого-геоморфологічні проблеми Києва.
- •1. Ендогенний морфогенез та його оцінка у створенні несприятливих еколого-геоморфологічних ситуацій.
- •2. Малі міста України - стійка відповідність екологічним вимогам.
- •1.Еколого-геоморфологічні проблеми районів обводнювальних меліорацій в Україні.
- •2.Роль концепції ярусності рельєфу Землі у вирішенні еколого-геоморфологічних проблем.
- •1. Еколого-геоморфологічні проблеми Українських Карпат.
- •2. Геоморфологічні проблеми відкритого видобування корисних копалин в Україні.
- •1. Еколого-геоморфологічні проблеми Гірського Криму.
- •2. Екологічні проблеми, пов'язані зі створенням великих водосховищ.
- •1. Еколого-геоморфологічні проблеми Українських Карпат.
- •2. Геоморфологічні проблеми відкритого видобування корисних копалин в Україні.
- •1. Основні положення загальної теорії систем та їхнє значення для розвиті екологічної геоморфології.
- •2. Поняття про антропогенний рельєф та антропогенні геоморфологічні процеси.
- •1. Роль ендогенного морфогенезу у створенні еколого-геоморфологічних проблем
- •2. Послідовність формулювання визначень екологічної геоморфології
- •1.Еколого-геоморфологічні проблеми гідротехнічного будівництва
- •2. Інженерна геоморфологія як предтеча екологічної геоморфології
- •1. Основні таксони геоморфологічного районування України
- •2. Геоморфологічні проблеми, пов'язані з прокладанням комунікацій
1.Об'єкт, предмет, методи екологічної геоморфології.
Об’єктом еколого-геоморфологічних досліджень у широкому значенні терміну є рельєф земної поверхні, різноманітність сучасних ендогенних та екзогенних рельєфоутворюючих процесів, що формуються на тлі інших чинників довкілля, у тому числі і господарської діяльності людини. У конкретному ж значенні під об’єктом дослідження екологічної геоморфології слід розуміти природно-господарські геоморфологічні системи різних рангів, що у процесі свого функціонування викликають несприятливі екологічні ситуації у довкіллі і самі зазнають впливів змінюваного навколишнього середовища. Предмет дослідження – вивчення чинників рельєфотаорення, дослідження взаємозалежностей між процесами рельєфотворення та іншими компонентами природи, одержання кількісних оцінок таких залежностей та прогнозування моделей їх розвитку, геоморфологічна оцінка стійкості рельєфу та відповідних ризиків, розрізнення геоморфологічних рівнів міграції, акумуляції та просторового розміщення забруднюючих речовин. Методи: Загальні: Основний-еколого-геоморфологічний аналіз, Діалектичний(Рельєф-результат взаємодії екзогенних та ендогенних чинників), Системний(рельєф та рельєфотворчі процеси беруть участь у функціонуванні геосистем різного рангу), Генетичний(якісні ознаки та кількісні показники взаємовідносин компонентів геосистем), Географічний(розподіл сучасних процесів рельєфотворення на тлі просторових географічних зв’язків та залежно від інших елементів природного процесу). Спеціальні: Традиційні спеціальні – морфологічний, морфометричний, історико-генетичний, палеогео-морфологічний, морфодинамічний, морфотектонічний, морфоструктурний, геоморфологічна зйомка, геоморфологічне картування. Аналіз чинників рельєфотворення, Діагностичні(дистанційні, спеціальні кількісні), Прогнозування, Картографування.
2. Екологічні проблеми гірських районів України.
Більшість кризових еколого-геоморфологічних ситуацій зазвичай трапляється у регіонах з високою енергією природного розвитку рельєфу та його активною пластикою. До таких регіонів в Україні належать Кримські та Карпатські гори, а також узбережжя. У гірських регіонах активність перебігу екзогенних геоморфологічних процесів визначається такими обставинами: 1. значні відносні перевищення земної поверхні на незначних відстанях; 2. велика строкатість складу гірських порід, що забезпечує інтенсивну вибіркову денудацію та різну швидкість функціонування денудаційних процесів; 3. значний вплив метеорологічних і кліматичних чинників (удвічі-втричі більша кількість опадів, контрасти добових і сезонних температур, тривалий період прояву нівальних процесів, сильні вітри, які спричинюють вітровали деревостою та порушення земної поверхні); 4. інтенсивні гідрологічні характеристики водних потоків, які сприяють швидкому видаленню мінеральних мас за межі гірських країн і тим самим сприяють посиленню денудації; 5. широкий спектр екзогенних геоморфологічних процесів (гляціальних, елювіальних, процесів на схилах, карстових, флювіальних, мерзлотних, берегових та їхніх поєднань); 6. висока ймовірність збігу в часі кількох екзогенних геоморфологічних процесів, навіть різних генетичних типів, що значно посилює прояв катастрофічного перебігу процесів. Зрештою, тут висока ймовірність прояву сучасного ендогенного формування рельєфу (сейсмічності) і спровокована нею катастрофічна активізація екзогенних процесів.