28. Податки періоду непу (1920-1922)

У 1921-1922 роках відбулась заміна продрозверстки на продовольчий податок. Він був встановлений з розрахунком, щоб покрити мінімальні потреби армії та міського населення. Продовольчий податок справлявся в натуральній формі і встановлювався на хліб, картоплю, насіння олійних культур, яйця, молочні продукти, шерсть, шкіру, льон, тютюн. При цьому враховувалася урожайність, наявність худоби, кількість утриманців. В березні 1922 року податок на окремі види сільськогосподарської продукції було замінено єдиним продовольчим податком. 26 липня 1922 року у доповнення до продовольчого вводиться ще й промисловий. Цей податок включав 2 частини: патентний збір та зрівнювальний збір. Також було введено цільовий загально громадський податок на боротьбу з епідеміями та голодом, а також на утримання дітей, що перебувають під державною опікою. Його платником було визначене все працездатне населення. Було запроваджено прибутково-майновий податок. Оподаткування ґрунтувалося на декларуванні доходів і майна. Звільнялося від оподаткування майно державних і кооперативних підприємств, селянських господарств. З предметів розкоші (екіпажів, дорогоцінних металів і каміння) справлявся підвищений податок.

29. Особливості оподаткування в довоєнний період

На початку 30-х років 20 століття в Радянському Союзі існували 86 різних податків і зборів.

З 1930 року розпочинається чергова податкова реформа. Вона передбачає більш складні форми перерозподілу, тому супроводжується змінами в системи адміністрування податків. При фінансових відділах створюються податкові інспекції. На фінансові відділи покладається питання оподаткування підприємств і організацій, а на податкові інспекції – справляння податків з населення.

Основними рисами цієї реформи були:

Запровадження двоканальної системи вилучення: через податки ( в основному – податок з обороту ) та через відрахування від прибутку;

Ліквідація індивідуальних акцизів.

В 1932 році норми розподілу прибутку були взагалі відмінені. Держава забрала до бюджету всі прибутки. Лише колгоспи, що формально державі не належали, а базувалися на колективній власності, оподатковувалися прибутковим податком з колгоспу.

В результаті реформи були також запроваджено податок з обороту, що об’єднав у собі зрівнювальний збір, індивідуальні акцизи та інше.

Таким чином, в 30 роки 20 століття основними податками стали : прибутковий податок з населення, податок з обороту, прибутковий податок з колгоспу.

Основна частина податку з обороту реалізовувалася галузях легкої та харчової промисловості. Цей податок перекладався на населення в цінах товарів.

На додаток до податку з обороту запроваджувався податок з нетоварних операцій. Він справлявся з валової виручки від реалізації послуг та нетоварних робіт.

Додатково до прибуткового податку передбачалося також оподаткування населення збором на потреби житлового та культурно-побутового будівництва.

Прибутковий податок з колгоспів був введений у 1936 році. Його платниками стали колгоспи та рибгоспи. Оподаткуванню підлягали : чистий доход, отриманий від с/г діяльності, від надання послуг та від підсобних підприємств і промислів за вирахування частини доходів.

З 1933 року на селян був покладений обов’язок поставок державі продуктів з присадибних ділянок та домашніх господарств. Для населення України були визначені одні з найвищих норм постачання.