- •Сучасні тенденції розвитку вищої освіти
- •2. Предмет і завдання педагогіки вищої школи
- •4. Мета і завдання діяльності викладача у вищій школі
- •5. Стан і перспективи розвитку вищої школи на зламі хх і ххі ст.
- •6. Болонський процес: суть та значення.
- •8. Структура процесу навчання у вищій школі
- •11. Принципи організації навчального процесу у вищій школі
- •14. Застосування технологій навчання із врахуванням специфіки навчальної дисципліни
- •15. Поняття про форми організації навчання у вищій школі.
- •16. Зміст і структура лекції.
- •18 . Застосування інтерактивних методів навчання для організації взаємодії викладача і студента
- •20. Оcoбливості застосування методів навчання
- •21. Складові майстерності педагогічної діяльності викладача вищої школи
- •24. Системи оцінювання і організація зворотнього зв'язку у навчальному процесі
- •26.Особливості виховання студентів у процесі навчання і в поза навчальний час.
- •28. Особливості, причини та види педагогічних конфліктів
- •30 Ступенева підготовка фахівців у вищих навчальних закладах україни.
20. Оcoбливості застосування методів навчання
Процес навчання пов'язаний з використанням певних способів, прийомів, завдяки яким діти опановують нові знання, розвиваються розумово, у них формуються необхідні для пізнавальної діяльності особистісні якості. Для цього використовують певний метод навчання — система послідовних способів взаємопов'язаної діяльності педагога і дітей, спрямована на досягнення навчально-виховних завдань та на забезпечення взаємозв'язку пізнавальної та практичної діяльності дітей, тому він має і освітнє, і виховне значення. За джерелами знань розрізняють наочні, словесні та практичні методи. За типом пізнавальної діяльності: пояснювально-ілюстративний (інформаційно-рецептивний), репродуктивний (відтворюючий), частково-пошуковий (евристичний), проблемний, дослідницький. Інші класифікації: — за логічними механізмами засвоєння знань: індуктивні, дедуктивні; — за особливостями взаємодії у процесі навчання: викладання, учіння; — за дидактичними функціями: первинного засвоєння, узагальнення засвоєного, контролю та перевірки; — за характером знань: повідомляючого навчання й осмислення нових знань, проблемного навчання і проблемного навчального пізнання.
Наочні методи – набуття дітьми знань шляхом сприйняття окремих процесів, явищ, предметів або їх зображень. Сюди належать спостереження і демонстрація. Словесні методи навчання – слово як джерело здобуття знань, що відкриває для дітей можливості виходити у процесі пізнання за межі безпосереднього сприймання. Сюди належать: розповідь, читання, бесіда. Практичні методи навчання – з їх допомогою педагог організовує різноманітну практичну діяльність дітей, що сприяє засвоєнню ними знань, умінь і навичок. Сюди належать вправи, ігри, прості досліди, моделювання.
Пояснювально-ілюстративний метод – використання забезпечує сприймання, усвідомлення та запам'ятовування дітьми фактів і явищ, сприяє засвоєнню і відтворенню значного обсягу знань. Репродуктивний метод – заснований на відтворенні знань, повторенні способів діяльності за завданням педагога. Частково-пошуковий метод – суть полягає в тому, що педагог доручає дітям завдання, які є окремими етапами розв'язання проблеми. Проблемний метод - використовуються для активізації розумової діяльності дітей. Дослідницький метод – заснований на складанні педагогом і пропонуванні дітям проблемних завдань для пошуку рішення.
Метод розвитку творчих здібностей дітей на основі теорії вирішення винахідницьких завдань – за допомогою спеціальних вправ дошкільників знайомлять із законами діалектики, вчать системного аналізу, підводять до пошуку, погляду на предмети і явища з різних боків, бачення суперечностей в об'єкті. Метод розв'язання винахідницьких завдань – допомагає активізувати навчальний процес, оскільки стимулює пошук дошкільниками нетрадиційних рішень, уберігає їх від стереотипів мислення, розвиває нетрадиційний погляд на предмети і явища, привчає дітей, не довіряючи чужому досвіду, шукати свої шляхи вирішення проблем і відстоювати власну думку.
Обираючи і використовуючи конкретний метод, педагог має усвідомлювати, завдяки чому він зможе якнайкраще організувати спільну діяльність із дитиною, щоб вирішити дидактичне завдання.