Вважають, що гірські регіони в Україні охоплюють лише 5 % її площі і, на перший погляд, це значно менше, ніж на території інших розвинених країн. Однак міра господарської діяльності у цих регіонах настільки висока, що саме тут виявляється катастрофічний характер деяких процесів морфогенезу, а еколого-геоморфологічні ситуації є досить екстремальними. Так, у Карпатах, які розміщені на межі між Східною і Центральною Європою, споруджено численні транзитні комунікації (автошляхи, залізниці, трубопроводи, лінії електропередач, кабелі зв'язку, радіорелейні лінії, ретранслятори тощо), які мають стратегічне значення для всього Європейського регіону. Високим у Карпатському регіоні є також рівень розвитку гірничо-ви- добувної промисловості (видобування відкритим і шахтним способами), інших галузей господарської діяльності, високою є густота населення в Прикарпатті та на Закарпатті, значним — рівень агротехнічного виробництва. Тому несподіваний прояв і розвиток сучасних геоморфологічних процесів, зокрема пов'язаних з високою сейсмічністю, здатний спричинити значне порушення звичної життєдіяльності в регіоні, як це неодноразово траплялося останнім часом. У Кримських горах, незважаючи на значно менший перелік видів господарської діяльності, високою також є густота населення. Крім того, регіону властивий вид господарської діяльності, який не має потерпати від непередбачуваних змін природних умов. Адже рекреація забезпечується, серед інших властивих їй чинників, ще й стабільністю навколишнього середовища, суспільних чинників, високим рівнем забезпечення комфортності для рекреантів. Проте умови функціонування сучасних геоморфологічних процесів є надто сприятливими для прояву і розвитку екстремальних процесів. Причиною цього є насамперед висока енергія рельєфу (максимальні для України відносні перевищення на незначній відстані, слабке закріплення кори вивітрювання на схилах гір рослинністю, порушення стійкості схилів унаслідок господарської діяльності, значне зволоження гірських районів, сейсмічність тощо). Територія України на значному протязі омивається Чорним та Азовським морями, що зумовлює значні масштаби прояву і розвитку берегових та інших геоморфологічних процесів, пов'язаних з ними, значно ускладнює господарську діяльність у береговій зоні, де висока густота населення. Слід зазначити, що поширення узбережних зон біля великих рівнинних водосховищ, на берегах яких відбуваються прогнозовані та непередбачувані процеси переробки берегів, зумовлює значні зміни складових довкілля і тому має певне еколого-геоморфологічне значення. Крім того, узбережні райони в Україні мають транзитне значення, де відбувається заміна транспортування вантажів із сухопутних комунікацій (автошляхів, залізниць, трубопроводів) на морський та річковий транспорт. Тому соціальний резонанс, який може зумовитися несподіваним розвитком природних процесів у береговій зоні, надає геоморфологічним процесам значення екстремальних.намічних умов призводить до зміни хімічного складу підземних вод , швидкості їх фільтрації, умов живлення та, як наслідок, до активізації карстового процесу. Рівнинно-Кримська область розміщена у межах Скіфської платформи на території Автономної Республіки Крим. Карстологічна область має п'ять карстових районів і займає площу 8,5 тис. км2. Карстовий процес відбувається у вапняках різного віку. Це сарматські, тортонські, еоценові й палеогенові вапняки та вапняки віком від крейди до карбону. Вапняки утворюють суцільні розрізи потужністю від 10—80 до 50—100 м або чергуються з породами, що нездатні до прояву карсту, різного складу та потужності. Карстовий процес у межах Керченського півострова формується у вапняках неогенового віку потужністю 50—160 м. З карстових форм розвинені карри та ніші, які трапляються на морському узбережжі на ділянках ерозійних знижень рельєфу. Суфозійнії провальні лійки найбільше поширені на Керченському півострові переважно над катакомбами. Розміри поодиноких лійок становлять 100 х 80 х 5 м. Карст у відкритій стадії розвитку спостерігається в межах Тарханкут- ської височини, де вапняки залягають на 50—150 м вище, ніж рівень моря (вздовж морського узбережжя, у басейні р. Чортомлик, у балках). Поверхневі форми мають каверни, карри діаметром до 50 см, понори діаметром до 1 м, лійки діаметром 10—15 м, а також ніші та котловини. У західній і південно-західній частинах Рівнинного Криму карбонатний карст знаходиться у напівпокритій і покритій стадіях свого розвитку. Досить розвинені тут карстові порожнини на глибині від 4 до 13 м, зокрема інтенсивного розвитку карстовий процес набув на межиріччі в районі Севастополя, де на глибині 4—20 м знаходяться порожнини розміром до 2—3 м. Техногенна активізація карстового процесу спостерігається також на деяких ділянках траси Північно-Кримського каналу. Вона зумовлена фільтраційними втратами на ділянках «малого» зрошення (північніше оз. Сасик). Тут спостерігаються глибинні ознаки карсту неогенових відкладів. Аварійні ситуації в 60—90-х роках XX ст. неодноразово виникали на Чорноморській ділянці Північно-Кримського каналу (порушення облицювання стінок каналів, витоки, просідання), а також під час цивільного та промислового будівництва (провали в містах Євпаторії та Керчі).
№10