- •Навчально-методичний комплекс дисципліни
- •Структура та зміст навчально – методичного комплексу
- •Передмова
- •Тема 1. Предмет, метод та функції науки теорії держави і права
- •Тема 2. Поняття, походження і розвиток держави
- •Тема 3. Суспільство, держава, право, громадянин
- •Тема 4. Держава і політична система суспільства
- •Тема 5. Форма держави.
- •Тема 6. Функції держави.
- •Тема 7. Механізм держави
- •Тема 8. Поняття, походження, розвиток і структура права
- •Тема 9. Норми права в системі соціальних норм
- •Тема 10. Система права і система законодавства
- •Тема 11. Правоутворення та форми права
- •Тема 12. Реалізація норм права
- •Тема 13. Тлумачення норм права
- •Тема 14. Правові відносини
- •Тема 15. Правова поведінка, правопорушення і юридична відповідальність
- •Тема 16. Законність і правопорядок
- •Тема 17. Правова свідомість і правова культура
- •Тема 18. Правове регулювання та його механізм
- •Тема 19. Юридичний процес
- •Тема 20. Основні правові системи сучасності
- •Тема 21.Основні сучасні концепції держави і права
- •Методи оцінювання та розподіл балів за кредитно – модулною системою
- •1 Семестр
- •2 Семестр
- •Тема 1. Предмет, методи та функції теорії держави та права
- •Тема 2. Поняття, походження і розвиток держави
- •Тема 3. Суспільство, держава, право, громадянин
- •Тема 4. Держава і політична система суспільства
- •Тема 5. Форми держави
- •Тема 6. Функції держави
- •Тема 7. Механізм держави
- •Тема 8. Поняття, походження, розвиток і структура права
- •Тема 9. Норми права в системі соціальних норм
- •Щодо співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту і способів викладення норм права, то:
- •Тема 10. Система права і система законодавства
- •Тема 11. Правоутворення та форми права
- •Тема 12. Реалізація норм права
- •Тема 13. Тлумачення норм права
- •Тема 14. Правові відносини
- •Тема 15. Правова поведінка, правопорушення і юридична відповідальність
- •Тема16. Законність і правопорядок
- •Тема 17. Правова свідомість і правова культура
- •Тема 18. Правове регулювання та його механізм
- •Тема 19. Процесуальне право та його характеристика
- •Тема 20. Основні правові системи сучасності
- •Тема 21. Основні сучасні концепції теорії держави і права.
- •Організація семінарських занять, самостійної та індивідуальної роботи
- •Тема 1. Предмет, методи та функції науки теорії держави і права
- •Тема 2. Поняття походження і розвиток держави.
- •Тема 3. Суспільство, держава, право і громадянин
- •Тема 4 Держава і політична система суспільства
- •Тема 5 Форми держави
- •Тема 6. Функції держави
- •Тема 7 Механізм держави
- •Тема 8 Поняття, походження, розвиток і структура права
- •Тема 9 Норми права в системі соціальних норм
- •Тема 10 Система права і система законодавства
- •Тема 11 Правоутворення та форми права
- •Тема 12. Реалізація норм права
- •Тема 13. Тлумачення норм права
- •Тема 14. Правові відносини
- •Тема 15. Правова поведінка, правопорушення і юридична відповідальність
- •Тема 16. Законність і правопорядок
- •Тема 17. Правосвідомість і правова культура
- •Тема 18. Правове регулювання та його механізм
- •Тема 19. Процесуальне право та його характеристика
- •Тема 20. Основні правові системи сучасності
- •Тема 21. Основні сучасні концепції держави і права
Тема 17. Правова свідомість і правова культура
Ключові поняття і терміни: правосвідомість, правова культура.
Готуючись до висвітлення даної теми, необхідно звернути увагу на поняття свідомості і правосвідомості. Взагалі слід зазначити, що правосвідомість є однією з форм суспільної свідомості.
Відомість – властива людині функція головного мозку, яка полягає у відображенні об’єктивних властивостей , явищ і предметів навколишнього світу, процесів, що відбуваються в ньому, у впорядкуванні взаємовідносин людини з природою і соціальною дійсністю. Свідомість включає відображення дійсності за допомогою абстрактного мислення і відчуттів.
Свідомість як система включає різні форми відображення суспільних відносин: політичні, правові, етичні, філософські, релігійні. Всі вони є взаємозалежними і впливають одна на одну.
