14. Застосування технологій навчання із врахуванням специфіки навчальної дисципліни

Головне призначення університетської освіти – розвиток здатності людини самостійно осмислити всі прояви сущого, тому необхідні технології навчання, які формують у студента універсальне й цілісне світосприймання. Завданням університетського освітнього середовища є забезпечення студентам, які хочуть пізнати зміст навчального предмету, доступ до джерел знань, в ідеалі – до їх першоджерел. Для самостійної роботи у такому середовищі студент повинен вміти ставити питання, бачити завдання, вміти систематизовано збирати дані, висувати й перевіряти гіпотези, тобто володіти навичками проведення наукового дослідження.

Витоки технології “навчання дослідженню” беруть початок ще з середини 60-х років минулого століття від розробок групи американських психологів і педагогів під керівництвом Дж. Зухмана. Відправним моментом даної технології була парадоксальна ситуація, яка закономірно породжувала пізнавальний конфлікт. Наприклад, викладач демонстрував дослід (чи фрагмент кіно, який його замінює) і мимовільний інтерес студентів до парадоксу давав перший поштовх появі дослідницького інтересу. Від усвідомлення проблеми у результаті пізнавального конфлікту студенти переходили до збору й аналізу даних, висунення й перевірки гіпотез. Інструментально це втілювалося у спосте реженні демонстраційних дослідів, постановці уявного експерименту. Після висунення, вироблення й перевірки гіпотез, викладач проводив ретроспективний аналіз спільного дослідження.

Подальше удосконалення технології “навчання дослідженню” спрямовувалось на засвоєння студентами досвіду систематичного дослідження. Відомими є дослідження у цьому напрямку Гоулсона, Бейєра, Джойса, Нельсона, Массіаласа, Микаеліса, Фентона, Голдмарка, Дж. Шваба.

15. Поняття про форми організації навчання у вищій школі.

Форми організації процесу навчання розкривають через способи взаємодії педагога зі студентами, під час розв'язання дидактичних завдань. Вони виявляються за допомогою різних шляхів керування діяльністю, спілкуванням, відносинами. У них реалізується зміст освіти, освітні технології, стилі, методи й засоби навчання.

Форма організації навчання - певна структурно-організаційна та управлінська конструкція навчального заняття залежно від його дидактичних цілей, змісту й особливостей діяльності суб'єктів та об'єктів навчання.

Форми організації навчання мають упорядкувати навчальний процес. їхньою провідною ознакою для класифікації є дидактичні цілі. Водночас кожна організаційна форма навчання може мати кілька дидактичних цілей.

У дидактичному процесі найчастіше виокремлюють чотири групи організаційних форм;

■ навчальні заняття; ■ практична підготовка; ■ самостійна робота; ■ контрольні заходи.

До першої групи належать: лекція, семінар, лабораторне заняття, практичне заняття, індивідуальне заняття, навчальна конференція, консультація, навчальна гра та ін..

Провідною формою організації процесу навчання у вищому навчальному закладі є лекція. Вона забезпечує системне подання наукових знань у викладенні науково-педагогічних працівників. Дидактичні цілі лекцій: повідомлення нових знань, систематизація й узагальнення накопичених, формування на їхній основі ідейних поглядів, переконань, світогляду, розвиток пізнавальних і професійних зацікавлень.

У вузі, крім лекції, використовують також інші організаційні форми навчання: семінар, лабораторну роботу, науково-практичну конференцію, самостійну навчальну роботу студентів, виробничу практику, стажування в іншому вітчизняному чи закордонному вузі тощо. Як форми контролю й оцінки результатів навчання використовують іспити і заліки, рейтингову систему оцінки; реферативну, курсову і дипломну роботи.

Дидактична мета другої групи - організаційних форм практичної підготовки - формування у студентів професійних навичок, а також практичних умінь, необхідних для виконання завдань.

До третьої групи - організаційних форм самостійної роботи - належить робота з друкованими джерелами (підручниками, навчальними посібниками, інструкціями, настановами тощо), самостійне вправляння, самостійне вивчення певних питань, участь у роботі гуртків, експериментально-дослідницька робота, самостійний перегляд телепередач, тематичних кінофільмів, прослуховування радіопередач та ін.

До четвертої групи - організаційних форм контрольних заходів - належать: іспити (заліки), модульний контроль, контрольні роботи, контрольна перевірка оволодіння професійними знаннями, навичками і вміннями з різних предметів, розв'язання кваліфікаційних завдань, захист.