Література

1. Бондар О.І., Карпенко Ю.О., Микитин-Дружинець М.Л. Сучасна українська мова: Фонетика. Фонологія. Орфоепія. Графіка. Орфографія. Лексикологія. Лексикографія. – К., 2006.

2. Волох О.Т. Сучасна українська літературна мова: Вступ. Фонетика. Орфоепія. Графіка і орфографія. Лексикологія. Фразеологія. Лексикографія. Словотвір. – К., 1989.

3. Словник української мови: В 11-ти т. – К., 1970-1980.

4. Сучасна українська літературна мова: Лексика. Фразеологія / за ред. І.К. Білодіда. – К., 1973.

5. Сучасна українська літературна мова / за ред. А.П. Грищенка. – К., 1997.

6. Сучасна українська літературна мова / за ред. М.Я. Плющ. – К., 1994.

7. Ющук І.П. Українська мова. – К., 2004.

ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ МІНІМУМ

Словник, лексикографія, лінгвістичні словники, енциклопедичні словники.

ДИДАКТИЧНА МЕТА

Формування уявлення про розвиток української лексикографії, типи словників сучасної української мови.

Студенти повинні знати: предмет і завдання лексикографії; основні відомості про зародження і розвиток української лексикографії; структуру словникової статті; особливості енциклопедичних словників; типи лінгвістичних словників, їх призначення; найважливіші словники української мови.

Студенти повинні вміти: розрізняти енциклопедичні і лінгвістичні словники; визначати усі типи лінгвістичних словників; давати характеристику історії розвитку української лексикографії; користуватися різними видами словників.

Методичні рекомендації

Термін лексикографія (від гр. lexicos – словниковий і grafo – пишу) – розділ науки про мову, який займається теорією і практикою укладання словників.

Словник – це зібрання слів мови, розміщених у певному порядку. Слова вивчаються за їх походженням, значенням, за використанням у мові тощо.

Залежно від призначення і характеру пояснення словникового матеріалу розрізняють словники 2-х типів: лінгвістичні та енциклопедичні.

В енциклопедичних словниках пояснюється не значення слів, а зміст і характер предметів та різних явищ об`єктивної дійсності, які описуються за допомогою слів.

Предметом пояснення в лінгвістичних словниках є слово. Ці словники розглядають не лише зміст слів, а й граматичні та стилістичні прикмети їх, особливості функціонування тощо.

Найчастіше лінгвістичні словники поділяють на 2 типи – одномовні та двомовні (чи багатомовні). В одномовних словниках слова пояснюються за допомогою слів цієї самої мови. Приклади двомовних словників: українсько-російський, англо-український, чесько-український.

Основні типи лінгвістичних словників:

1. Перекладні, в яких подаються переклади слів однієї мови на іншу.

2. Тлумачні словники, в яких засобами рідної мови розкриваються значення слова, відзначаються граматичні і стилістичні особливості його, наводяться зразки вживання слова у кожному з наведених значень.

3. Термінологічні словники бувають одномовні, двомовні, перекладні. В одномовних термінологічних словниках пояснюється значення термінів з певної галузі знань (словники лінгвістичних, літературознавчих термінів, словники біологічної, математичної термінології тощо).

4. Етимологічні словники, в яких з`ясовується походження, первісне значення і розвиток слів, їхня спорідненість із словами інших мов, виявляються давні корені.

5. Історичні словники. Їх завдання полягає в систематизації і поясненні тієї лексики, яка вживалася в мові раніше. Вони подають історію всіх слів, що функціонували протягом певного часового проміжку, із вказівкою на виникнення нових слів та значень і на їх зникнення.

6. Орфографічні словники. В них значення слів не пояснюється і не перекладається. Слова подаються в ньому лише для довідок щодо їх правопису та наголосу.

7. Акцентологічні словники. Це словники нормативного наголошення слів.

8. Орфоепічні словники. В них представлена літературна вимова слів.

9. Словники іншомовних слів містять слова, засвоєні з різних мов. В них пояснюється значення слів іншомовного походження зазначається мова, з якої або через яку було запозичено дане слово, вказується його звуковий склад і значення у цій мові та значення у мові, що запозичила дане слово.

10. Діалектні словники містять місцеву, територіальну лексику, незалежно від того, поширена вона в літературній мові чи ні. Це словники тлумачного типу, у яких подаються значення слів.

11. Словники мови окремих письменників. У цих словниках подається систематизація й пояснення слів, вживаних письменником у його творах.

12. Словники синонімів, антонімів, омонімів, в яких подаються слова, що вступають у синонімічні, антонімічні, омонімічні відношення.

13. Інверсійні словники, в яких подаються слова, розміщені в зворотному порядку за кінцевими літерами.

14. Фразеологічні словники. У них представлені фразеологічні одиниці.

15. Словотвірні та морфемні словники, в яких представлена словотвірна та морфемна будова рідної мови.