Правосвідомість становить відносно самостійну сферу свідомості тому, що в ній відображена правова дійсність у вигляді знань права, осмислення того, що є правом, яким воно було і яким має бути. Правосвідомість має бути властива не тільки творцям юридичних норм, а й усім громадянам держави.
Правосвідомість – це система ідей, уявлень, емоцій і почуттів, які виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до чинного, минулого і бажаного право, а також до діяльності, пов’язаної з правом.
У структурі правосвідомості суспільства виділяють такі елементи: правова психологія (психологічний), правова ідеологія (ідеологічний), правова поведінка
( поведінковий).
Правова психологія – сукупність почуттів і емоцій, що виражають ставлення індивіда, групи, суспільства до права, і його правових явищ. Це не до кінця продумане ставлення до права і його явищ, воно походить з повсякденної практики у процесі зіткнення з конкретними юридичними ситуаціями і формується стихійно, воно не осмислено теоретично і провідним елементом в ньому є емоції , а не понятійні форми відображення дійсності.
Правова ідеологія – це система правових принципів, ідей, теорій, що відображають теоретичне (наукове) осмислення правової дійсності, усвідомлене уявлення сутності правових явищ. Інтелект - є провідним елементом правової ідеології.
Правова поведінка – вольовий бік правосвідомості, який являє собою процес переведення правових норм в реальну правову поведінку: правомірну, протиправну та ін. Правосвідомість за формою її появу можна класифікувати за двома підставами: за суб’єктами і глибиною відображення. За суб’єктами (носіями) можна поділити на індивідуальну, групову і суспільну, а за глибиною відображення вона може бути повсякденною ( поверхневе судження про право) і професійною (науковою, юридично-практичною).
Роль правосвідомості в правотворчості і реалізації права виражається в тому, що вона:
існує «до» права, є його ідейним джерелом;
існує «після права» тому, що є орієнтиром вибору доцільно варіанту поведінки;
може використовуватися як інструмент застосування аналогії закону і аналогії права;
виступає як вимірник професіоналізму діяльності посадових осіб у системі державних органів;
служить засобом забезпечення законності;
є змістом правової культури.
Правова культура – це таке правове явище, яке пов’язане із культурою взагалі. Культура – це загальний спосіб існування людини, об’єктивний результат її діяльності. Право - частина соціальної культури, яка визначає один із її видів – правову культуру, яка тісно пов’язана із загальною культурою народу, ґрунтується на її засадах, служить відображенням її розвитку і тісно пов’язана з іншими видами культури – політичної, моральної, естетичної та ін.
Таким чином, правова культура – це своєрідна система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу й відображають у правовій формі найважливіші соціальні цінності.
Правова культура є складовою частиною й найважливішою засадою демократії.
Залежно від носія правової культури розрізняють три її види: правову культуру суспільства, правову культуру особи, правову культуру професійної групи.
Правова культура суспільства – це різновид загальної культури і відображає такі зрізи правової реальності:
а) структурно – функціональний (розкриває статику і динаміку правової культури).
б) аксіологічний (все те, що належить до правового прогресу).
Структура правової культури суспільства вимагає:
культуру правосвідомості;
культуру правової поведінки,;
культуру юридичної практики.
Правова культура особи – це обумовлений правовою культурою суспільства ступінь правового розвитку особи, який забезпечує її правомірну діяльність. Вона включає в себе:
знання законодавства;
переконання у необхідності і корисності законів;
уміння користуватися правовим інструментарієм.
Змістом правової культури особи є:
правосвідомість і правове мислення;
правомірна поведінка;
результати правомірної поведінки.
Професійна правова культура, або культура професійної групи, - одна із форм правової культури суспільства, яка притаманна тій спеціальності людей, що професійно займаються юридичною діяльність і яка передбачає:
знання законодавства;
переконання в необхідності і корисності законів;
уміння користуватися правовим інструментарієм.
Всі перелічені елементи правової культури є юридичними явищами, що входять до правової системи суспільства.
Література
1)Конституція України – Київ, Юрінком, 1996.
2)Лисенков С.Л. Теорія держави і права. Піручник ,К, Юрінком інтер, 2005
3)Скакун О.Ф. Теорія держави і права, - Підручник, Харків «Консум»,2001
4) Литвиненко А. Право та культура: Теорія і практика // Право України., - 1997- №6
5) Сливка С.С. Професійна культура юристів.,- Львів: Світ, 2000
6)Васьнович Й. Правосвідомість та її вплив на ментальність українського народу.// Право України.-1998-№6
7) Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України, -2001-№4